Постанова

від 03.02.2012 по справі 2а-4286/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 р.                                                                                    № 2а-4286/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого  - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання –Галійчук А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Базарника Б.І.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Дніпро-Захід»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 19.01.2011 року № 0000052321/0, № 0000062321/0, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що висновки акту відповідача № 2/23-209/23961110 від 04.01.2011р. про нікчемність угод, укладених із контрагентами, та як наслідок про неправомірне включення сум податку на додану вартість (ПДВ) до податкового кредиту та віднесення сум понесених витрат у зв‘язку із придбанням товарів (робіт, послуг) за цими угодами до складу валових витрат, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення –рішення, ґрунтуються на протиправних твердженнях, та суперечать фактичним даним обліку позивача і нормам законодавства України.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, посилаючись на обґрунтованість висновків акту щодо нікчемності угод, укладених позивачем із контрагентами, а відтак про заниження сум ПДВ та об‘єкту оподаткування податком на прибуток, належних до сплати в бюджет, томк  вважає оскаржувані податкові повідомлення –рішення прийнятими правомірно та просив суд відмовити у позові.

Дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, повне та всебічно дослідивши  і вияснивши всі фактичні обставини справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого:

Судом встановлено, що відповідачем на підставі направлень від 05.10.2010р. №857, від 02.11.2010р. № 932 була проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Дніпро-Захід»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., за результатами чого було складено акт про результати планової виїзної перевірки від 04.01.2011 року № 2/23-209/23961110, у висновках якого відповідачем зазначається, що позивачем було порушено п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.2.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом заниження податку на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 456869,00 грн., , п.п. 5.3.9 пункту, 5.3, п.5.2.1, п.5.2, п.5.1,  статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств за період , що перевірявся  в сумі 571083,0 грн.

На підставі цього акту відповідачем були прийнято податкове повідомлення –рішення від 19.01.2011 року №0000052321/0, яким ПП «Дніпро-Захід»визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 571 086,00 грн. (основний платіж –456 869,00 грн. та штрафні санкції –114 217,00 грн.), та податкове повідомлення - рішення від 19.01.2011 року №0000062321/0, в яким відповідно позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 713 854,00 грн. (основний платіж –571 083,00 грн. та штрафні санкції –142 771,00 грн.).

Таких висновків орган податкової служби дійшов з огляду на те, що у період що перевірявся, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно суми придбаних в наступних контрагентах товарів (робіт, послуг за правочинами з ПП «Мосфет ЛВ», ПП «Донатор», ТОВ «Інформаціна група «Схід-Захід», ПП «Абер», ПП «Західбуденергія В.Д.», ПП «Еко-Форум А.Б.», ПП «Кулеша», ПП «Нова марка», ТОВ «Компанія Міко Трейдінг», ПП «ТК Бізнес холдинг», які на думку відповідача мали характер безтоварних операцій, які фактично не проводились з огляду на наявність ознак фіктивної діяльності у вказаних контрагентів.

Зокрема податковий орган визначив, що ПП "Дніпро-Захід" порушено п.п. 7.4,4 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  включивши до складу податкового кредиту ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) послуг вказаних контрагентів. У представлених  актах прийняття-здачі виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано змісту наданих послуг, їх об'єму, вартості. До того, акти не містять інформації про фактично понесенні витрати на здійснення цих послуг, відсутній розрахунок вартості виконаних робіт. Також податковим органом зазначено, що до перевірки не представлено інших документів, які б підтверджували, що послуги одержані від вказаних суб‘єктів підприємницької діяльності  використані у господарській діяльності ПП "Дніпро-Захід".

З тих самих мотивів, податковий орган вважає безпідставним віднесення до складу валових витрат відповідні суми витрат понесених позивачем у зв‘язку із придбанням товарів (робіт, послуг) від таких контрагентів.

Як вбачається із матеріалів даної справи, позивачем між ПП «Дніпро-Захід»в особі директора ПП «Дніпро-Захід»ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, далі (замовник), та ПП «Мосфет ЛВ», в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту (виконавець) укладено договір марчендайзингу від 03.01.2008 р. №1-м, місце укладання договору - м. Львів, предметом якого є надання послуг марчендайзингу, які включають в себе перепродажну підготовку продукції Замовника.

Фактичне та реальне надання вказаних послуг за цим договором марчендайзингу було оформлено актами приймання виконаних робіт від 29 серпня 2008 року та 31 грудня 2008 року, за якими загальна вартість послуг з урахуванням ПДВ склала 332224,00 грн., а до податкового кредиту за отриманими податковими накладними № 12-31-3 від 31.12.2008 та  №08-29-16 від 29.08.2008 р. включено суми ПДВ відповідно  17019,92 грн. та 38350,75 грн.

В оплату послуг ПП «Мосфет ЛВ»за договором марчендайзингу від 03.01.2008 р. №1-м  позивач сплатив на користь виконавця цих послуг суму 230 104,48 грн. платіжним дорученням від 30.01.2009 року. Решта суми заборгованості за надані послуги марчендайзенгу в сумі 93346,52 грн. позивачем оплачено платіжними дорученням від 20.08.2009р. на користь ПП «Олпекс»у зв‘язку із відступленням на користь останнього виконавцем наданих цих послуг ПП «Мосфет-ЛВ»права грошової вимоги за договором про відступлення права вимоги від 18.03.2009 року.

Факт складання вищевказаних документів та факт відступлення права вимоги за договором марчендайзингу від 03.01.2008 р. №1-м від ПП «Мосфет-ЛВ»до ПП «Олпекс»не заперечується відповідачем, відображено в акті перевірки № 2/23-209/23961110 від 04.01.2011р. та підтверджується вказаним договором від 18.03.2009 року, листом - повідомленням про зміну кредитора долученими до матеріалів справи.

Також, в зазначенний період перевірки позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2008 року віднесені витрати у сумі 25333,34 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання послуг від ПП «Донатор»на комп‘ютерне обслуговування своєї господарської діяльності згідно із акту здачі-приймання робіт №143 від 31.08.2008р., акту здачі-приймання робіт №107 від 31.07.2008, акту здачі-приймання робіт №185 від 30.09.2008р. Крім того, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 5066,66 грн. згідно із отриманими від ПП «Донатор»податкової накладної №252 від 31.07.2008р, податкової накладної №280 від 31.08.2008р та податкової накладної №138 від 30.09.2008р.

28 жовтня 2011 року в  судовому засіданні було допитано в якості свідка заступника директора ПП «Дніпро-Захід»ОСОБА_7, який підтвердив фактичність надання таких послуг. Судом встановлено, що комп‘ютерне обслуговування діяльності позивача полягало в налаштуванні у період липень-вересень 2008 року комп‘ютерних пристроїв в процесі автоматизації отримання замовлень на поставку продуктів харчування від споживачів товарів позивача.

Також, судом встановлено, що в період перевірки позивачем до складу валових витрат 1-го та 2-го  кварталу 2009 року віднесені витрати у сумі  17375,00 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання послуг з комп‘ютерного обслуговування від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід»згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт  № 0000045 від 27.02.2009р., актом здачі-приймання виконаних робіт  № 0000098 від 31.03.2009р., актом здачі-приймання виконаних робіт  № 0000111 від 30.04.2009р. Крім того, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 3475,00 грн. згідно із отриманими від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід»податкової накладної № 49 від 27.02.2009р., податкової накладної № 102 від 31.03.2009 року та податкової накладної № 106 від 30.04.2009 року.

Крім того, судом встановлено, що  в період перевірки позивач отримував послуги від ПП «Абер»з технічного обслуговування автомобілів та холодильного обладнання, у зв‘язку із чим до складу валових витрат 3-го  кварталу 2008 року віднесені витрати у сумі  27416,67 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання цих послуг. Крім того, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 5483,33 грн. згідно із отриманими від ПП «Абер»податкової накладної № 349 від 31.07.2008р., податкової накладної № 397 від 31.08.2008 року та податкової накладної № 453 від 30.09.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „Дніпро-Захід" отримувало послуги від ПП «Західбуденергія В.Д.»по техобслуговуванню і ремонту транспортних засобів згідно із укладеним між ними договором на виконання робіт від 02.01.2009 року №01/01/09. У зв‘язку із цим до складу валових витрат 1-го та 2-го  кварталу 2009 року віднесені витрати у сумі  29000,00 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання послуг від ПП «Західбуденергія В.Д.»згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт  № ОУ-0000010 від 27.02.2009р., актом здачі-приймання виконаних робіт  № ОУ-0000011 від 31.03.2009р., актом здачі-приймання виконаних робіт  № ОУ-000050 від 30.04.2009р. та актом здачі-приймання виконаних робіт  № ОУ-000052 від 39.05.2009р. Крім того, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 5800,00 грн. згідно із отриманими від ПП «Західбуденергія В.Д.»податкової накладної № 18 від 27.02.2009 р., податкової накладної № 32 від 31.03.2009 року, податкової накладної № 40 від 30.04.2009 року, та податкової накладної № 51 від 29.05.2009 року. Оплата проводилась відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 05.05.2009 року на користь нового кредитора ПП «Промбізнеспостач»згідно із платіжним дорученням від 22.10.2009р. №1799.

Також судом встановлено, що ПП «Дніпро-Захід»та ПП «Еко-Форум А.Б.»уклали між собою договір  №13 від 02.01.2008 року за яким останнє здійснювало поставку позивачу продуктів харчування. Загалом за період з 01.07.2008 року по 02.05.2009 року за цим договором було поставлено товарів на суму 739423,10 грн. без урахування ПДВ згідно із видатковою накладною №РН-000104 від 02.05.2009, видатковою накладною №РН-000103 від 02.05.2009, видатковою накладною №РН-000102 від 01.05.2009, видатковою накладною №РН-000101 від 01.05.2009, видатковою накладною №РН-000098 від 01.04.2009, видатковою накладною №РН-000097 від 01.04.2009, видатковою накладною №РН-000096 від 01.04.2009, видатковою накладною №РН-000094 від 01.04.2009, видатковою накладною №РН-000092 від 02.03.2009, видатковою накладною №РН-000091 від 02.03.2009, видатковою накладною №РН-000090 від 01.03.2009, видатковою накладною №РН-000089 від 01.03.2009, видатковою накладною №РН-000082 від 02.02.2009, видатковою накладною №РН-000081 від 02.02.2009, видатковою накладною №РН-000080 від 01.02.2009, видатковою накладною №РН-000068 від 03.01.2009, видатковою накладною №РН-000067 від 03.01.2009, видатковою накладною №РН-000066 від 01.01.2009, видатковою накладною №РН-000065 від 01.01.2009, видатковою накладною №РН-000291 від 02.12.2008, видатковою накладною №РН-000290 від 02.12.2008, видатковою накладною №РН-000289 від 01.12.2008, видатковою накладною №РН-000288 від 01.12.2008, видатковою накладною №РН-000284 від 03.11.2008, видатковою накладною №РН-000283 від 03.11.2008, видатковою накладною №РН-000281 від 01.11.2008, видатковою накладною №РН-000250 від 01.10.2008, видатковою накладною №РН-000251 від 01.10.2008, видатковою накладною №РН-000252 від 05.10.2008, видатковою накладною №РН-000253 від 05.10.2008, видатковою накладною №РН-000238 від 02.09.2008, видатковою накладною №РН-000237 від 02.09.2008, видатковою накладною №РН-000236 від 02.09.2008, видатковою накладною №РН-000235 від 01.09.2008.

Податковий кредит у сумі ПДВ 147884,60 грн. за вказаними операціями був сформований на підставі отриманих від ПП «Еко-Форум А.Б.»податкових накладних  №130 від 02.05.2009р.,  №129 від 02.05.2009р.,  №128 від 01.05.2009р.,  №127 від 01.05.2009р.,  №99 від 01.04.2009р.,  №98 від 01.04.2009р.,  №97 від 01.04.2009р.,  №96 від 01.04.2009р.,  №76 від 02.03.2009р.,  №77 від 02.03.2009р.,  №75 від 01.03.2009р.,  №74 від 01.03.2009р.,  №62 від 01.02.2009р.,  №63 від 02.02.2009р.,  №64 від 02.02.2009р.,  №23 від 01.01.2009р.,  №24 від 01.01.2009р.,  №25 від 03.01.2009р.,  №26 від 03.01.2009р.,  №180 від 01.12.2008р.,  №181 від 01.12.2008р.,  №182 від 02.12.2008р.,  №183 від 02.12.2008р.,  №153 від 01.11.2008р.,  №154 від 01.11.2008р.,  №155 від 03.11.2008р.,  №156 від 03.11.2008р.,  №76 від 05.10.2008р.,  №80 від 05.10.2008р.,  №78 від 01.10.2008р.,  №77 від 01.10.2008р.,  №34 від 01.09.2008р.,  №35 від 02.09.2008р.,  №36 від 02.09.2008р.,  №37 від 02.09.2008р.

Оплата в розмірі 761314,22 грн. здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Еко-Форум А.Б.», що не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки  2/23-209/23961110 від 04.01.2011р.

Залишок заборгованості в сумі 125993,48 грн. платіжним дорученням №1799 від 22.10.2009 року був перерахований на вимогу нового кредитора ПП «Промбізнеспостач», якому за договором про відступлення права вимоги від 05.05.2009 року первісним кредитором ПП «Еко-Форум А.Б.»було відступлено зазначене право грошової вимоги.

Крім того, у період перевірки позивач отримував продукти харчування за поставками з боку ПП «Кулеша»відповідно до укладеного між ними договору №14 від 01.01.2008 року . Загалом за період з 01.07.2008 року по 01.08.2008 року за цим договором було поставлено товарів на суму 289414,29 грн. без урахування ПДВ, яку було включено до складу валових витрат згідно із видатковими накладними №223 від 01.08.2008р., №222 від 01.08.2008р., №221 від 01.08.2008р., №220 від 01.08.2008р., №193 від 02.07.2008р., №192 від 02.07.2008р., №191 від 01.07.2008р., №190 від 01.07.2008р.

Зазначені поставки були повністю оплачені з боку позивача, заборгованість за поставлені товари відсутня, що не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки  2/23-209/23961110 від 04.01.2011р.

Податковий кредит у сумі ПДВ 57882,85 грн. за вказаними операціями був сформований на підставі отриманих від ПП «Кулеша»податкових накладних   №355 від 01.08.2008р.,  №356 від 01.08.2008р., №357 від 01.08.2008р., №358 від 01.08.2008р., №306 від 01.07.2008р., №307 від 01.07.2008р., №309 від 02.07.2008р., №308 від 02.07.2008р.

Також, судом встановлено, що в період перевірки позивачем до складу валових витрат 3-го та 4-го  кварталу 2008 року віднесені витрати у сумі  143002,50 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання в ПП «Нова марка»послуг з виготовлення рекламних листівок та розповсюдження рекламних матеріалів згідно із актами виконаних робіт від 29.07.2008р., від 30.07.2008р., від 28.08.2008р., від 09.09.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 07.11.2008р., від 24.11.2008р., від 30.12.2008р.

Зазначені поставки були повністю оплачені з боку позивача заборгованість за поставлені товари відсутня, що не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки  2/23-209/23961110 від 04.01.2011р.

Податковий кредит у сумі ПДВ 28600,50 грн. за вказаними операціями був сформований на підставі отриманих від ПП «Нова марка»податкових накладних   №231 від 29.07.2008р., №233 від 30.07.2008р., № 252 від 28.08.2008р., № 264 від 09.09.2008р., № 272 від 30.09.2008р., № 298 від 30.09.2008р., № 326 від 31.10.2008р., № 327 від 31.10.2008р., № 341 від 07.11.2008р., №349 від 24.11.2008р., №387 від 30.12.2008р., №388 від 30.12.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „Дніпро-Захід" також отримувало послуги від ТзОВ «Компанія Міко Трейдінг»з проведення рекламних заходів щодо товарів позивача відповідно до укладеного між цими підприємствами договором №14 ід 02.04.2009 року. Загалом  в період перевірки позивачем до складу валових витрат 2-го  кварталу 2009 року віднесені витрати у сумі  63000,00 грн. без урахування ПДВ, понесені ним на придбання в ТзОВ «Компанія Міко Трейдінг»з означених  рекламних послуг згідно із актами виконаних робіт №04-0045 від 29.05.2009р.,  №04-0044 від 29.05.2009р.

Податковий кредит у сумі ПДВ 12600,0 грн. за вказаними операціями був сформований на підставі отриманих від ТзОВ «Компанія Міко Трейдінг»податкових накладних   №44 від 29.05.2009р., №45 від 29.05.2009р.

Витрати позивача з оплати отриманих послуг від ТзОВ «Компанія Міко Трейдінг»у повному обсязі підтверджуються платіжним дорученням від 09.06.2010 р.

Крім того, у період перевірки позивач отримував товаро-матеріальні цінності за поставками з боку ПП «ТК Бізнес холдинг»відповідно до укладеної між ними угоди №10/2 від 29.05.2009 року. Загалом за період 2009 року за цим договором було поставлено товарів на суму 673515,95 грн. без урахування ПДВ, яку було включено до складу валових витрат 2-го, 3-го, 4-го кварталів 2009 року згідно із видатковими накладними № 15/06 від 02.06.2009р., № 12/07 від 01.07.2009р., №19/07 від 02.07.2009р., № 23/07 від 09.07.2009 р., №24/07 від 16.07.2009р., №45/07 від 23.07.2009р.,  №51/07 від 29.07.2009р., №22/08 від 03.08.2009р., № 23/08 від 07.08.2009р., №29/08 від 10.08.2009р., №33/08 від 11.08.2009р., №1702 від 14.08.2009р., №1703 від 19.08.2009р., №1634 від 27.08.2009р., №1630 від 03.09.2009р., № 1631 від 10.09.2009р., № 1632 від 21.09.2009р., № 1633 від 28.09.2009р., №2012 від 08.10.2009р.,  №2011 від 19.10.2009р., №2013 від 19.10.2009р., №2014 від  29.10.2009р., №2276 від 09.11.2009р., № 2277 від 14.11.2009р., № 2278 від 14.11.2009р.

Податковий кредит у сумі ПДВ 134703,19 грн. за вказаними операціями був сформований на підставі отриманих від ПП «ТК Бізнес холдинг»податкових накладних   № 15 від 02.06.2009р., № 12 від 01.07.2009р., №19 від 02.07.2009р., № 23 від 09.07.2009 р., №24 від 16.07.2009р., №45 від 23.07.2009р.,  №51 від 29.07.2009р., №22  від 03.08.2009р., № 897 від 07.08.2009р., №898 від 10.08.2009р., №899 від 11.08.2009р., №1869 від 14.08.2009р., №1870 від 19.08.2009р., №1787 від 27.08.2009р., №1783 від 03.09.2009р., № 1784 від 10.09.2009р., № 1785 від 21.09.2009р., № 1786 від 28.09.2009р., №2237 від 08.10.2009р.,  №2236 від 19.10.2009р., №2238 від 19.10.2009р., №2239 від  29.10.2009р., №2562 від 09.11.2009р., № 2563 від 14.11.2009р., № 2564 від 14.11.2009р.

Оплата за вказаними поставками ТМЦ проведена повністю і заборгованості з оплати перед ПП «ТК Бізнес холдинг»немає, що не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки  2/23-209/23961110 від 04.01.2011р.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З наявних в матеріалах справи  даних про включення до ЄДР  вбачається, що ПП «Мосфет ЛВ», ПП «Донатор», ТОВ «Інформаціна група «Схід-Захід», ПП «Абер», ПП «Західбуденергія В.Д.», ПП «Еко-Форум А.Б.», ПП «Кулеша», ПП «Нова марка», ТОВ «Компанія Міко Трейдінг», ПП «ТК Бізнес холдинг»у період, що перевірявся, мали статус юридичної особи . Як вбачається з наявних матеріалах справи листів ДПІ у Франківському районі м.Львова №2940/7/23-213 від 18.02.2010р., №1862541/7/23-213 від 25.02.2010р. , ДПІ у Личаківському районі м.Львова №25324/7/23-410 від 20.10.2010р., ДПІ у Сколівському районі №13757/23-0 від 20.10.2010 р. , а також даних актів перевірки 2/23-209/23961110 від 04.01.2011р. зазначені контрагенти були зареєстровані платниками податків у відповідних до місця реєстрації цих підприємств в органах податкової служби, зокрема: ПП «Мосфет ЛВ»(код ЄДРПОУ 34558817) перебував на податковому обліку ДПІ у Сихівському району м.Львова і як платник податків знятий з обліку в цьому ДПІ 21.09.2009р.; ПП «Донатор»(код ЄДРПОУ 25544861) перебував на податковому обліку ДПІ у Личаківському районі м.Львова і як платник податків знятий з обліку в цьому ДПІ 23.07.2010р.; ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід»(код ЄДРПОУ 32567933) перебуває на податковому обліку ДПІ у Франківському районі м.Львова; ПП «Абер»(код ЄДРПОУ 20838573) перебуває на податковому обліку ДПІ у Франківському районі м.Львова, остання звітність була подана за 1 кв. 2009 року. Стан платника-до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ПП «Західбуденергія В.Д.»(код ЄДРПОУ 34667823) було зареєстровано платником податків в ДПІ у Сколівському районі Львівської області, постановою   Господарського  суду   Львівської   області   від 02.11.2010   р.  по  справі  №31/173-2010  дане підприємство визнано банкрутом; ПП «Еко-Форум А. Б.»(код ЄДРПОУ 34667818) було зареєстровано платником податків у ДПІ Сколівського району Львівської області, постановою  Господарського  суду  Львівської  області   від 11 травня 2010 року по справі №  8/15  дане підприємство  визнано  банкрутом; ПП «Кулеша»(код ЄДРПОУ 31978492) зареєстровано платником податків у ДПІ Франківського району м.Львова;  ПП «Нова марка»(код ЄДРПОУ 22377069) зареєстровано платником податків у ДПІ Личаківського району м.Львова, остання звітність подана за 2008 рік; ТОВ «Компанія Міко Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36395915) зареєстровано платником податків у ДПІ Жидачівського району Львівської області; ПП „ТК Бізнес холдинг" (код ЄДРПОУ 35942805) зареєстровано платником податків у ДПІ Сихівського району м.Львова до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, на час видачі податкових накладних, представлених для перевірки, ці підприємства при здійснені ними оподатковуваних операцій із ПП «Дніпро-Захід»були зареєстровані платниками податку, у тому числі на додану вартість, а тому на законних підставах видали податкові накладні.

Всі суми, включені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, зауважень щодо змісту та порядку оформлення яких згідно із актом перевірки у відповідача не викликало.

До складу податкового кредиту позивач включав суми по даті отримання податкової накладної, причому дата оплати за товар (роботи, послуги) відповідає даті виписки податкової накладної.

З вищенаведеного випливає, що порушення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року  № 168-ВР відсутні.

Поняття валових витрат виробництва та обігу та порядок їх включення сум до складу валових витрат визначаються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно п. 5.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.11 ст Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»., установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно зі ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р N 88  та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704  , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

До числа таких первинних документів, відповідно до діючого законодавства, відносяться і видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, які містять в собі обов'язкові реквізити, що визначені Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

В свою чергу, в акті перевірки №2/23-209/23961110 від 04.01.2011р. зазначено перелік накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до яких такі господарські операції між позивачем та його контрагентами були проведені, а також актом перевірки підтверджуються факт проведення оплати в якості компенсацій за отримані товарно-матеріальні цінності.

Наявність вказаних документів - видаткових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт вказує на факт здійснення зазначених господарських операцій, що в свою чергу, надало позивачу право на включення сум податку на додану вартість по вказаних господарських операціях (які підтверджені як первинними документами, так і належним чином оформленими податковими накладними) до складу податкового кредиту.

Зі справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся між позивачем та переліченими в акті перевірки контрагентами ПП «Мосфет ЛВ», ПП «Донатор», ТОВ «Інформаціна група «Схід-Захід», ПП «Абер», ПП «Західбуденергія В.Д.», ПП «Еко-Форум А.Б.», ПП «Кулеша», ПП «Нова марка», ТОВ «Компанія Міко Трейдінг», ПП «ТК Бізнес холдинг» було встановлені господарські договірні відносини, зокрема як шляхом підписання відповідних згаданих вище двосторонніх договорів, так і шляхом прийняття до виконання виставлених рахунків на оплату, накладних та актів виконаних робіт тощо. В кожному із зазначених договорів ПП "Дніпро-Захід" виступало покупцем (замовником) означених товарно-матеріальних цінностей  (робіт, послуг), а зазначені контрагенти продавцем цих товарно-матеріальних цінностей (виконавцем робіт, послуг), які були передбачені предметом договорів. Умовами зазначених договорів передбачені також вартість товарів (робіт,послуг) та порядок їх оплати. Зокрема передбачено, що роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт. Фактичне та реальне  виконання зазначених робіт, послуг з марчендайзингу, комп‘ютерного обслуговування, обслуговування транспортних засобів та холодильних установок, рекламних заходів та послуг рекламної розсилки («дірект-маіл») підтверджується крім наявних у матеріалах справи згаданими  актами здачі-прийняття робіт, оформлених  із переліченими відповідними контрагентами ПП «Мосфет ЛВ», ПП «Донатор», ТОВ «Інформаціна група «Схід-Захід», ПП «Абер», ПП «Західбуденергія В.Д.», ПП «Нова марка», ТОВ «Компанія Міко Трейдінг», підтверджується показаннями службових осіб позивача-заступника директора ОСОБА_7, комерційним директором ОСОБА_8, начальником транспортного відділу ОСОБА_9, допитаних у судовому засіданні 28.10.11 р в якості свідків, долученими до матеріалів справи квартальними звітами по ремонту транспортних засобів, звітами про надання рекламних послуг, погодженими оригіналами–макетів рекламних листівок.

Фактичність отримання товарів від ПП «Еко-Форум А.Б.», ПП «Кулеша», ПП «ТК Бізнес холдинг»та їх подальшого використання у господарській діяльності з метою отримання прибутку підтверджується наявними в матеріалах справи згаданими вище видатковими накладними, за якими  ПП «Дніпро-Захід»отримувало від зазначених суб‘єктів господарської діяльності продукти харчування та представленими у судовому засіданні відповідними накладними на відпуск цих товарів на реалізацію у мережу магазинів, доказами проходження цими товарами ветеринарного контролю згідно із договорами про надання ветеринарних послуг із Львівською міською державною лікарнею ветеринарної медицини.

Крім цього здійснення фінансово-господарських операцій (виконання   вищезазначених договорів)   між   позивачем та згаданими контрагентами  підтверджується   банківськими виписками та платіжними дорученнями з відміткою    відповідної    банківської установи про оплату коштів на користь цих контрагентів, факт проведення яких не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки  №2/23-209/23961110 від 04.01.2011р.

Також судом встановлено факт оплати позивачем в рахунок залишку своєї заборгованості перед ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід», ПП «Еко-Форум А.Б.», ПП «Західбуденергія В.Д.» платіжним дорученням №1799 від 22.10.2009 року, яким було перераховано на вимогу нового кредитора ПП «Промбізнеспостач», якому за договорами про відступлення права вимоги від 05.05.2009 року вказаними первісними кредитороми було відступлено зазначене право грошової вимоги.

Крім того судом ураховано той факт, відображений в акті перевірки №2/23-209/23961110 від 04.01.2011р., що відповідно до отриманої відповіді від 21.12.2010 року №18716/7/23-0  цього ДПІ на запит відповідача від 10.11.2010 р. №18173/23-209 про підтвердження взаєморозрахунків ТОВ «Компанія Міко Трейдінг»з ПП «Дніпро-Захід»підтверджено включення до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені в реєстрі видані податкові накладні, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року, а в результаті проведених позапланових документальних перевірок про підтвердження взаєморозрахунків  з ПП «Дніпро-Захід»із згаданими в акті перевірки контрагентами у жодному випадку відсутність декларування відповідних податкових зобов‘язань із сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за такими операціями не було встановлено, з мотивів фіктивності та безтоварності цих операцій зменшення об‘єкту оподаткування органами податкової служби не проводилось.

Суд констатує, що висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, зокрема, що вони не створили реальних наслідків, спростовуються матеріалами справи.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.           

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін угоди і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін угоди у формі умислу.  

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Для визнання зобов'язання вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом  не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи правочини, угоди та договори, позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства.

Суд також звертає увагу на те, що як на час укладення вищевказаних правочинів між позивачем та його контрагентами, так і під час їх виконання, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, про що відповідачем зазначено у акті перевірки, а також ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленному порядку недійсними.Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемного характеру правочинів, так як цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.  

При дослідженні правочинів та договорів, укладених між позивачем та його контрагентами вбачається, що їх зміст становлять погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не обґрунтовано, у чому саме полягає протиправний характер вищевказаних правочинів, і на підставі чого вбачається, що правочини укладені без мети настання реальних наслідків.

Відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на ч.1, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений без мети настання реальних наслідків, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам. А тому суд вважає, що  відповідач не надав доказів порушення вимог закону при укладанні зазначених правочинів з боку позивача та його контрагентів.

Причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже, саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 Цивільного кодексу України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали правочин, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 Цивільного кодексу України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Відповідачем не надано доказів, а отже судом не може бути встановлено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочинів між позивачем та його контрагентами, вину сторін у формі умислу.  

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала угоду від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах, зокрема, правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК України); обману (ст. 230 ЦК України); насильства (ст. 231 ЦК України); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України).

Відповідно до статей 229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Будь-яких доказів вищезазначеного відповідачем до суду  не надано.

Під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача або його контрагентів на час укладання правочинів була обмежена рішенням будь-якого суду, чи позивач або його контрагенти не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочинів, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Також, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження покликання відповідача на факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановленого постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2011 року, згідно із якою директора ПП «Дніпро-Захід» ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.163-1 ч.1 КУпАП  («Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби») у зв‘язку із проведеною плановою виїзною документальною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. та накладено стягнення - 85.00 гривень штрафу в дохід держави.

Судом встановлено, що постановою від 30.11.2011 року апеляційний суд Львівської області за результатами перегляду згаданої постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2011 року скасував таку, у зв‘язку із процесуальними порушеннями, які мали місце при її прийняті. Зокрема, під час перегляду даної справи було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 в порушення  ст.255 КУпАП складений посадовою особою відповідача, яка не мала на це відповідних повноважень, та не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки у протоколі не розкрито суті правопорушення, його об‘єктивну сторону –не вказано, які конкретні порушення ведення податкового обліку допустив директор позивача ОСОБА_5

За таких обставин покликання представника відповідача на постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2011 року є безпідставними.

            Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України  суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

            Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Також, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження покликання відповідача на факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановленого постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2011 року, згідно із якою директора ПП «Дніпро-Захід» ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.163-1 ч.1 КУпАП  («Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби») у зв‘язку із проведеною плановою виїзною документальною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. та накладено стягнення - 85.00 гривень штрафу в дохід держави.

За таких обставин покликання представника відповідача на постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2011 року є безпідставними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача як органу державної податкової служби та суб'єкта владних повноважень є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому в суду відсутні правові підстави вважати правомірним податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу, а відтак відсутні підстави для застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова № 0000052321/0, 0000062321/0 від 19.01.2011р.

Стягнути із державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 лютого 2012 року.

         Суддя                                                                                          Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Гулкевич І.З.