Постанова

від 02.02.2012 по справі 2а-1670/11061/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/11061/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі  - Пшенишному В.С.,  

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Автосвіт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2011 року позивач ТОВ "Полтава-Автосвіт" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 серпня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що висновки, викладені в акті перевірки,  про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 75000,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 93750,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов укладених договорів та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних ТМЦ у постачальника, який має ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Полтава-Автосвіт" 30 березня 1994 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 21073204). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.

Відповідачем у період з 11 липня 2011 року по 29 липня 2011 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року.   

За результатами перевірки 05 серпня 2011 року складено акт № 6272/23-2/21073204, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3  статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 93750,00 грн., а також підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стало наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 75000,00 грн.

На підставі акта перевірки від 05 березня 2011 року № 6272/23-2/21073204 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 18750,00 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 93750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 23437,50 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 вищі контролюючі органи залишили скарги ТОВ "Полтава-Автосвіт" без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - без змін.

Позивач, вважаючи висновки податкового органа упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з вимогою визнати їх нечинними.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Позивачем укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01 липня 2010 року б/н з ТОВ КПФ "Кураж" (а.с. 75).

Відповідно до укладеного договору Позивач оплатив товар згідно платіжного доручення № 2566 від 06 серпня 2010 року на суму 450000,00 грн., а його контрагент ТОВ КПФ "Кураж" поставив визначений договором товар протягом серпня 2010 року.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ КПФ "Кураж" виписано видаткові накладні (копії яких наявні в матеріалах справи а.с. 76-108).

На виконання вимог договору купівлі-продажу від 01 липня 2010 року б/н ТОВ КПФ "Кураж" виписано належним чином оформлені податкові накладні на загальну суму 45000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених документів (а.с. 120-141, 211-220).

Журналом реєстрації доручень (а.с. 202) підтверджено факт отримання представником позивача, ОСОБА_3, будматеріалів за договором купівлі-продажу від 01 липня 2010 року б/н.

Факт реальності виконання договору купівлі-продажу від 01 липня 2010 року б/н підтверджується також товарно-транспортними накладними (а.с. 109-118), відповідно до яких доставка будматеріалів позивачу здійснювалась вантажними автомобілями КамАЗ ДНЗ ВІ 8196 СН та ВІ 7967 ВА, що перебувають у власності ТОВ КПФ "Кураж".

Судом встановлено, що отримані за договором купівлі-продажу від 01 липня 2010 року б/н будівельні матеріали використані Позивачем у власній господарській діяльності - для будівництва відокремленого структурного підрозділу (філії "Кременчук-Автосвіт").

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ТОВ КПФ "Кураж", що стала підставою для формування валових витрат ТОВ "Полтава-Автосвіт", оформлена належним чином, із акту перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Разом із тим, ТОВ КПФ "Кураж" на момент укладення договорів було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ КПФ "Кураж" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, договором, придбаний товар використано у господарській діяльності позивача, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного  періоду  визначається виходячи  із  договірної  (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної  ціни  на  такі  товари (послуги), та складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того,  чи  такі  товари  (послуги)  та  основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської   діяльності   платника  податку  протягом  звітного податкового періоду,  а також  від  того,  чи  здійснював  платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку  з  таким  придбанням  (виготовленням),  не  включається  до  складу  податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Судом встановлений та матеріалами справи підтверджений факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків з врахуванням якісних характеристик товарів, які однозначно свідчать про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків та відповідають змісту цієї діяльності.

Як слідує з акта перевірки, податковим органом визнано за неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, сум, підтверджених податковими накладними ТОВ КПФ "Кураж", внаслідок того, що свідоцтво платника ПДВ останнього на момент здійснення господарських операцій з позивачем скасоване.

Судом встановлено, що позивачем відображено у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання будматеріалів у ТОВ КПФ "Кураж" у серпні 2010 року.

Аналізуючи дані акту перевірки, вбачається, що податковим органом, при перевірці правильності формування валових витрат та податкового кредиту, не взяті до уваги податкові накладні оформлені ТОВ КПФ "Кураж" з мотивів скасування свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ КПФ "Кураж".

Судом встановлено, що свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ КПФ "Кураж" анульоване лише 20 грудня 2010 року, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем, враховуючи викладене, характер правовідносин між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем (серпень 2010 року) носить презумпцію правомірного, а податкові накладні, виписані на оформлення відповідних господарських операцій між вказаними сторонами господарських правовідносин, вважається такими, що підтверджують право покупця на включення, визначених у цих документах, сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Доводи податкового органа щодо відсутності у  ТОВ КПФ "Кураж" основних фондів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, судом відхиляються, зазначаючи, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу, щодо фіктивності угод між позивачем та ТОВ КПФ "Кураж" та як наслідок - твердження ДПІ в м. Полтаві щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від вказаного суб'єкта господарювання.

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ КПФ "Кураж" належним чином та у строки, визначені чинним законодавством, не виконує своїх податкових зобов'язань, судом оцінюються критично з мотивів безпідставності та недоведеності. Суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування при цьому суд зазначає наступне.

Пунктом  1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

З огляду на наведені законодавчі приписи суд зазначає, що несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ТОВ КПФ "Кураж" на підтвердження підстав включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд погоджується із правомірністю формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту за серпень 2010 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправнимт і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Автосвіт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 18 серпня 2011 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 18 серпня 2011 року № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Автосвіт" (ЄДРПОУ 21073204) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2109 (дві тисячі сто дев'ять) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2012 року.

          Суддя                                                                                А.О. Чеснокова