Постанова

від 02.02.2012 по справі 16/81/5022-1609/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/81/5022-1609/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.12                                                                       Справа  № 16/81/5022-1609/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                            Кордюк Г.Т.

суддів                                                                                Гриців В.М.

                                                                                Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кременецька оселя»Кременецької міської ради від 05.01.2012 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2011 року

у справі № 16/81/5022-1609/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аура», с. В.Млинівці Кременецького району Тернопільської області

до відповідача: КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради, м. Кременець

про стягнення 17 779,73 грн. заборгованості та 800,00 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: Голота М.П. –представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.12.2011 року у справі № 16/81/5022-1609/2011 (суддя Хома С.О.) позовні вимоги ТзОВ «Аура»задоволено повністю: стягнуто з КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради на користь ТзОВ «Аура» –17 779,73 грн. заборгованості за паливно-мастильні матеріали, 800,00 грн. збитків та 1 411,50 грн.  судового збору.

Приймаючи у справі рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що борг КП «Житло»Кременецької міської ради в сумі 17 779,73 грн. перед ТзОВ «Аура», який існував станом на 02.08.2011 року переведений на КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради відповідно до договору переведення боргу від 02.08.2011 року. Враховуючи вимоги ст. 629 ЦК щодо обов'язковості виконання сторонами умов договору, прийняття КП «Кременецька оселя»зобов'язання по договору переведення боргу та обґрунтованість заборгованості матеріалами справи,  позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що плата за надання товариству правової допомоги в розмірі 800,00 грн. є збитки в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, підтверджена матеріалами справи та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає до стягнення як обґрунтовано заявлена.

КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу від 05.01.2012 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що:

—          місцевим господарським судом не взято до уваги те, що при укладенні договору про переведення боргу необхідно було скласти акти звірки, які б підтвердили можливість укладення договору переведення боргу;

—          КП «Кременецька оселя»не є правонаступником КП «Житло», а тому відповідно не може взяти на себе зобов'язання по погашенню боргу останнього;

—          договір про переведення боргу від 02.08.2011 року, укладений між КП «Житло», КП «Кременецька оселя»  та ТзОВ «Аура»є недійсним, оскільки відповідно до бухгалтерського обліку, а саме акту звірки від 01.08.2011 року у КП «Житло» існує заборгованість перед КП «Кременецька оселя»в розмірі 7 518,87 грн.;

—          у договорі про переведення боргу від 02.08.2011 року не встановлено строки виконання зобов'язання погашення заборгованості.

Крім цього, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 6, 7, 8 ГПК України щодо досудового врегулювання господарського спору, оскільки ТзОВ «Аура»не направила у відповідності до вимог ст.. 6 ГПК України претензію.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 5 від 31.01.2012 року, в якому останній просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У своєму відзиві позивач зазначає, що:

—          розмір боргу за одержані КП «Житло»паливо-мастильні матеріали перед ТзОВ «Аура»станом на момент заявленим позову підтверджений актом звірки між ними;

—          КП «Житло»припинило фінансово-господарську діяльність через неможливість виконувати грошові зобов'язання перед бюджетами і спеціальними фондами, а предмет діяльності КП «Кременецька оселя» заснованого в травні 2011 року Кременецькою міською радою є аналогічний предмету діяльності КП «Житло»;

—          боржник КП «Житло»у зобов'язанні перед ТзОВ «Аура»був замінений за згодою кредитора, старого і нового боржників, що відповідає нормі ст. 194 ГК України, ст. 520 ЦК України і відображено в договорі переведення боргу від 02.08.2011 року;

—          норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не містять застереження про обов'язковість зв'язку між старим і новим боржниками через правонаступництво у разі переведення боргу;

—          визнання КП «Житло»договору про переведення боргу від 02.08.2011 року недійсним не підтверджено матеріалами справи, оскільки на вимогу суду відповідач не надав рішення суду або інші докази про визнання договору не дійсним. Пропозиція КП «Житло»про внесення змін до чинного договору про переведення боргу спростовує посилання відповідача про його недійсність і суперечить положенням п. 7 договору про згоду всіх сторін на внесення до нього змін. Відповідачем не наведено доказів наявності підстав визначених ст. 203 ЦК України для визнання зазначеного договору недійсним.

Крім цього, позивач вважає, що згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Норма ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу зобов'язує порушника майнових прав підприємств та організацій поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Відсутність строку виконання зобов'язання новим боржником в договорі про переведення боргу правомірно спонукала кредитора застосувати норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено 7-ми денний строк на виконання зобов'язання з моменту пред'явлення вимоги, яка вручена відповідачу 25.10.2011 року.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

При розгляді матеріалів справи, судовою колегією встановлено наступне:

В період з 15.01.2010 року по 30.06.2011 року ТзОВ «Аура»поставило КП «Житло»Кременецької міської ради паливно-мастильні матеріали на загальну суму 139 514,26 грн., що підтверджується видатковими накладними та накладними, належно завірені копії яких знаходиться в матеріалах справи (том І, а.с. 60-92).

КП «Житло»паливно-мастильні матеріали отримало, що підтверджується копіями довіреностей (том І, а.с. 122-131), однак оплатило їх вартість частково в розмірі 118 200,00 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, частково в оплату за паливно-мастильні матеріали було зараховано надані позивачу, КП «Житло»послуги по вивезенню сміття і ТПВ, факт виконання яких підтверджується виставленими останнім, ТзОВ «Аура»рахунками-фактурами (том І, а.с. 30-36).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, внаслідок вищенаведеного у КП «Житло»виникла заборгованість перед ТзОВ «Аура»в розмірі 17 779,73 грн. Крім цього, факт існування даної заборгованості також підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2011 року, підписаним ТзОВ «Аура»та КП «Житло»від 01.09.2011 року (том І, а.с. 25-29).

02.08.2011 року між КП «Житло»Кременецької міської ради (боржник), КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради (новий боржник) та ТзОВ «Аура» (кредитор) укладено договір переведення боргу (том І, а.с. 9), відповідно до умов якого, боржник за згодою кредитора і нового боржника передає (переводить) власний борг по грошовому зобов'язанню перед кредитором в сумі 17 779,73 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків на нового боржника (п. 1 договору). За цим договором, кредитор набуває права вимоги до нового боржника та належного виконання ним зобов'язання оплатити заборгованість боржника перед кредитором в сумі 17 779,73 грн. право вимоги грошового зобов'язання в кредитора виникає з моменту підписання цього договору (п. 2 договору).

25.10.2011 року позивачем вручено відповідачу лист № 31 від 21.10.2011 року (том І, а.с. 11), в якому позивач просить перерахувати на користь ТзОВ «Аура»борг в сумі 17 779,73 грн. протягом семи днів з дати отримання даної вимоги.

Проте, відповідач даної вимоги не виконав та заборгованість в сумі 17 779,73 грн. на користь позивача не сплатив, в зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з позовом про її стягнення. Окрім цього, позивач у позовній заяві ставить вимогу про стягнення додаткових витрат в сумі 800,00 грн. у вигляді плати за надання товариству правової допомоги по стягненню заборгованості, зазначаючи при цьому, що дані витрати є його реальними збитками і згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню винною стороною –відповідачем.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази,  заслухавши доводи та заперечення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу КП «Кременецька оселя»слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, між КП «Житло»Кременецької міської ради (боржник), КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради (новий боржник) та ТзОВ «Аура»(кредитор) укладено договір переведення боргу від 02.08.2011 року (том І, а.с. 9), відповідно до умов якого, боржник за згодою кредитора і нового боржника передає (переводить) власний борг по грошовому зобов'язанню перед кредитором в сумі 17 779,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦК України, боржник  у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Отже, заміна боржника (переведення боргу) може здійснюватись на підставі правочину, що спеціально спрямований на здійснення такої заміни, на підставі, подій чи дій, які тягнуть правонаступництво, а також на інших підставах, передбачених законом або договором (коментар до ст. 520 ЦК України під редакцією проф.. Ротань В.Г.).

Вищезазначений договір підписаний та скріплений печатками трьох сторін, в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим для виконання сторонами (ст.. 629 ЦК України).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок місцевого господарського суду про те, що договір переведення боргу є дійсним, оскільки не визнавався недійсним в судовому порядку, що підтверджується довідкою № 100 від 16.12.2011 року, яка видана КП «Кременецька оселя», є необґрунтованим, оскільки, дійсність договору не може бути підтверджена довідкою, а презумпція його правомірності спростовується безпосередньо законом, а саме ст.. 204 ЦК України, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак, такий висновок місцевого господарського суду вцілому не вплинув на правильність прийнятого господарським судом рішення.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 ЦК України визначає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів  цивільного законодавства.

Із умов укладеного договору переведення боргу вбачається,  право вимоги грошового зобов'язання  в кредитора виникає з моменту підписання даного договору (п. 2 договору).

Як зазначалось вище, 25 жовтня 2011 року відповідачу було вручено лист № 31 від 21.10.2011 року з вимогою перерахувати в добровільному порядку на рахунок ТзОВ «Аура»17 779,73 грн. боргу в семи денний строк з дня отримання цієї вимоги. Однак, відповідач вимоги у встановлений строк не виконав та заборгованість в сумі 17 779,73 грн. не сплатив.

Разом з цим, судова колегія вважає, що вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про те, що в договорі не обумовлені строки виконання зобов'язання, оскільки зобов'язання щодо сплати заборгованості мало бути виконане в семи денний строк з дня отримання вимоги позивача (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача у позовній заяві в частині стягнення з відповідача 17 779,73 грн. підлягає до задоволення.

Не заслуговують на увагу судової колегії твердження апелянта, що договір про переведення боргу є недійсним, з огляду на те, що при його укладенні між сторонами не складено акту звірки взаєморозрахунків та те, що по бухгалтерському обліку рахувалась заборгованість КП «Кременецька оселя»перед КП «Житло»в сумі 7 518,87 грн., оскільки відповідно до ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Оскільки заміна боржника у зобов'язанні, також як і заміна кредитора, не впливає на зміст зобов'язання, до нового боржника переходять всі обов'язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора. Отже новий боржник може висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником, тобто всі заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника. Такі заперечення можуть стосуватися прострочення кредитора, недійсності правочину, пропуску строку позовної давності тощо.

Новий боржник вправі також надавати заперечення, які засновані на його особистих відносинах із кредитором, зокрема подавати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо він має вимогу до кредитора; посилатися на прощення боргу тощо. Якщо первісний боржник не скористався правом зробити заяву про зарахування зустрічних вимог до переведення боргу, новий боржник не може посилатися на наявність зобов'язання кредитора перед первісним боржником з метою заперечення свого зобов'язання перед кредитором, а зобов'язання між старим і новим боржником, які існують, не впливають на зобов'язання, які виникли із договору переведення боргу. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, новий боржник –КП «Кременецька оселя», укладаючи договір переведення боргу не заперечував проти його укладення та змісту договору, не висував заперечень проти вимог кредитора, а відсутність акту звірки взаєморозрахунків, на думку судової колегії, не є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідач не є правонаступником КП «Житло», а тому в нього відсутні зобов'язання перед кредитором, апеляційна інстанція вважає необґрунтованим, оскільки, заміна боржника здійснена на підставі правочину, а не підставі універсального чи сингулярного (ст.. 770 ЦК України) правонаступництва.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не застосовано досудове врегулювання спору та не пред'явлено відповідачу претензію, чим порушено вимоги ст.ст. 6-8 ГПК України, судова колегія вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Норма ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу зобов'язує порушника майнових прав підприємств та організацій, поновити порушені права і законні інтереси інших підприємств та організацій, не чекаючи пред'явлення претензії. Крім цього, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 31 від 21.10.2011 року про сплату заборгованості, однак останній залишив її без задоволення. Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Окрім цього, рішенням місцевого господарського суду задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 800,00 грн. збитків. Однак, колегія суддів в цій частині судового рішення з висновком місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного:

Позивач у позовній заяві зазначає, що з вини відповідача товариство змушене було понести  додаткові витрати на суму 800,00 грн. у вигляді плати за надання товариству правової допомоги по стягненню заборгованості. На думку позивача, зазначені витрати понесені товариством є його реальними збитками і згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Однак, судова колегія вважає, що віднесення витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, до збитків товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 22 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. А тому, витрати на правове обслуговування не є збитками. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 року № 2/217.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 800,00 грн. збитків та в цій частині судового збору, слід скасувати.

Враховуючи, що сума задоволеного позову (17 779,73 грн.) від заявленого становить 95 відсотків, та те, що ст. 49 ГПК України, встановлено принцип розподілу господарських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сума судового збору в розмірі 5 відсотків від сплаченого за подання позову покладається на позивача та за розгляд апеляційної скарги, відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2011 року в частині стягнення з КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради на користь ТзОВ «Аура»800,00 грн. збитків та 70,57 грн. судового збору –скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові ТзОВ «Аура»про стягнення з КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради 800,00 грн. збитків та 70,57 грн. судового збору –відмовити.

В іншій частині –рішення суду залишити без змін.

3.          Стягнути з ТзОВ «Аура»(с. В. Млинівці, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код   30003629) на користь КП «Кременецька оселя»Кременецької міської ради (вул. Потік Ірва, 35, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37521774) —40,24 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4.          Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя                                                            Кордюк Г.Т..

суддя                                                                                          Гриців В.М.

суддя                                                                                          Мурська Х.В.