Постанова

від 13.10.2008 по справі 45/102-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/102-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2008 року                                                                Справа №45/102-08

Судова колегія у складі:

головуючого судді Карбань І.С.,

судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.

                                      при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Мерзликіна В.О. –дов. № 74 від 12.02.2008р.

відповідача –Барсуков К.І. –директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ПП «М.В.В.», (вх. № 1779Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2008р. по справі № 45/102-08

за позовом Комунальної установи охорони здоров'я "Міська поліклініка № 21", м. Харків

до  Приватного підприємства "М.В.В." м. Харків

про розірвання договору № 20 від 05.07.2006р. та стягнення 2053,26 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, за яким просив суд розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг № 20 від 05.07.2006 р., а також стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 1830,00 грн. та пеню в розмірі 223,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2008р. (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про об'єднання справ відмовлено. В задоволенні позову відмовлено частково. Розірвано Договір про надання послуг за  № 20 від 05.07.2006 р. укладений між Комунальною установою охорони здоров'я “Міська поліклініка № 21” та Приватним підприємством “М.В.В.”. Стягнуто з ПП “М.В.В.” на користь  Комунальної установи охорони здоров'я “Міська поліклініка № 21” 1830,00 грн. збитків, 208,01 грн. пені, 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Приватне підприємство “М.В.В.”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2008 р., посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Позивач, Комунальна установа охорони здоров'я "Міська поліклініка № 21", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково з наступних підстав.

Апелянт посилається на те, що раніше даний спір вже був предметом судового розгляду всіх судових інстанцій, передбачених законодавством про вирішення господарських спорів.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі 55/438-06 було відмовлено в позові зам. прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі КУОЗ "Міська поліклініка № 21" до ПП «М.В.В.»про стягнгення 2282,01 грн.

Дане рішення прийнято колегією суддів, до складу якої входила суддя Калініченко Н.В.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. по справі № 55/438-06 рішення суду першої інстанції від 04.06.2007р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2007р. по справі № 55/438-06 вказані вище рішення господарського суду Харківської області та постанова Харківського апеляційного господарського суду були скасовані. Справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Тому, вищевказане порушення суду першої інстанції є підставою для скасування рішення місцевого госопдарського суду на підставі п. 1 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд Харківської області виходив з того, що 5 липня 2006 року між позивачем та відповідачем у даній справі був укладений договір про надання послуг за № 20, згідно до умов якого відповідач зобов'язався в порядку та на умовах цього договору, своїми силами і засобами, на власний ризик здійснити установку лічильників тепла, холодної води, світла і здати позивачу роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений даним договором строк, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти закінчений об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт.

Позивач у відповідності до умов п. 2.5 та 5.1. договору перерахував на поточний рахунок відповідача 30% попередньої оплати в розмірі 1830,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 259 від 24.07.06р.

Відповідно до  ст. ст. 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням  зобов'язання  є  його  невиконання  або виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі  односторонньої  відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 849 та ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або  виконує її  настільки  повільно,  що  закінчення  її  у  строк  стає  явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Право на односторонню відмову від договору надане позивачу також п. 9.2. спірного договору у разі систематичного порушення однією із сторін умов цього договору.

Відповідно частини  5  статті  653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до п. 2.2. спірного договору сторони встановили, що на наступний день після підготовки відповідач на основі власної проектно-кошторисної документації приступає до виконання робіт. Пунктом 4.2.1. договору відповідач зобов'язався виконати обумовлені даним договором роботи якісно і в строк з 10.07.06р. до 01.09.06р. та не допускати відхилення від проектно-кошторисної документації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач проектно-кошторисної документації не склав та в обумовлені договором строки визначений сторонами обсяг виконуваних робіт не виконав, в зв'язку з чим позивач втратив інтерес до виконання відповідачем своїх зобов'язань. Також, доказів оформлення акту за встановленою пунктом 6.2. договору формою відповідач не представив, таким чином, відповідач порушив умови договору, що надає право позивачу на його розірвання.    

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача, наведені у судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що фактично обумовлені договором роботи по встановленню лічильників на об'єкті позивача виконані частково у кількості двох штук, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про знаходження вказаних лічильників на зберіганні у відповідача згідно акту передачі матеріальних цінностей від 07.08.06р. та договору передачі на відповідальне зберігання від 07.08.06р. Інших відомостей про місцезнаходження зазначених лічильників, зокрема належне їх встановлення на об'єкті позивача, матеріали справи не містять. Крім того, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. відповідача було зобов'язано надати суду докази виконання умов оскарженого договору, однак відповідач не виконав вимоги ухвали суду та не надав таких доказів.  

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу  збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське  правопорушення включаються додаткові витрати (штрафні  санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та інше), що понесені стороною, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій нанесені збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також  витрати,  які  особа зробила  або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами справи, відповідно до яких, роботи фактично не виконані, а передоплата в розмірі 30 % отримана відповідачем у сумі 1830,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 259 від 24.07.06р., позивач має право на повернення вказаної суми. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти, перераховані позивачем в рахунок майбутніх робіт відповідачем, позивачу не були повернуті.

Отже, колегія суддів приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача суму проведеної позивачем передоплати в розмірі 1830,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 8.3. договору за перевищення передбачених цим договором строків закінчення робіт, за умови відсутності в цьому перешкод з боку позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,01 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення виконання договору.   

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2.1 договору відповідач повинен був виконати передбачені договором роботи у повному обсязі у строк до 01.09.2006р, тому пеня має бути нарахована за шість місяців до 01.03.2007р.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік  застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), позов був наданий до господарського суду Харківської області 25.04.2008р., тобто зі спливом строку для нарахування пені.

Однак, згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач не звертався з заявою про застосування позовної давності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути 109,80 грн. пені. В решті позовних вимог щодо стягнення пені судова колегія вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.  

На підставі викладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2008р. –скасуванню.

Так як апеляційна скарга задоволена судом частково, витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача та відповідача порівну.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача, ПП «М.В.В.», задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2008р. по справі № 45/102-08  скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Договір про надання послуг за № 20, укладений між Комунальною  установою охорони здоров'я "Міська поліклініка №21" та Приватним  підприємством "М.В.В." 05 липня 2006 року - розірвати.  

Стягнути з Приватного підприємства "М.В.В." на користь Комунальної установи охорони здоров'я "Міської поліклініки № 21" 1830,00 грн. передплати, 109,80 грн. пені, держмита в розмірі 187,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги покласти на позивача та відповідача порівну.

Стягнути з Комунальної установи охорони здоров'я "Міської поліклініки № 21" на користь Приватного підприємства "М.В.В." 55,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги.  

На виконання даної постанови доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

В разі надання доказів виконання наказу, який було видано на виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2008 року по справі № 45/102-08 видати зворотній наказ.

Повний текст постанови підписано 10.10.2008р.

Головуючий суддя                                                            Карбань І.С.

                       Суддя                                                           Бабакова Л.М.

                                        Суддя                                                                        Шутенко І.А.