Постанова

від 01.10.2008 по справі 2/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                         ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "01" жовтня 2008 р.                                                                   Справа № 2/196

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

при секретарі Косташ О.І., розглядаючи справу

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунальне підприємство "Новодністровське бюро технічної інвентаризації"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2441,49 грн.

за участю представників:

від позивача –Берекета А.О. - гол. спеціаліст, дов. від 10.01.2008 року

від відповідача –не з'явився    

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Комунальне підприємство "Новодністровське бюро технічної інвентаризації" м.Новодністровськ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2372,22 грн. та пені у розмірі 69,27 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2007 року, де норматив працевлаштування інвалідів склав 2 чол., однак відповідачем в порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (далі –Закон), його не виконано, так як було  працевлаштовано лише одного інваліда, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 2372,22 грн. Крім того, за порушення термінів сплати штрафних санкцій позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 69,27 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2008 року розгляд справи відкладено у  зв'язку з неявкою представника відповідача на 01.10.2008.

Проте, відповідач вдруге участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча  належним чином був повідомлений про час і місце його проведення.

Суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Згідно статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІ1 від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів № 3340 за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб, відповідно чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу, становить 1 робоче місце, натомість на підприємстві відповідача у 2007 році не працювало жодного інваліда.

Таким чином норматив, встановлений Законом, не виконано, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, а відтак з відповідача слід стягнути 2372,22 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Частиною 4 статті 20 Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, а тому з відповідача слід стягнути 69,27 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2008 року по 27.06.2008 року.

Керуючись статтями 71, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунальне підприємство "Новодністровське бюро технічної інвентаризації" м.Новодністровськ Сокирянського району (код 32340296, р/р 260076501 МФО 356464 ЧОВ ВАТ "Райфайзен банк Аваль") на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-г, (код 23246436, УДК в м.Чернівці р/р 31214230700002, МФО 856135) – 2372,22 грн. адміністративно-господарських санкцій та 69,27 грн. пені.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук