Постанова

від 24.02.2012 по справі 31/5009/7720/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2012 р.           справа №31/5009/7720/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Зубченко І.В.,

суддів:

Бойко І.А., Татенка В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за довіреністю №3215 від 01.10.2011р.

від відповідача:

представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

18.01.2012р. (повний текст підписано 20.01.2012р.)

у справі

№31/5009/7720/11 (суддя Хуторной В.М.)

за позовом

Фізичної особи–підприємця ОСОБА_6, м. Сімферополь, АР Крим

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ», м. Запоріжжя

про

стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №1/11 від 15.11.2011р. в сумі 164432,57грн., пені в сумі 5865,49грн., 3% річних  в сумі 1135,26грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа–підприємець ОСОБА_6,                                м. Сімферополь, АР Крим, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ», м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №1/11 від 15.11.2011р. в сумі 164432,57грн., пені в сумі 5865,49грн., 3% річних  в сумі 1135,26грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. (повний текст підписано 20.01.2012р.) у справі №31/5009/7720/11 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»на користь ФОП ОСОБА_6 152432,57грн. основного боргу, 5848,53грн. пені, 1131,97грн. 3% річних, 2741,70грн. витрат на послуги адвоката, 3188,27грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що 15.07.2011р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №1/11; на виконання умов зазначеного договору позивач у липні 2011 року поставив відповідачу товар в асортименті на загальну суму 164432,57грн., а відповідач, відповідно, прийняв цей товар; в листі №0908/ЗП-1-КР від 09.08.2011р. відповідач гарантував оплату поставленого товару в строк до 31.08.2011р.; у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 152432,57грн.; позивач нарахував 3% річних та пеню за період з 01.09.2011р. по 23.11.2011р., які задоволені в частині стягнення 3% річних у сумі 1131,97грн., пені у сумі 5848,53грн.; в решті позовних вимог відмовлено через погашення відповідачем частини боргу у сумі 12000грн. до подачі позову до суду; матеріалами справи підтверджено наявність заявлених до стягнення судових витрат, які пов'язані з оплатою послуг адвоката, тому їх присуджено до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. у справі №31/5009/7720/11 скасувати в частині стягнення з ТОВ «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»3% річних у розмірі 1131,97грн. та витрат на адвоката у розмірі 3000грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що договором №1/11 від 15.07.2011р. передбачена відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати пені, а не 3% річних, які безпідставно стягнуто з відповідача одночасно з пенею. Крім того, скаржник зазначив, що позивач не надав належних доказів того, що правові послуги були надані саме адвокатом, оскільки на договорі про надання правової допомоги від 26.09.2011р. наявний відбиток печатки приватного підприємства, а не адвоката.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі:         Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Татенко В.М.

Представник скаржника у судове засідання 22.02.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить вихідний штамп канцелярії на ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2012р. та повідомлення про вручення 16.02.2012р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Враховуючи ті обставини, що явка представника відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача у судовому засіданні 22.02.2012р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

15 липня 2011 року, між Фізичною особою–підприємцем ОСОБА_6 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1/11, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених діючим договором, продати продукцію, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених діючим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Найменування, кількість, ціна продукції вказуються в рахунках та накладних, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.2. договору). Упаковка та маркування продукції повинні відповідати встановленим вимогам (пункт 2.3. договору). Якість продукції повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватись сертифікатом якості виробника (пункт 2.4. договору). Прийом продукції по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку, передбаченому діючим законодавством. Покупець вправі залучити до прийомки продукції третіх осіб (пункт 2.5. договору). Право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її поставки згідно договору (підписання товарної накладної) та т.п. (пункт 2.6. договору).

Вартість кожної одиниці продукції узгоджується сторонами та вказується в товарних накладних на кожну поставку. Вартість поставленої продукції є остаточною та зміні не підлягає (пункт 3.1. договору). Покупець здійснює 100% оплату кожної партії продукції. Про перерахування грошових коштів покупець повідомляє покупця, вказуючи перераховану суму, номер договору, найменування продукції (пункт 3.2. договору). Загальна сума поставок визначається вартістю продукції, поставленої згідно накладних протягом строку дії договору (пункт 3.3. договору).

У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за вимогою продавця, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченої продукції, за кожен день прострочки (пункт 4.1. договору).

Цей договір розповсюджується на виконання багаторазових правочинів та може бути пролонгований додатковою угодою сторін (пункт 7.2. договору). Строк дії договору до 31.12.2011р. (пункт 7.3. договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов‘язки були передбачені договором між сторонами.

Факт передачі у липні 2011 року преформи прозорої на загальну суму 164432,57грн. підтверджується видатковою накладною №Мл000148 від 15.07.2011р. (копія - арк. справи 25) з підписом уповноваженого представника відповідача, посвідченого печаткою ТОВ «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ».

Фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не представив.

Поряд з цим, вказана накладна не містить безпосереднього посилання на договір. Втім, відповідач в апеляційній скарзі не посилався на цю обставину та не надав доказів існування між сторонами фактичних правовідносин з поставки преформи прозорої, що відбулись не в рамках договору №1/11 від 15.07.2011р.

Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків. Таким чином, відповідно до умов договору №1/11 від 15.07.2011р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов‘язання.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з договору №1/11 від 15.07.2011р., строк (термін) виконання боржником обов'язку з оплати поставленого товару не встановлений сторонами, втім в листі №0908/ЗП-1-КР від 09.08.2011р. відповідач гарантував оплату за товар, отриманий згідно накладної №Мл000148 від 15.07.2011р., у розмірі 164432,57грн. до 31.08.2011р., тобто встановив строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, сплативши отриману продукцію лише частково у суму 12000грн. згідно квитанцій №ПН67055 від 14.11.2011р. у сумі 4000грн., №ПН110096 від 21.11.2011р. у сумі 4000грн., №ПН139357 від 28.11.2011р. у сумі 4000грн., в зв‘язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 152432,57грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу та відмову у позовних вимог про стягнення 12000грн. боргу, через сплату відповідачем цієї суми до подачі позову, який згідно відбитку календарного штемпелю відділення поштового зв'язку надісланий на адресу суду 29.11.2011р.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 1135,26грн., пені у сумі 5865,49грн. за період з 01.09.2011р. по 23.11.2011р., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, вірно із дотриманням положень ст.530 ЦК України та урахуванням здійснених відповідачем оплат визначив момент виникнення права вимоги, періоди нарахування річних і пені та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині про стягнення 3% річних у сумі 1131,97грн., пені у сумі 5848,53грн., в іншій частині - обґрунтовано відмовив.

Судовою колегією відхилено заперечення відповідача щодо стягнення з нього 3% річних, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, у межах, зазначених в рішенні, в силу положень ст.625 ЦК України, є обґрунтованою.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 ГПК України.

Факт надання позивачу послуг адвокатом підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 26.09.2011р., квитанції до прибуткового касового ордеру №02ААК045901 від 26.09.2011р. про оплату послуг адвоката у сумі 3000грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7, а також трудовою угодою б/н від 01.07.2011р., укладеною між ПП «Фірма правового захисту «Юрсервіс»та адвокатом ОСОБА_7, та довідкою б/н від 20.02.2012р., згідно якої                 ОСОБА_4 є помічником адвоката ОСОБА_7

За приписами ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об`єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об`єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об`єднань. Відповідно до ст.8 цього Закону, помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»№7 від 17.05.2011р. визначено, що без обмежень приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК України. Керуючись ст.ст.65, 99 апеляційним судом в ухвалі від 13.02.2012р. витребувано у позивача додаткові докази.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визнав заявлені вимоги про стягнення витрат за адвокатські послуги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Втім, суд першої інстанції невірно визначив розмір судового збору та витрат за адвокатські послуги, які підлягали стягненню з відповідача, оскільки при розрахунку розміру цих витрат суд керувався не лише сумою заявлених позовних вимог, а і сумою заявлених до відшкодування витрат за адвокатські послуги, через що ціна позову збільшилась та позивачем було надмірно сплачено судовий збір.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За приписами ст.55 ГПК України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою. В ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач зазначає в позові і просить суд стягнути зазначені суми з відповідача.

Частиною 1 статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням викладеного, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 відсотки ціни позову, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми, складає 3428,67грн. В порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»позивачу слід повернути надмірно сплачений квитанцією №9108.963.1 від 28.11.2011р. судовий збір у розмірі 60грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись ст.49 ГПК України, приходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції та стягнення з ТОВ «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»на користь ФОП ОСОБА_6 3188,66грн. судового збору за подання позовної заяви, 2790грн. витрат на послуги адвоката, повернення ФОП ОСОБА_6 надмірно сплаченого судового збору у сумі 60грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. (повний текст підписано 20.01.2012р.) у справі №31/5009/7720/11 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. (повний текст підписано 20.01.2012р.) у справі №31/5009/7720/11 змінити в частині стягнення судового збору та витрат на послуги адвоката, виклавши абзац 2 резолютивної частині рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3, код ЄДР 36605088) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 152432 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 57 коп. основного боргу, 5848 (п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 53 коп. пені, 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 97 коп. 3 % річних, 2790 (дві тисячі сімсот дев`яносто) грн. витрат на послуги адвоката, 3188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.»

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. (повний текст підписано 20.01.2012р.) у справі №31/5009/7720/11 абзацем 5 наступного змісту:

«Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачений квитанцією №9108.963.1 від 28.11.2011р. судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 60грн.».

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ та ухвалу (довідку).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                           І.В. Зубченко

Судді:                                                                                                     І.А. Бойко

                                                                                                              В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 – ДАГС; 1 –ГС