Рішення

від 21.02.2012 по справі 5011-38/473-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-38/473-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-38/473-2012

21.02.12

За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "МХ Фенікс"    

Провизнання правочину нікчемним

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

від ПозивачаАбросімова С.С.

від Відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про: 1) визнання договору поставки недійсним (нікчемним); 2) стягнення суми основного боргу в розмірі 167388,56 грн., індексу інфляції в розмірі 2836,06 грн., пені в розмірі 17870,32 грн., 3% річних в розмірі 3220,61 грн., а всього 191315,57 грн.  

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №04/02-1 від 04.02.11р., згідно з яким Відповідач зобов'язався продати та поставити, а Позивач оплатити та прийняти металопродукцію. Відповідач виставляв рахунки Позивачу, які останній сплачував, проте Відповідач поставки товару здійснював невчасно та не в повному обсязі, тому повинен повернути отриману передоплату та сплатити пеню, 3% річних та індекс інфляції. Також, Позивач вважає, що при укладенні договору Відповідач не мав на меті отримання зазначених результатів, в зв'язку чим просить визнати договір нікчемним.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини, вказані у поданому суду відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 07.02.12р. Розгляд справи відкладався.

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.11р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір поставки №04/08-1, за умовами якого Відповідач зобов'язався продати та поставити, а Позивач зобов'язався оплатити та прийняти у відповідності з умовами даного договору металопродукцію, що іменується в подальшому товар.

Відповідно до п.2.1 договору ціна товару є договірною та дійсна на день виставлення рахунку.

Згідно з п.3.1 договору платежі по даному договору здійснюються на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Відповідачем.

Відповідно до п.5.1 договору поставка заявленого та сплаченого Позивачем товару, здійснюється автотранспортом за погодженням сторін на наступних умовах: DDP –місце призначення, зазначене Позивачем. Датою поставки при цьому є дата, зазначена на торгово-транспортній накладній та на видатковій накладній про прийняття товару.

Згідно з п.5.3. договору строк поставки 5 календарних днів з моменту 100% оплати.

Згідно з п.8.2. договору порушення строків передачі товару Відповідач виплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки передачі товару.

На виконання умов договору Відповідач у період з 03.02.11р. по 21.04.11р. виставив Позивачу рахунки-фактури на загальну суму 2979965,95 грн.

У період з 04.02.11р. по 22.04.11р. Позивач перерахував на рахунок Відповідача передоплату в сумі 2249739,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою АТ «УкрСиббанк»№51-3-42-17 від 05.01.12р.

Проте Відповідач передав товар Позивачу лише на суму 2042350,56 грн. та з порушенням строків, зазначених в п. 5.3 договору.

17.05.11р. Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією №1705/1, в якій просив передати товар Позивачу відповідно до умов договору або повернути передоплату за товар, яка була перерахована на рахунок Відповідача.

23.05.11р. Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист №23.05/1, в якому зобов'язувався погасити заборгованість або поставити товар на суму заборгованості до 10.06.11р.

25.05.11р. Відповідач перерахував кошти на поточний рахунок Позивача в сумі 20000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів за невідгружений металопрокат», що підтверджується довідкою АТ «УкрСиббанк»№51-3-42-17 від 05.01.12р.

20.06.11р. Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист №20.06/11, в якому зобов'язувався погасити заборгованість у сумі 187388,36 грн. до 30.07.11р.

30.09.11р. Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист №30.09/11, в якому зобов'язувався погасити заборгованість до грудня 2011р., проте гроші в сумі 187388,56 грн. не повернув.

08.11.11р. Відповідач перерахував кошти на поточний рахунок Позивача в сумі 20000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів за невідгружений оц. метал дог. №04/02-1 від 04.02.11р.», що підтверджується довідкою АТ «УкрСиббанк»№51-3-42-17 від 05.01.12р.

Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем в сумі 167388,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача  підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою визнання договору недійсним Позивач зазначає його фіктивність, тобто посилається на те, що договір поставки №04/02-1 від 04.02.11р. вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

З наведеного вбачається, що фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, 04.02.11р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір поставки №04/08-1, за умовами якого  Відповідач зобов'язувався продати та поставити, а Позивач зобов'язується оплатити та прийняти у відповідності з умовами даного договору металопродукцію, що іменується в подальшому товар.  

Як встановлено судом, на виконання умов договору Відповідач у період з 03.02.11р. по 21.04.11р. виставив Позивачу рахунки-фактури на загальну суму 2979965,95 грн., згідно яких Позивач протягом лютого-квітня 2011р. перерахував на рахунок Відповідача передоплату в сумі 2249739,12 грн. Проте Відповідач передав товар Позивачу лише на суму 2042350,56 грн. з порушенням строків зазначених в п. 5.3 договору. 25.05.11р. та 08.11.11р. Відповідач перерахував кошти на поточний рахунок Позивача в сумі 40000,00 грн.

З наведеного вбачається, що Позивач за укладеним договором здійснив попередню оплату товару, а Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо поставки та передачі товару Позивачеві. Жодних належних та допустимих доказів того, що спірний договір не був спрямований на реальне настання наслідків Позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про визнання спірного договору недійсним задоволенню не підлягають.   

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Як встановлено судом, 04.02.11р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір поставки №04/08-1, за умовами якого  Відповідач зобов'язувався продати та поставити, а Позивач зобов'язується оплатити та прийняти у відповідності з умовами даного договору металопродукцію, що іменується в подальшому товар. Згідно з п. 3.1 договору платежі по даному договору здійснюються на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Відповідачем. Згідно з п.5.3. договору строк поставки 5 календарних днів з моменту 100% оплати

Як встановлено судом, на виконання умов договору Відповідач у період з 03.02.11р. по 21.04.11р. виставив Позивачу рахунки-фактури на загальну суму 2979965,95 грн. У період з 04.02.11р. по 22.04.11р. Позивач перерахував на рахунок Відповідача передоплату в сумі 2249739,12 грн., проте Відповідач передав товар Позивачу лише на суму 2042350,56 грн. з порушенням строків зазначених в п.5.3 договору.

Як встановлено судом, 17.05.11р. Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією №1705/1, в якій просив передати товар Позивачу відповідно до умов договору або повернути передоплату за товар, яка була перерахована на рахунок Відповідача. 23.05.11р. Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист №23.05/1, в якому зобов'язувався погасити заборгованість або поставити товар на суму заборгованості до 10.06.11р.

Як встановлено судом, 25.05.11р. Відповідач перерахував кошти на поточний рахунок Позивача в сумі 20000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів за невідгружений металопрокат».

Як встановлено судом, 20.06.11р. та 30.09.11р. Відповідач направляв на адресу Позивача гарантійні листи, в якому зобов'язувався погасити заборгованість у сумі 187388,36 грн., проте 08.11.11р. Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача грошові кошти лише в сумі 20000,00 грн. Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем в сумі 167388,56 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача попередньої оплати в розмірі 167388,56 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.   

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 170152,00 грн. за розрахунком суду та 3% річних в сумі 3220,61 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як встановлено судом, згідно з п.8.2. договору порушення строків передачі товару Відповідач виплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки передачі товару.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені з моменту прострочення Відповідачем виконання обов'язку з поставки товару в загальній сумі 11482,48 грн. за розрахунком суду.

          Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ «Фенікс»(03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135, оф. 25; код 37311249) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпрофіль" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; код 30576062) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 170152 (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 61 коп., пеню в сумі 11482 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 48 коп., судовий збір в сумі 3697 (три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 10 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

          Суддя                                                                                                Ю.Л. Власов

Рішення підписане 23.02.2012р.