Постанова

від 21.02.2012 по справі 29/175-09-4287

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/175-09-4287

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 29/175-09-4287

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові  

за участю представників сторін:

від Відділу примусового виконання рішень ДВС України -  Р.В. Мельничук

представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. про зупинення розгляду скарги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-банк" на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі № 29/175-09-4287

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-банк"

до Публічного акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат"

про розірвання договору та стягнення 11 350 081,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” про розірвання кредитного договору    № 200/08 від 31.10.2008 р. та стягнення заборгованості в сумі 11 350 081,69 грн. (а.с. 2-5 т.1).

06.11.2009 р. ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” та ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р., провадження у справі припинено на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України. В зазначеній мировій угоді сторони визначили заборгованість у розмірі 11 587 189,76 грн., строки погашення заборгованості згідно із графіком та обов'язок відповідача відшкодувати позивачу понесені судові витрати. (а.с. 62, 98-99 т.1).

24.11.2011 р. ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” подана скарга на дії державного виконавця, відповідно до якої заявник просив: 1) визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по поверненню стягувачеві ухвали господарського суду Одеської області по справі № 29/175-09-4287 від 22.02.2010 р., противоправними; 2) визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.10.2011 р. ВП № 29413994; 3) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області по справі № 29/175-09-4287 від 22.02.2010 р.; 4) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України здійснити відповідні виконавчі дії щодо виконання ухвали господарського суду Одеської області по справі № 29/175-09-4287 від 22.02.2010 р. у строки, передбачені законодавством. (а.с. 101-103 т.1).

28.11.2011 р. ухвалою господарського суду скарга прийнята до розгляду. (а.с. 123 т.1).

11.01.2012 р. ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Одеським апеляційним господарським судом справи № 11/17-2625-2011 пов'язаної з даною. (а.с. 138 т.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Власова С.Г.) від 11.01.2012 р. вищезазначене клопотання задоволено, розгляд скарги на дії ДВС зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України. (а.с. 143 т.1).

Не погодившись з даною ухвалою, відповідач 16.01.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та поновити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

          Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Заслухавши представника ДВС України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2009 р. ВАТ „АКБ „Одеса-банк” звернулось до ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” з позовом про розірвання кредитного договору № 200/08 від 31.10.2008 р. та стягнення заборгованості в сумі 11 350 081,69 грн. (а.с. 2-5 т.1).

06.11.2009 р. сторони уклали мирову угоду затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р.,  якою визначили заборгованість у розмірі 11 587 189,76 грн., встановили строки погашення заборгованості згідно з графіком (30.05.2010 р. –30.05.2011 р.) та обов'язок відповідача до 30.05.2011 р. відшкодувати Банку понесені судові витрати, а саме: державне мито в сумі 25 500,00 грн.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн. (а.с. 62, 98-99 т.1).

При апеляційному розгляді скарги встановлено, що в травні 2011 р. Банк звернувся з позовом до ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” про зобов'язання виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області 22.02.2010 р., шляхом стягнення  з останнього 11 475 689,76 грн. та судових витрат по сплаті держмита –25 500,00 грн. та ІТЗ судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. за            № 15/17-2011-713 у прийнятті позовної заяви ВАТ „АКБ „Одеса-банк” до ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” відмовлено на підставі п.1 ст. 62 ГПК України, оскільки заявлені позивачем вимоги не можуть бути самостійним предметом позову так як останній у разі невиконання мирової угоди добровільно має право звернутися до органу ДВС за примусовим виконанням ухвали суду. (а.с. 109-112 т.1).

В подальшому, 26.05.2011 р. Банк направив до ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження, однак постановою ДВС України від 07.06.2011 р. у відкритті виконавчого провадження відмовлено з посиланням на те, що ухвала від 22.02.2010 р. про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом, а тому не підлягає примусовому виконанню, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

04.07.2011 р. Банк звернувся з позовом до господарського суду Одеської області до ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” про зобов'язання виконати умови мирової угоди шляхом стягнення 11 467 689,76 грн., в обґрунтування чого послався на п.3.9.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р., а саме: якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2011 р. по справі № 11/17-2625-2011 позов задоволено. (а.с. 14-18 т.2).

27.09.2011 р. постановою Одеського апеляційного господарського суду вищевказане рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.2 ст. 80 ГПК України. (а.с. 19-21 т.2), але, в подальшому при касаційному перегляді справи №11/17-2625-2011 постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 р. постанова суду апеляційної інстанції від 27.09.2011 р. скасована, а справа передана до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження з тих мотивів, що в травні 2011 року спір про спонукання виконати мирову угоду шляхом стягнення не був розглянутий по суті, тобто рішення господарського суду відсутнє. (а.с. 139-140 т.1).

10.10.2011 р. Банк звернувся до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, але постановою від 21.10.2011 р. останньому було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р., так як в зазначеній ухвалі не вказано місцезнаходження або місце проживання чи перебування боржника та стягувача, дати набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та копія виконавчого документа не підписана уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища, ініціалів та не скріплена гербовою печаткою, тобто вказана ухвала не містить обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”, а відтак не є виконавчим документом.

Саме вищевказані дії державного виконавця стали підставою для звернення Банку 24.11.2011 р. зі скаргою на дії ДВС в рамках даної справи. (а.с. 101-103 т.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. клопотання Банку про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Одеським апеляційним господарським судом справи № 11/17-2625-2011 пов'язаної з даною –задоволено, розгляд скарги зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України. (а.с. 143 т.1).

Судова колегія вважає, що ухвала від 11.01.2012 р. прийнята з порушенням норм процесуального права, виходячи із наступного.

По-перше, відповідно до вимог частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

          Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

          Справа № 29/175-09-4287 вирішена по суті ще 22.02.2010 р. і у даний час в рамках цієї справи розглядається саме скарга на дії ДВС, подана в порядку ст. 121-2 ГПК України.

          У цьому випадку суд першої інстанції оцінює дії чи бездіяльність ДВС стосовно виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, прийнятої 22.02.2010 р. у справі № 29/175-09-4287 і на оцінку цих дій не впливають результати вирішення спору у справі №11/17-2625-2011.

По-друге, статтею 79 ГПК України взагалі не передбачено можливості зупинення розгляду скарги на дії ДВС.

          З урахуванням вищевикладеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу ПАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” задовольнити.

          Ухвалу господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. про зупинення розгляду скарги ВАТ "АКБ "Одеса-банк" на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі   № 29/175-09-4287 скасувати, скаргу передати на розгляд місцевого господарського суду.

          Стягнути з ВАТ „АКБ „Одеса-банк” на користь ПАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” судовий збір в сумі 537,00 грн. за апеляційний перегляд.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

Повний текст постанови підписано 22.02.2012 р.