Постанова

від 14.02.2012 по справі 26/197-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012                                                                                           № 26/197-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Остапенка  О.М.

суддів:            Скрипка І.М.

          Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача:         ОСОБА_1 – довіреність б/н від 07.11.2011 року;

від відповідача:     ОСОБА_2 – довіреність № 04-03/4 від 03.01.2012 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року

у справі           № 26/197-11 ( суддя Лилак Т.Д.)

за позовом           Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»

до                        Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»,

про           стягнення 9 281,29 грн.

встановив:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми боргу в розмірі 9 281,29 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.12.2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант» задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/3 від 14.02.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги        ТзДВ «СК «Провіта» на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТзДВ «СК «Провіта» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року – без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.02.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТзДВ «СК «Провіта» слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року – залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 23.05.2005 року між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (перестраховик) та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кий Авіа Гарант” (перестрахувальник) укладено генеральний договір № 130/2005-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії (договір перестрахування), відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про страхування” перестрахування ? страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно із ч. 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 1.6 договору перестрахування передбачено, що кожна із сторін, що підписала даний договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох сторін, Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невід'ємним доповненням даного договору, що регулює перестрахування конкретного ризику.

Відповідно до п. 3.3.2 договору перестрахування, перестраховик зобов'язується нести відповідальність в межах ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії).

31.07.2006 року сторонами на підставі вказаного договору перестрахування укладено ковер-нот № 06/962/МН по факультативному пропорційному перестрахуванню, об'єктом перестрахування за яким є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

Перестрахувальник передав, а перестраховик прийняв у перестрахування застрахований автомобіль „Hyundai Tucson” д/н НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску. Страхова сума  – 148 600,00 грн.

25.06.2007 року з застрахованим т/з трапилася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що підтверджується довідкою Подільського РУГУ МВС України в місті Києві від 15.10.2007 року.

Відповідно до Акту № ОУ-00005 від 05.11.2007 року здачі-прийняття наданих послуг та калькуляції ремонту автомобіля вартість матеріального збитку склала 70 440, 62 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акта № 178/06/962/МН від 20.11.2007 страхове відшкодування в розмірі 68 954,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3106 від 04.12.2007 року на суму 28 954,62 грн., № 5 від 27.12.2007 року на суму 35 000,00 грн.

Згідно з п.п. 3.1.5 договору протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика, а перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п. 3.2.3 цього договору.

Відповідно до пункту 8.8 Договору перестрахувальник по закінченню розслідування страхового випадку надсилає перестраховику лист (рахунок) про виплату його частки страхового відшкодування та визначений договором комплект документів.

Згідно п. 3.3. договору перестраховик зобов'язується перераховувати перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника документів, визначених умовами договору.

Частка перестрахованого відшкодування згідно п. 14 ковер-ноту № 06/962/МН від 31.07.2006 року визначена в розмірі 13,46% від страхової суми та становить 9 281,29 грн.

На виконання умов договору перестрахування позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 632 від 25.07.2008 року на сплату відшкодування з перестрахування з передбаченими умовами договору документами, який 28.07.2008 року отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01035681.

Однак дану вимогу відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства, враховуючи, що відповідачем зобов'язання з виплати своєї частки страхового відшкодування за  ковер-нотом № 06/962/МН від 31.07.2006 року не виконано,  колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором перестрахування в сумі 9 281,29 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2011 року у справі № 25/426.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх посилань викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року у справі № 26/197-11 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1.          Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року у справі № 26/197-11 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 22.12.2011 року у справі   № 26/197-11 залишити без змін.

3.          Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4.          Справу № 26/197-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Остапенко  О.М.

Судді                                                                                          Скрипка І.М.

                                                                                          Зубець Л.П.