Постанова

від 08.02.2012 по справі 5015/6198/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12                                                                                 Справа  № 5015/6198/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Скрипчук О.С.

                                                                Процика Т.С.

при секретарі                                        Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України готель “Власта” № 146 від 24.11.2011 року (вх. № 2743 від 20.12.2011 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року

у справі № 5015/6198/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ) “Стелком”, м. Львів

до Державного підприємства Міністерства оборони України (надалі –ДП МО України) готель “Власта”, м. Львів

про стягнення 59914,94 грн.

Представники сторін:

від позивача –Стельмащук І.О., директор, ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача –ОСОБА_2 (довіреності в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України).  

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.  

Причини відкладення розгляду справи, викладені в ухвалі суду від 24.01.2012 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.) від 09.11.2011 року у справі 5015/6198/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Стелком” до Державного підприємства Міністерства оборони України готель “Власта”: стягнено з останнього на користь позивача 52195,20 грн. основного боргу, 5337,64 грн. інфляційних нарахувань, 2382,10 грн. 3% річних, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 599,15 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням місцевого господарського суду, ДП МО України готель “Власта” (надалі –апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зґясовано фактичні обставини справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в поданому до нього позові відмовити.  

В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржене рішення в першому судовому засіданні, за відсутності представника відповідача, без подання останнім витребуваних ухвалою суду документів, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 4-7, 22, 69, 77 ГПК України та не забезпечив рівності сторін в процесі. Окрім цього, апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд не врахував, що позивач виконав роботи неякісно, що підтверджується актом перевірки КРУ, перероблялись відповідачем та частково власними силами закінчувались, і відповідач мав право та намір наполягати на вказаних обставинах, в тому числі вимагати призначення судової будівельно-технічної експертизи.

ТОВ “Стелком” у відзиві на апеляційну скаргу від 31.01.2012 року заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що відповідно до ст. 75 ГПК України надання відповідачем відзиву та документів в підтвердження заперечень проти позову є правом, а не обов'язком відповідача, виходячи з принципу диспозитивності, а тому суд першої інстанції міг розглянути справу за наявними документами. В суду першої інстанції не було підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 77 ГПК України, оскільки відповідач не довів суду поважності причин неявки в судове засідання. Також позивач вказав на те, що апелянт не вказав жодних об'єктних обставин, які перешкоджали б йому подати докази в заперечення проти поданого до нього позову, зокрема, й акт від 30.06.2011 року, а тому він відповідно до вимог ст. 101 ГПК України не має правових підстав для посилання на нього.  Окрім цього, позивач вказав на правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.853 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “Стелком” просить стягнути з ДП МО України готель “Власта” борг, що виник на підставі договору на виконання робіт по ремонту ДП МОУ готелю “Власта” (4-й поверх) від 02.03.2010 року (надалі –Договір), а саме: 52195,20 грн. основного боргу, 5337,64 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2010 року по 30.09.2011 року, 2382,10 грн. 3% річних з простроченої суми за період з 01.05.2010 року по 24.11.2011 року.

Відповідно до умов даного Договору, позивач як підрядник зобов'язався за завданням відповідача - замовника виконати роботи по ремонту 4-го поверху ДП МО України готелю “Власта”, а саме: кімнати обслуговуючого персоналу, коридору, балконів, а відповідач зобов'язався прийняти їх та оплатити (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість робіт згідно договірної ціни на момент укладення договору складає 55 195,20 грн. в тому числі ПДВ –9 199,20 грн.

Пунктами 3.1-3.2 Договору передбачено терміни виконання робіт: початок - 02 березня 2010 року,  закінчення - 08 квітня 2010 року.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунок за даним Договором проводиться щомісячно протягом 5-ти днів після підписання Акту приймання робіт з врахуванням фактичних об'ємів роботи.

  Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору підряду, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Окрім того, вказаний Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правовомірним правочином, оскільки сторонами не подано суду доказів визнання його судом недійсним, а також не встановлено факту його нікчемності. Таким чином, в силу норми 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином у повному обсязі, що стверджується  актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, форми № КБ-2в, від 08 квітня 2010 року на загальну суму 55195,20 грн., який підписаний сторонами без жодних зауважень та скріплений їх печатками як суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, відповідач свого зобов'язання по Договору щодо оплати виконаної роботи в п'ятиденний строк з дня підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, не виконав. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подав.

08 листопада 2010 року позивач направив відповідачу вимогу № 7 від 08.11.2010 року про оплату виконаних ним по Договору робіт на загальну суму 55195,20 грн., яка отримана останнім 12.11.2010 року, та залишена без відповіді й без задоволення.

Заперечення відповідача про неповноту виконаних робіт, їх неякісне виконання, усунення недоліків виконаного силами самого відповідача, про що суду апеляційної інстанції подано витяг з акту № 234/5/170 від 30.06.2011 року «Ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства МО України «Готель «Власта», не оцінюються в апеляційній інстанції, оскільки не є предметом розгляду в даній справі.

Частинами 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Проте, як вищевстановлено, виконані позивачем підрядні роботи були прийняті відповідачем без жодних претензій чи зауважень, про що свідчить акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, форми № КБ-2в, від 08 квітня 2010 року.

Не знаходять документального підтвердження доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом процесуального законодавства,  оскільки, як вбачається з поштового повідомлення (а.с. 4) він був повідомлений судом про час та місце судового засідання і мав можливість подати відзив та докази в підтвердження своїх заперечень проти позову, однак відповідач наданим ст. 22 ГПК України, та забезпеченим йому судом першої інстанції правом на це не скористався. Доказів в підтвердження поважності неможливості забезпечити явку представника в судове засідання 08.11.2011 року та подати суду докази в заперечення проти позову відповідачем не подано. За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому повноважень прийняв в судовому засіданні 08.11.2001 року оскаржене рішення відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Згідно з нормою ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт по Договору на суму 52195,20 грн., доказів протилежного відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення  з відповідача на користь позивача 52195,20 грн. основаного боргу.

Також апеляційний суд вважає, що є підставним стягнення з відповідача 5337,64 грн. інфляційних втрат від знецінення коштів основного боргу внаслідок інфляції згідно розрахунку позивача, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання за період з 01.08.2010 року по 30.09.2011 року, факт прострочення якого вищевстановлено судом, а тому позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції.

Окрім цього, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підлягали задоволенню й позовні вимоги про стягнення 2382,10 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 01.05.2010 року по 24.10.2011 року, згідно розрахунку позивача, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України,

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які були б підставою для скасування оскарженого в даній справі рішення.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року у цій справі є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України готель “Власта” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Державне підприємство Міністерства оборони України готель “Власта”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя                                                               Дубник О.П.

Судді                                                                                         Скрипчук О.С.

                                                                                                   Процик Т.С.                                                   

Повне рішення складено

10.02.2012 року