Ухвала

від 23.10.2007 по справі 22-ц-1253/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-1253/2007р

Справа №22-ц-1253/2007р.

                                                                  Головуючий

у І-інстанції Беркищук Б.Б.

Категорія 33

Доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„23" жовтня 2007 р.                                                                м.

Івано-Франківськ

Колегія

суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської

області в складі:

головуючого                            Мелінишин

Г.П.

суддів                                        Пнівчук

О.В., Девляшевського В.А.

секретаря                                  Пожар

Р.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до

Малокам"янської сільської ради, ОСОБА_2про визнання частково незаконними

рішення ради від 29.12.2000 р.та 12.07.2002 p., визнання

недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, відновлення

межі земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою

ОСОБА_1на рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 вересня 2007 р.,-

встановила:

Рішенням

Коломийського міськрайонного суду від 04.09.2007 р. відмовлено в задоволенні

позовуОСОБА_1. до Малокам"янської сільської ради, ОСОБА_2про визнання

частково незаконними рішень ради від 29.12.2000 р. та 12.07.2002 p., визнання

недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, відновлення

межі земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

На дане

рішення ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення постановлене

судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд

відмовив в задоволенні його позовних вимог за пропуском позовної давності, не

прийнявши до уваги положення ст. 268 ЦК

України щодо незастосування позовної давності до таких вимог. Крім того,

жодна з сторін не заявляла про застосування позовної довності. Необгрунтовано

суд також вважав такими, що прийняті з дотриманням законів оскаржувані рішення

ради. При цьому не врахував, що приймаючи рішення від 29.12.2000 р. про

затвердження фактичних розмірів землекористування сільська рада не мала його

згоди на це. Аналогічно суд не звернув увагу, що в результаті приватизації та

видачі Державного акту ОСОБА_2на 0,23 га фактично вилучено в нього без його

згоди 0,01 га землі. Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування

моральної шкоди суд не врахував, що саме сільською радою в результаті її

неправомірних дій йому завдані моральні страждання. Посилаючись на зазначені

обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних

вимог.

В засіданні

апеляційного суду ОСОБА_1. та його представник доводи апеляційної скарги

підтримали з наведених у ній мотивів.

2

Представник

Малокам"янської сільської ради доводів скарги не визнав, посилаючись на

обгрунтованість висновків суду.

Вислухавши

доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Відмовляючи

в задоволенні позовуОСОБА_1. суд виходив з того, що оскаржувані ним рішення

Малокам"янської сільської ради від 29.12.2000 р. про закріплення площ

фактичного землекористування та 12.07.2002 р. про передачу у приватну власність

ОСОБА_2земельної ділянки розміром 0,23 га прийняті радою з дотриманням положень

земельного законодавства і прав позивача не порушують. А тому відповідно і

безпідставними є його вимоги щодо визнання незаконним Державного акту на право

приватної власності на землю, виданого на ім"я ОСОБА_2, відновлення межі

земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно

до роз"яснень Верховного Суду України, даних в постанові Пленуму від

29.12.1976 р. № 11 (із наступними змінами та доповненнями) "Про судове

рішення" законним є рішення суду, коли суд виконавши всі вимоги цивільного

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судом

встановлено, що на підставі рішень виконкому та сесії Малокам"янської

сільської ради від 25.12.1997 р. та 25.03.1999 р. позивачуОСОБА_1. передано у

приватну власність земельну ділянку розміром 0,22 га поАДРЕСА_1для будівництва

житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. При цьому

переобміри земельної ділянки не проводилися.

Як

вбачається з матеріалів справи, акти встановлення меж земельної ділянки в

натурі позивача, відповідачки та ОСОБА_3. ( між якими розподілено 0,66 га

земельної ділянки, якою користувалась ОСОБА_1) не складались. Цієї обставини в

засіданні апеляційного суду апелянт і його представник не заперечили. Між

сторонами склалось фактичне користування землі, зокрема, позивач користувався

0,2082 га землі, відповідачка-0,23 га, ОСОБА_3- 0,22 га земельної ділянки.

Протягом всього часу землекористування межі земельних ділянок сторін не

змінювались.

Як вбачається

зі змісту оскаржуваного рішення ради від 29.12.2000 р. в результаті

обмірів земельних ділянок, якими сторони користуються фактично, проведено

уточнення розмірів земельних ділянок, зокрема позивача- 0,21 га; відповідачки-

0,23 га А відповідно на підставі рішення ради від 12.07.2002 р. ОСОБА_2передано

у приватну власність цю земельну ділянку та видано Державний акт.

Враховуючи

наведені обставини суд прийшов до правильного висновку, що в результаті

приватизації ОСОБА_2земельної ділянки розміром 0,23 га. та прийняття рішень

ради будь-яких законних прав та інтересів позивача не порушено. А тому

обгрунтовано відмовив йому в задоволенні позову.

Твердження

апелянта про те, що сільська рада фактично вилучила в нього 0,01 га земельної

ділянки, передаючи у власність ОСОБА_2 0,23 га землі, без його на те згоди, не

заслуговує на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи.

Аналогічно

надуманими є посилання апелянта на неправильне застосування судом норм закону

щодо позовної давності, оскільки як вбачається зі змісту рішення в задоволенні

позовуОСОБА_1. суд відмовив за безпідставністю позовних вимог, а не в

зв"язку зі спливом позовної давності.

Правильно

суд також відмовив і у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної

шкоди, оскільки ним встановлено, що рішення ради інтересів позивача не

порушують.

3

Колегія

суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно

і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та

процесуального права.

Доводи

апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав

для її задоволення не встановлено.

Керуючись

ст.ст. 218,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 04

вересня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала

набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох

місяців з часу набрання нею законної сили.