Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-1670/11061/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/11061/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача -Рябкова Р.Л.

представника відповідача -ЧерчатогоЄ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 2а-1670/11061/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Автосвіт"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Автосвіт" (далі -ТОВ "Полтава-Автосвіт") до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м.Полтаві ) про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 18 серпня 2011 року № 0001962301 та № 0001952301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Полтава-Автосвіт" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2109 грн. 39 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у м.Полтаві подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Полтава-Автосвіт" було встановлено порушення підприємством вимог діючого законодавства, які виявились в тому, що підприємством було включено до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ суми по господарським операціям із ТОВ "Комерційно-промислова фірма "Кураж" (далі - ТОВ КПФ "Кураж"), які не мали на меті реального настання правових наслідків.

Апелянт зазначив, що за наслідками опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2010 року, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Полтава-Автосвіт" та його контрагента ТОВ КПФ "Кураж"виявлено, що підприємством ТОВ КПФ "Кураж"не задекларовано обсяги реалізованих ТМЦ за серпень 2010 року (декларація з ПДВ подана з прочерками).

Відповідно до бази даних ПДС та інформаційних баз даних АІС "Податки" станом на 11.07.2011 р. по підприємству ТОВ КПФ "Кураж" встановлено: стан платника "8"(до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); по ПДВ за період червень-вересень 2010р. підприємством подавались декларації з прочерками; рішенням ДПІ у м. Житомирі свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.12.2010р.; по податку на прибуток за ІІІ кв. 2010р. підприємство декларацію не подавало (Згідно попередньої декларації у підприємства відсутні основні фонди, заробітна плата на підприємстві не виплачувалася); розрахунки по комунальному податку підприємством ТОВ КПФ "Кураж"не подавались, працівники на підприємстві відсутні, заробітна плата не нараховувалась, основні Фонди відсутні.

Також, ТОВ "Полтава-Автосвіт" під час проведеної перевірки не було надано оригіналів договорів на придбання будівельних матеріалів, укладених із ТОВ КПФ "Кураж" та товарно-транспортних накладних. Надані ж позивачем під час судового розгляду товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування товару від постачальника до покупця, оскільки мають неточності та неповноту відомостей. Крім того, позивачем, як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду не було надано подорожніх листів, наявність яких є обов'язковою. Докази, які б підтверджували факт використання у господарській діяльності придбаних товарів позивачем надано не було.

Крім того, в обґрунтування правомірності визначення суми податкового зобов'язання контролюючий орган в апеляційній скарзі зазначив, що під час проведеної перевірки була встановлена безтоварність господарських операції по ланцюгу до виробника. Так постачальником ТОВ КПФ "Кураж" у перевіряємий період було ПП "ДРСУ-2253". В свою чергу, ПП "ДРСУ-2253". у період червень-вересень 2010 року не подавало звітність по податку на додану вартість та по податку на прибуток; свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.09.2010 року за рішенням ДПІ; працівники на підприємстві відсутні, заробітна плата не нараховувалась, основні фонди відсутні.

Відповідач вказує, що оскільки законодавством визначено, що платником податку є саме та особа, яка зобов'язана здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, то до складу податкового кредиту можуть бути включені лише ті суми податку, які не лише сплачені покупцем у ціні товару (робіт, послуг), а й сплачені постачальниками безпосередньо до бюджету, а як передумова -включені ним до складу податкових зобов'язань.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ КПФ «Кураж» та віднесення сум, сплачених по даній господарській операції до складу валових витрат

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у м.Полтаві у період з 11 липня 2011 року по 29 липня 2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Полтава-Автосвіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 6272/23-2/21073204.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № 0001962301, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 18750,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001952301 про донарахування зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 93750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 23437,50 грн.

Не погодившись з встановленими під час перевірки порушеннями, позивач провів процедуру адміністративного оскарження, за результатами розгляду якої скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація щодо перевірки контрагента, згідно якої правочини, укладені із ТОВ КПФ "Кураж", є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ТОВ "Полтава-Автосвіт" (Покупець) та ТОВ КПФ "Кураж" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 01 липня 2010 року б/н, відповідно до умов якого Продавець бере на себе зобов'язання передати Товар у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей товару та оплатити його за договірними цінами у номенклатурі, кількості та за описом, зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов вказаного договору КПФ "Кураж" було передано позивачу будівельні матеріали, про що виписано видаткові та податкові накладні (а.с. 76-108, 120-141, 211-220).

Факт перевезення товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, відповідно до яких доставка будматеріалів позивачу здійснювалась вантажними автомобілями КамАЗ ДНЗ ВІ 8196 СН та ВІ 7967 ВА, що перебувають у власності ТОВ КПФ "Кураж"(а.с. 109-118).

Вартість придбаного товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ КПФ "Кураж", що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 2566 від 06 серпня 2010 року на суму 450000,00 грн.

Факт отримання позивачем товару на підставі вище зазначеного Договору підтверджується також журналом реєстрації доручень, відповідно до якого довіреність на отримання товару видавалась представнику позивача - ОСОБА_3

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

Під час судового розгляду встановлено, що отримані позивачем за договором купівлі-продажу будівельні матеріали використані ним у власній господарській діяльності, а саме для будівництва відокремленого структурного підрозділу (філії "Кременчук-Автосвіт").

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ КПФ "Кураж" і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності донарахування податкових зобов*язань позивачу в зв*язку з безтоварністю операції з придбання будівельних матеріалів у ТОВ КПФ «Кураж» по ланцюгу постачання та невиконання контрагентами своїх податкових зобов*язань, колегія суддів вважає безпідставними оскільки зазначене не може бути підставою для відповідальності ТОВ «Полтава-Автосвіт», відносно якого, під час судового розгляду, не встановлені докази його недобросовісності як платника податків.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача як на час проведеної перевірки, так і на час розгляду судового розгляду справи оригіналів документів, які підтверджували факт транспортування товару (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів), а надані копії товарно-транспортних накладних не можуть підтверджувати факт транспортування товару від постачальника до покупця, оскільки мають неточності та неповноту відомостей, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору, обов'язок щодо доставки продукції було покладено на ТОВ КПФ "Кураж"), то у ТОВ "Полтава-Автосвіт" відсутній обов'язок щодо наявності товарно-транспортних накладних та інших документів, які підтверджують факт транспортування товару, в т.ч. подорожніх листів, та обов'язок щодо відповідності даних документів вимогам чинного законодавства.

Стосовно посилання апелянта на неточності та неповноту відомостей у наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, колегія суддів , з урахуванням вище викладеного, зазначає, що сама по собі наявність таких недоліків не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо в сукупності інші докази свідчать про реальність її вчинення.

Інші доводи апеляційної скарги правомірних висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року по справі № 2а-1670/11061/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.