Постанова

від 26.01.2012 по справі 16/097-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2012                                                                                           № 16/097-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко  А.О.

суддів:            Майданевича А.Г.

          Гаврилюка  О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»

на рішення господарського суду Київської області

від 08.11.2011 року (підписано 23.11.2011р.)

у справі  №16/097-11 (суддя – Христенко О.О.)

за позовом  публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», м. Вишневе, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія», с.Рудня, Вишгородський район, Київська область

про стягнення 46322,00грн., -

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 – представник (дов. №70 від 11.05.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3. – засновник

                              ОСОБА_2. – представник (дов. б/н від 06.09.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія» (далі - ТОВ «Еко Енергія») про стягнення 45682,00грн. заборгованості та 640,00грн. пені. Позов мотивований наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію по договору № 10862435 від 16.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2011 року у справі №16/097-11 здійснено заміну позивача - Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» (далі – ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»).

Рішенням господарського суду Київської області від  08.11.2011 року у справі №16/097-11 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Еко Енергія» на користь ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» 45682,00 грн. заборгованості за електроенергію, 155,19 грн. пені, 458,37 державного мита та 233,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні 26.01.2012 року представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

26.01.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2008 року між закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (в тексті договору - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія» (в тексті договору – споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 10862435 (надалі – договір), за умовами якого постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2451 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (т.1 а.с.21-30). Згідно умов договору постачання енергії здійснювалось на мехмайстерню, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Підпунктом 2.2.2 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з урахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах 2000 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору  (додаток № 2).

Споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Про порядок розрахунків за активну електроенергію»,  додатку №6 «Порядок зняття показів розрахунків приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» та за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку №5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» Відповідно до підпункту (п.п., п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору).

Розрахунковий період встановлено споживачу з 14 числа календарного місяця до 13 числа наступного місяця (п. 1.1 додатку № 4).

Згідно п. 2.1 додатку № 4 до договору порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченню розрахункового періоду (100% авансового платежу на поточне споживання розрахункового періоду повинно бути оплачено до дати початку розрахункового періоду, остаточний розрахунок – 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду).

Звірка балансу розрахунків з оформленням актів звірки заборгованості, актів про використану електроенергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції виконується за вимогою однієї із сторін (п. 1.5 додатку № 4).

Відповідно до пункту 9.1 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

У відповідності до вказаного пункту сторонами в день укладення договору було укладено та підписано ряд додатків: додаток №1 «Загальна однолінійна схема електропостачання», додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субпозивачу», додаток №3 «Режими постачання електричної енергії», додаток №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», додаток №5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії», додаток №6 «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку», додаток №7 «Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації», додаток №8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача», додаток №9 «Відповідальність особи споживача», додаток №10 «Узгоджені показники якості електричної енергії на межі балансової належності». Дані додатки підписані сторонами та завірена печатками підприємств (т.1 а.с.110-138).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 16.12.2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов. Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли відповідно до даного договору. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.9.4 договору).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)  відпускає електричну  енергію, пару, гарячу  і  перегріту  воду  (далі  -  енергію)  споживачеві (абоненту),  який  зобов'язаний оплатити  прийняту енергію та дотримуватися передбаченого  договором режиму її використання,  а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується.

В силу положень частини 1 статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються електричною енергією з додержанням Правил користування електричною енергією відповідного виду, що затверджується  Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту п. 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 слідує, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією, споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Згідно п. 5.23 Правил користування електричною енергією, зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено місцевим господарським судом 19.01.2011р. сторони у справі  уклали до договору додаткову угоду №11, якою дійшли згоди про те, що договір втрачає чинність з 19.01.2011р. Пунктом 3 угоди сторони зафіксували заборгованість споживача на момент припинення дії договору – 45 682,00грн. та показники лічильника споживача: А- 185,000, R+ 33,120, R- 290,450. Зазначені показники використаної електроенергії за січень 2011р. підтверджуються також відповідним звітом споживача.

Згідно п.4 угоди фінансові зобов'язання, що виникли під час дії договору залишаються за сторонами до повного їх виконання (т.1 а.с.33,34).

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію, яка  станом на 19.01.2011р. становила 45 682,00 грн., є обґрунтованою, оскільки відповідач належних доказів погашення даного боргу не представив.  

Вказуючи на безпідставність заявлених позивачем вимог, скаржник в апеляційній скарзі послався на відсутність у нього зобов'язання по оплаті електроенергії за період з 10.09.2010р. по 19.01.2011р. та наголосив на тому, що 09.09.2010р. будівля, на яку здійснювалося електропостачання, була ним відчужена, у зв'язку з чим того ж дня ним була подана заява про розірвання договору № 10862435 від 16.12.2008р.

На підтвердження викладеного, суду першої інстанції ним було надано копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.09.2010р., витяг з Державного реєстру правочинів та витяг, наданий КП Київської обласної ради «Вишгородське БТІ» про реєстрацію 10.09.2010р. за гр. ОСОБА_4 права власності на мехмайстерню, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.93, 95).

При цьому, апелянт послався на п. 6.18 Правил використання електричної енергії та наголосив на тому, що вимоги даного пункту Правил ним були дотримані, оскільки він завчасно повідомив позивача про припинення користування електричною енергією та надав заяву про розірвання договору.      

Згідно пункту 2.5 договору, який містить аналогічні положення, що й Правила, у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов‘язаний повідомити постачальнику не пізніше, ніж за 20 робочих днів до звільнення приміщення та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених цим договором, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення включно.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав належну оцінку вищенаведеним обставинам, та дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для розірвання договору від 16.12.2008 року, а відтак, припинення подачі відповідачеві електричної енергії не існувало, оскільки заява щодо розірвання договору не містила дати її складання та відмітки про реєстрацію такої позивачем (т.1 а.с.96).

Водночас, місцевим господарським судом враховано, що матеріали справи містять заяву відповідача від 09.11.2010 року за вхідним № 506 від 09.11.2010 року, у якій останній просив відізвати лист про розірвання договору № 10862435 від 16.12.2008 року у зв'язку з продовженням діяльності до моменту переукладення договору новим власником (т.1 а.с.158).

В апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що 16.12.2008р. він не укладав з позивачем договору на постачання електроенергії за № 220031719, а тому останній  безпідставно посилається в обґрунтування своїх вимог на додаткову угоду від 19.01.2011р. до договору з вказаним номером. Дані твердження судова колегія суддів відхиляє, оскільки, як пояснив представник позивача в ході апеляційного провадження, у додатковій угоді сторонами був зазначений не номер договору, а саме особовий рахунок відповідача як споживача електричної енергії.         

Частиною 1 статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини з постачання електричної енергії існують саме між позивачем та відповідачем.

Як встановлено місцевим судом, у передбаченому договором порядку відповідач за період з грудня 2010р. по січень 2011р. отримував рахунки на оплату, звітував щодо   використаної електроенергії, що підтверджується звітами та сплатою коштів за спожиту електроенергію за грудень 2010р.

Відтак, доводи апелянта про те, що позов заявлено не до належного відповідача, не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах матеріального закону.

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, крім стягнення заборгованості за поставлену електроенергію, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 640,00 грн.

Підпункт 4.2.1 договору на постачання електричної енергії від 16.12.2008 року передбачає, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених у додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 549 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді пені у перерахованому місцевим господарським судом розмірі - 155,19 грн.

Отже, в частині відмови в задоволені решти позовних вимог висновок суду першої інстанції  є вірним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 08.11.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від  08.11.2011 року у справі №16/097-11 слід залишити без змін, а апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія» на рішення господарського суду Київської області від  08.11.2011 року у справі №16/097-11 залишити без задоволення.

2.          Рішенням господарського суду Київської області від  08.11.2011 року у справі №16/097-11 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №16/097-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Мальченко  А.О.

Судді                                                                                          Майданевич А.Г.

                                                                                          Гаврилюк  О.М.

30.01.12 (відправлено)