Рішення

від 21.02.2012 по справі 10/191-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/191-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р.                                                                  Справа № 10/191-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                     Привалова А.І.

при секретарі                                                                                                  Сай А.С.

розглянувши справу № 10/191-11

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс», м. Київ

до                              товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006», Києво-Святошинський район, м. Боярка  

про                              стягнення 176762,33 грн.

Представники:

від позивача:          не з'явився;  

від відповідача:            не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006»(далі-відповідач) про стягнення 176762,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 29/07-2011 від 29.07.2011 р., в частині несвоєчасної оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 172695,92 грн., з огляду на наявність якої нараховано 3406,44 грн. пені та 659,97 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.12.2011 р. порушено провадження у справі № 10/191-11 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.01.2012 р.  розгляд справи відкладено на 09.02.2012 р., у зв'язку із неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

Проте, у зв'язку із хворобою судді Привалова А.І., судове засідання, призначене на 09.02.2012 р., не відбулося та призначено нову дату - 21.02.2012 р., про що винесена ухвала від 13.02.2012 р.

В судове засідання 21.02.2012 р. представник позивача не з'явився, проте через канцелярію господарського суду надійшла заява б/н від 21.02.2012 р., в якій останній зазначає, що відповідачем частково задоволено майнові вимоги позивача, в доказ чого надані копії банківських виписок з його особистого рахунку.

Представник відповідача в судове засідання 21.02.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце і час судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 13.02.2012 р. Вимоги ухвали суду від 13.02.2012 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.     

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав  для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 29/07-2011, відповідно до умов п. 1.1, 2.1 якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продовольчі товари (далі-товар) в кількості та асортименті, погодженому у замовленні, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених договором. Найменування та кількість товару зазначається в накладних.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на основі заявки покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника.    

Так, на виконання умов договору позивачем передано, згідно з видатковими накладними № Про-043628 від 17.08.2011 р. на суму 24340,52 грн., № Про-043752 від 19.08.2011 р. - 13324,78 грн., № Про-043751 від 19.08.2011 р. - 17296,28 грн., № Про-043784 від 19.08.2011 р. - 1476,53 грн., № Про-044174 від 26.08.2011 р. - 18750,24 грн., № Про-044175 від 26.08.2011 р. - 2490,54 грн., № Про-044009 від 23.08.2011 р. - 2681,50 грн., № Про-044001 від 23.08.2001 р. - 8823,37 грн., № Про-044387 від 31.08.2011 р. - 5125,38 грн., № Про-044518 від 31.08.2011 р. - 2915,86 грн., № Про-044688 від 02.09.2011 р. - 13019,00 грн., № Про-044709 від 02.09.2011 р. - 2162,19 грн., № Про-044931 від 06.09.2011 р. - 5122,51 грн., № Про-044900 від 06.09.2011 р. - 4147,85 грн., № Про-044996 від 07.09.2011 р. - 11132,54 грн., № Про-044997 від 07.09.2011 р. - 17730,36 грн., № Про-045200 від 09.09.2011 р. - 2728,82 грн., № Про-045202 від 09.09.2011 р. - 11876,65 грн., а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 165144,92 грн. Зазначені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.  

Також, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем надано податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначених видаткових накладних.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Між позивачем та відповідачем підписані Додатки №№ 2, 3 до Договору № 29/07-2001 від 29.07.2011 р., в яких, на підставі Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідачем наведений перелік уповноважених осіб на здійснення прийому товару та надані зразки відбитків печаток.

Крім того, позивачем зазначено, що на виконання умов договору, останнім були надані транспортні послуги на поставку товару відповідачу в сумі 7551,00 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами станом на 06.10.2011 р.

Умовами п.п. 3.2, 3.3 договору між сторонами погоджено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару в термін не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару залишена відповідачем не сплачено.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження у справі відповідач частково задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар 50000,00 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача від 26.01.2012 р. та від 27.01.2012 р., а отже в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн. заборгованості провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині стягнення 115144,92 грн. заборгованості вимога позивача визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо покладення на відповідача витрат, пов'язаних з наданням транспортних послуг в сумі 7551,00 грн., господарський суд вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки наявними та допустимими в матеріалах справи доказами не доведено факту надання позивачем транспортних послуг, умовами договору обов'язок щодо оплати відповідачем отриманих транспортних послуг не передбачено.

Разом з тим, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків не може братися судом як доказ надання зазначених послуг, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто факт здійснення сторонами у справі господарських операцій, що стосується виконання ними своїх зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже такий не може використовуватися, як доказ здійснення господарської операції, зокрема надання чи отримання транспортних послуг.

Тобто, з наведеного вбачається, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом підтвердження передачі товару та виникнення заборгованості за Договором № 29/07-2011 від 29.07.2011 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 3406,44 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по кожній видатковій накладній.

Умовами п. 5.2 договору між сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені, наданий позивачем до матеріалів позовної заяви, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3406,44 грн. пені визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано до стягнення 659,97 грн. 3 % річних, за кожною видатковою накладною окремо.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -  

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Сервіс 2006»(юридична адреса: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Свободи, 7; поштова адреса: м. Київ, вул. Серпова, 11, оф. 303; код 34564836) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс»(місцезнаходження: 03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 74, оф. 7; адреса д/листування: м. Київ, вул. О. Довбуша, 18; код 33155671) 115144,92 грн. заборгованості, 3406,44 грн. пені, 659,97 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 3384,22 грн. судового збору.

                    Видати наказ.

3. В частині стягнення 50000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

4. В частині позову щодо стягнення 7551,00 грн. заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя             А.І. Привалов

Повне рішення складено - 24.02.2012 р.