Постанова

від 16.02.2012 по справі 5024/1882/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/1882/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5024/1882/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суд у складі:

головуючого судді Г.А.Єрмілова

суддів О.Л. Воронюка, В.В.Лашина  

при секретарі судового засідання  Хом'як О.С,

за участю представників сторін:

від прокуратури Одеської області  - Лянної О.А., за посвідченням;

від позивача -  не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2011 р.

у справі № 5024/1882/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Зеленівського сільського комунального підприємства, с.Зелене, Верхньорогачицького району Херсонської області

про відшкодування збитків у сумі 105 402,82грн.   

          Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.02.2012р. та 16.02.2012р.

          Ухвалою суду від 09.02.2012р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 28.02.2012р.

                    Відповідно до ст.44ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.   

          ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011року Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулась до господарського суду Херсонської області із позовом, в якому просила стягнути з Зеленівського сільського комунального підприємства 105 402,82 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування з підземних вод у період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р. в обсязі 8688 м.куб.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.11.2011р. (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Зеленівського сільського комунального підприємства на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області для зарахування до державного фонду охорони навколишнього природного середовища Зеленівської ради –3 513,43 грн. збитків, завданих навколишньому середовищу порушенням правил спеціального водокористування. Крім того, з відповідача в доход державного бюджету стягнуто 102,00 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.225 ГК, ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища", ст.ст.44,49,109,110,111 Водного кодексу України. Господарський суд виходив з того, що з 01.01.2011р. по 19.05.2011р. відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без отримання відповідного дозволу, використав 8688 куб.м. підземної води з артезіанської свердловини.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку збитків, місцевий господарський суд зазначив, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, якою керувався позивач, містить у собі положення про кратність цивільно-правової відповідальності особи, яка може визначатись лише Законом. Також, вона містить положення щодо зниження розміру стягнення, що заборонено ст.69 Закону України „Про охорону навколишнього середовища”. Крім того, вказана Методика затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а не Кабінетом Міністрів України, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути реальні збитки, які обраховуються з об'єму води (W), що використана самовільно (8688 куб. м.), помноженого на ставку збору за спеціальне використання води 0,4044 грн. за один куб. метр, та становлять 3513,43 грн., без застосування підвищуючих та понижуючих коефіцієнтів.  

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

          Прокурор, в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не відповідає ст.ст. 8, 13, 66 Конституції України, вимогам ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.111 Водного кодексу України, ст.4 ГПК України, а також роз'ясненню Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, та наполягає на тому, що факт самовільного споживання вод підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а розрахунок завданих збитків позивачем здійснено відповідно до чинного законодавства, а саме - до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

          У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція в Херсонській області доводи прокурора підтримує та вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

          Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

          Позивач та відповідач своїм правом на участь в судових засіданнях не скористались, про час і місце їх проведення повідомлялись належним чином, що підтверджується відмітками на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

          Враховуючи викладене, а також те, що встановлений ст.102 ГПК України двохмісячний строк перегляду рішення суду від 18.11.2011р. сплинув і був продовжений ухвалою суду від 09.02.2012р., судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних осіб.  

          Заслухавши пояснення представника прокуратури Одеської області, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм  матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський   суд   не    зв'язаний    доводами апеляційної    скарги   і   перевіряє   законність   і обґрунтованість рішення місцевого господарського  суду  у  повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно із пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до п. 2 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321, дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - державними управліннями екології та природних ресурсів в областях.

Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується, у разі використання підземних вод, з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК „Надра України” за переліком, який затверджує Мінекоресурсів (п. 3 Порядку).

Статтею 50 Водного кодексу України встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Частиною 3 ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з приписами статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з приписами ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Зеленівської сільської ради №46 від 30.12.2010р. в користування Зеленівського сільського комунального підприємства передано, серед іншого, артезіанську свердловину №5-76 з кабелем електропостачання, насосом, трубами, та артезіанську свердловину №5-78, яка знаходиться у неробочому стані, та зобов'язано начальника сільського комунального господарства отримати дозвіл на спеціальне водокористування і ліцензію на централізоване водопостачання.   

За результатами позапланової перевірки дотримання Зеленівською сільською радою вимог природоохоронного законодавства, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області складено акт № б/н від 19-24.04.2011 року, в якому, серед іншого, встановлено, що Зеленівським сільським комунальним підприємством в період з 01.01.2011р. по 10.05.2011р., в порушення п.9 ст.44 Водного кодексу України, здійснено забір та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.   

          Зазначений акт був підписаний без зауважень керівником Зеленівського сілького комунального підприємства Хайленком С.І. та головою сільської ради Гордієнком Ю.П.

          Приписом про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства від 17.05.2011р. Зеленівську сільську раду зобов'язано вжити заходи з ліквідації порушень вимог Водного кодексу України, допущених Зеленівським сільським комунальним підприємством.  

          Згідно довідки, наданої відповідачем, ним за період з 1.01.2011р. по 19.05.2011р. для потреб населення з артезіанської свердловини №5-76 забрано 8688 куб.м води (1937,5 куб мю у січні 2011р., 1750 куб.м. у лютому 2011р., 1937,5куб.м. у березні 2011р., 1875 куб.м. у квітні 2011р. та 1125 куб.м. у травні 2011р)          

          За розрахунком позивача, здійсненим на підставі п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, розмір збитків, заподіяних державі самовільним водокористуванням, становить 105402,82грн.   

            Однак, судова колегія з таким розрахунком та застосуванням даної методики погодитися не може з наступних підстав.  

          По-перше, у відповідності до п. 1.2 Методики (в редакції, що була чинною в період здійснення відповідачем забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування), ця Методика встановлює  порядок  визначення  розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Згідно з п. 4.1 Методики № 389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Між тим, будь-які відомості щодо забруднення відповідачем поверхневих та підземних вод внаслідок самовільного водокористування в матеріалах справи відсутні.

По-друге, згідно з положеннями п. 9.1 Методики № 389 (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. N 389, що була чинною в період здійснення відповідачем забору прісної підземної води без дозволу на спеціальне водокористування та на момент проведення позивачем перевірки), розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар , 

(23) 

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.  

          Таким чином, Методикою №389 було передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м.

          Матеріали справи свідчать про те, що відповідач користується артезіанською свердловиною №5-76, глибина якої, згідно паспорту свердловини, становить 70м.

          Враховуючи, що забір води Зеленівське сільське комунальне підприємство проводило з артезіанської свердловини глибиною понад 20 м, судова колегія доходить висновку, що дія Методики №389 не розповсюджується на спірні правовідносини, і вона не підлягала застосуванню позивачем при визначенні розміру збитків, обумовлених самовільним водокористуванням.    

          Разом з тим, судова колегія відзначає, що  в період здійснення відповідачем забору прісної підземної води без дозволу на спеціальне водокористування та на момент проведення позивачем перевірки дотримання природоохоронного законодавства, була чинною інша методика  -  «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації»затверджена наказом Державного комітету по водному господарству № 290 від 29.12.2001 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332.

          Згідно п.1.4. розділу 1 /Галузь застосування/ - збитки по вказаній методиці розраховуються в тому випадку якщо вони завдані суб'єктами господарювання розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп).

          Зі змісту акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства вбачається, що відповідач відноситься до осіб, які звітують про використання вод саме за цієї формулою.  

Згідно розділу 6 даної методики, розрахунок розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою: З св = W х Тар х 5 (де, W  –об'єми води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування, об'єм нераціонально використаної води, об'єм зумисного чи незумисного заниження показників обсягів забору води з водних об'єктів чи обсягів відведення води у водні об'єкти; Тар –діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів; 5 –коефіцієнт).

Відповідно до ст.325.2 Податкового кодексу України, загальна ставка збору на спеціальне водокористування підземних вод для водокористувачів в Херсонській області у 2011році становила 40,44грн. за 100куб.м.

За правилами розрахунку, встановленими зазначеною Методикою, сума збитків, заподіяних державі відповідачем, в період з січня 2011р. по травень 2011р.,  становить 17 567,14грн. (8688*0,4044*5) і повинна бути стягнута з Зеленівського сільського комунального підприємства на користь держави.     

Місцевий господарський суд, в порушення ст.43 ГПК України, наведених обставин не з'ясував, не дав їм належної оцінки, та дійшов висновку про неможливість застосування п.9.1 Методики №389, але з інших підстав, ніж зазначено у цій постанові. В подальшому господарський суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.  

          При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

          Статтею 4 п. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст.14 вказаного закону у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на комплексну реалізацію державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів (за рахунок джерел, визначених пунктами 34 і 35 статті 4 цього Закону).

Статтею 20 в пункті 1 названого закону встановлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу, пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з частиною 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті. Отже, законодавством України передбачено, в які бюджети і в якій пропорції здійснюється зарахування коштів, стягнутих за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Отже, стягнення суми збитків, завданих відповідачем, в даному випадку, повинно відбуватись саме на користь держави в особі позивача, оскільки саме позивач, згідно з пунктом „з” частини 1 статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та підпунктом 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2006р. № 548 є органом, який наділений правом на звернення з позовами про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у п. 1.1 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. „Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища”.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5 (із змінами та доповненнями) для зарахування коштів за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” в органах державного казначейства відкрито рахунки за балансовим 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами”.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 (із змінами та доповненнями) рахунки за балансовим 3311 призначені для обліку сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законодавства підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами згідно з законодавством та бюджетною класифікацією.

До завдань органів Державної казначейської служби України, згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 належить здійснення розподілу коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Для виконання зазначеного завдання в органах державного казначейства створено централізоване програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати розподіл податків, зборів, обов'язкових платежів, які підлягають розподілу, відповідно до нормативів визначених бюджетним законодавством.

          За цим програмним продуктом, усі кошти зараховані на рахунки за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” розподіляються між державним та місцевими бюджетами у наступні пропорції:

- державний бюджет - 30 відсотків;

- обласний бюджет - 20 відсотків;

- бюджет органу місцевого самоврядування - 50 відсотків.

          Отже стягнення збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу, на користь держави в особі позивача, жодним чином не порушує право відповідних місцевих бюджетів щодо отримання частини коштів, оскільки повноваженнями щодо розподілення коштів, що надходять на рахунок за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” між державним та місцевими бюджетами наділені органи Державної казначейської служби України.

          З урахуванням викладеного, рішення суду від 18.11.2011р. залишатись чинним не може і підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Зеленівського сільського комунального підприємства на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області 17567,14грн. збитків, завданих навколишньому середовищу порушенням правил спеціального водокористування.

          У відповідності до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44,49, 85, 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2011р. по справі № 5024/1882/2011 –скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Зеленівського сільського комунального підприємства:

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області 17567,14грн. збитків, завданих навколишньому середовищу порушенням правил спеціального водокористування;

- на користь Державного бюджету України держмито за подання позову у сумі 175,67грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1756,72 грн.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

          Головуючий суддя:                                                                      Г.А.Єрмілов

          Судді:                                                                                          О.Л.Воронюк

                                                                                                    В.В.Лашин

Повний текст постанови складено 22.02.2012р.