Рішення

від 26.01.2012 по справі 26/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  26/389

26.01.12 р.

За позовом  Публічного акціонерного товариства “ Страхова компанія “ Країна ”

До Відкритого акціонерного товариства “ Національна акціонерна страхова компанія  “ Оранта ”

Про стягнення  4 345, 02 грн.

                                                                                                                                     Суддя Пінчук В.І.

Представники:

від позивача                    Комар М.Ю. –предст.            

від відповідача                    Кіорогко І.Л. –предст.

Рішення прийняте 26.01.2012 р., оскільки у судовому засіданні 05.01.2012 р. оголошувалась перерва.

                                                            Обставини справи:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4 345, 02 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

          Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позові відмовити, посилаючись на те, що цивільно –правова відповідальність ОСОБА_1, який був визнаний постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. № 3-10613/10 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не застрахована у ВАТ “ Національна акціонерна страхова компанія  “ Оранта ”

          17.01.2012 р. через канцелярію господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та підстав позову.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

          27.10.2010 р. в м. Яготин трапилась дорожньо –транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля “ Peugeot ” ( д. н. НОМЕР_2 ), що належить на праві власності ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля “ Hyundai accent  ” ( д. н. НОМЕР_1 ), що належить на праві власності ОСОБА_3, під керуванням останнього.

          Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю “ Hyundai accent  ” ( д. н. НОМЕР_1 ), який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 28.05.2010 р. №23/020465/ПР/2.1.5.1

          Дорожньо –транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля “ Peugeot ” ( д. н. НОМЕР_2 ) - ОСОБА_1, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. № 3-10613/10.

          Згідно звіту № 2412 від 22.11.2010 р., розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу “ Hyundai accent  ” ( д. н. НОМЕР_1 ), пошкодженого внаслідок ДТП становить 4 345, 02 грн.

          На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 28.05.2010 р. №23/020465/ПР/2.1.5.1, на підставі заяви страхувальника, звіту № 2412 від 22.11.2010 р., розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту №23/18482/2.1.5.1. від 22.03.2011 р. публічне акціонерне товариство “ Страхова компанія “ Країна ” виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 4 769,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 218 від 01.04.2011 р.

          Цивільно –правова відповідальність ОСОБА_1, як зазначає позивач у позовній заяві за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля “ Peugeot ” ( д. н. НОМЕР_2 ), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6800730 від 15.10.2010 р. застрахована у відповідача ( ВАТ “ Національна акціонерна страхова компанія  “ Оранта ” ), а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача виплачене страхове відшкодування в розмірі  4 345, 02 грн.

          Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об‘єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до ст. 27 Закону України “ Про страхування ” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика,  який  виплатив  страхове   відшкодування   за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

          Згідно ст. 22 Закону України “ Про обов'язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

          Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач всупереч вимогам вказаної статті ГПК України, не надав суду доказів, того, що цивільно –правова відповідальність винної у ДТП особи, а саме ОСОБА_1 застрахована у відповідача –відкритого акціонерного товариства “ Національна акціонерна страхова компанія  “ Оранта ”.

          Згідно полісу ( 3 –го типу ) № ВЕ/6800730 від 15.10.2010 р. у відповідача ВАТ “ Національна акціонерна страхова компанія  “ Оранта ” застрахована цивільно –правова відповідальність за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля “ Peugeot ” ( д. н. НОМЕР_2 ) безпосередньо ОСОБА_2, натомість винною особою у скоєнні зазначеного ДТП є ОСОБА_1.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85  ГПК України, суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

          В позові відмовити.

          Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу.

                         Суддя

В.І.Пінчук

дата підписання повного тексту рішення 17.02.2012 р.