Рішення

від 20.02.2012 по справі 22/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/223

20.02.12

За позовом            Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

в особі            структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до                            Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального

                       машинобудування «Коммаш»

про                          стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                   ОСОБА_1. (довіреність № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011р.);

від відповідача:               ОСОБА_2. (довіреність від 20.02.2012р.);

                                   ОСОБА_3. (довіреність № 1161 від 15.01.2012р.);

20.02.2012р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 186 220, 02 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 7 599, 36 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, пені сумою 8 472, 44 грн., інфляційної складової боргу сумою 7 557, 38 грн., 1 648, 01 грн. 3% річних.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, а при врахуванні сплати суми основного боргу, згідно з заявою від 20.02.2012р. відповідно до уточненого розрахунку ціни позову: основний борг за активну електричну енергію становить –0, 00 грн., основний борг за реактивну електричну енергію –0, 00 грн., пеня 8 472, 44 грн., інфляційна складова боргу 7 557, 38 грн., 3% річних –1 648, 01 грн..

Як те зазначено у п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18, зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову; в такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 261 (о/р 251) від 10.01.1991р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану електричну енергію, яка на 01.06.2011р. становила 186 220, 02 грн. та була ним сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення пені, 3% річних, інфляційних збитків в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представниками відзначалось про повне погашення основної заборгованості.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі зупинялось у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, та після отримання матеріалів справи з повідомленням про неможливість проведення експертизи, ухвалою суду від 17.01.2012р. поновлено.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          15 січня 1991р. між АЕК «Київенерго»та Київським заводом комунального машинобудування МГО «Ленкоммаш»підписано договір № 261 на користування електричною енергією, текст якого викладено в новій редакції згідно з додатком № 1 до Додаткової угоди від 29.12.2010р..

За договором, в редакції вказаної додаткової угоди, стороною договору –споживачем виступає ВАТ «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш», а відповідно до його умов - постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач (відповідачу справі) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками  «Порядок розрахунків»та «Графік показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.1 додатку 2 (Порядок розрахунків) до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 28 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. У п. 2.2 зазначеного додатку вказано, що остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Строки сплати за використання активної та реактивної електричної енергії відповідачем порушені у відношенні суми боргу що виникла за період з 01.01.2011р. по 01.06.2011р. (активна енергія), з 01.12.2010р. по 01.06.2011р. (реактивна енергія).

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р.; договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору). Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Наданою до справи довідкою про надходження коштів по особовому рахунку 251, що сформована станом на 20.02.2012р. підтверджено повне погашення заборгованості по якій виник спір у справі, зокрема в частині проведених оплат по сумі 186 220, 02 грн. за спожиту активну електричну енергію, та 7 599, 36 грн. –за спожиту реактивну електроенергію.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки сплати вартості спожитої електричної енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми пені, нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені погоджена в п. 4.2 договору, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання електричної енергії, суд погоджується з розрахунком суми пені (8 472, 44 грн.), інфляційних збитків у розмірі 7 557, 38 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1 648, 01 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 261 (о/р 251) від 10.01.1991р. у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 2 114, 97  грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України, що є підставою для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита понесених з поданням позову про стягнення боргу, який по сумі основного боргу був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі (у липні –грудні 2011р.).

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»(03022, м. Київ, вул. Васильківська 28, ідент. код 14315428) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763; на рахунок 26008013002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627) 8 472, 44 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 44 копійки) пені, 7 557, 38 грн. (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 38 копійок) інфляційних збитків, 1 648, 01 грн. (одну тисячу шістсот сорок вісім гривень 01 копійку) 3% річних, 2 114, 97  грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 97 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 24.02.2012