Рішення

від 24.09.2008 по справі 5020-9/372-3/025

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/372-3/025

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" вересня 2008 р. справа № 5020-9/372-3/025

За позовом          Автомобільної школи Севастопольської міської організації

Всеукраїнської спілки автомобілістів

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 26)

до                    Спільного українсько-російського підприємства “Укрроссінтез”

                    (99011, м. Севастополь, вул. Терещенка, 12)

про розірвання договору та спонукання відповідача звільнити об'єкт недовершеного будівництва,

суддя Головко В.О.,

представники сторін:

позивач –          Байєрбах Л.М., довіреність № б/н від 09.01.2008,

                    Поліщук О.П., довіреність № б/н від 09.01.2008,

відповідач –Половкова В.В., довіреність № б/н від 03.12.2007,

СУТЬ СПОРУ:

Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулась до господарського суду м. Севастополя з позовом до Спільного українсько-російського підприємства “Укрроссінтез” про розірвання договору будівництва і спільної експлуатації пункту технічного обслуговування автомобілів та спонукання відповідача звільнити об'єкт недовершеного будівництва (т.1, а.с.2-3).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № б/н від 17.11.2003.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що строк вводу в експлуатацію об'єкта будівництва договором не встановлений, тому даний пункт договору має бути виконаний в межах загального строку дії договору, тобто протягом десяти років. Також зазначив, що розірвання договору в односторонньому порядку можливо лише в разі істотного порушення умов договору стороною. З його боку такі порушення не допускалися, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають (т.1, а.с.59-60).

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 позов задоволений у повному обсязі. Договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 від 17.11.2003, укладений між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством “Укрроссінтез” розірвано. Спільне українсько-російське підприємство “Укрроссінтез” зобов'язано звільнити об'єкт недовершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по                   вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільній школі Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Також зі Спільного українсько-російського підприємства “Укрроссінтез” на користь Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів стягнуто 288,00 грн., у тому числі        170,00 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.3, а.с.5-9).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 07.04.2008 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу Спільного українсько-російського підприємства “Укрроссінтез” –без задоволення (т.3, а.с.31-37).

Не погодившись із постановленими судовими рішеннями, Спільне українсько-російське підприємство “Укрроссінтез” звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (т.3, а.с.45-46).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарським судом касаційної інстанції вказано на необхідність при новому розгляді справи врахувати викладене в постанові Віщого господарського суду України від 01.07.2008, всебічно та повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.09.2008 оголошувалась перерва до 24.09.2008.

Згідно зі статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд –

В С Т А Н О В И В:

17.11.2003 між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним українсько-російським підприємством “Укрроссінтез” був укладений договір № б/н про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору сторони спільно організують будівництво та експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів.

Термін дії Договору встановлений сторонами з листопада 2003 року і становить десять років (пункт 1.7).

Одночасно, сторони обумовили розмір вкладів кожної з них у сумісний проект –будівництво та експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів, –а також визначили власні зобов'язання за цим Договором та порядок розподілу прибутку (розділи 1, 2, 5 Договору).

Зокрема, пунктом 2.1 Договору передбачено, що Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зобов'язується надати територію під будівництво та в якості долі надати об'єкт недовершеного будівництва. В свою чергу, Спільне українсько-російське підприємство “Укрроссінтез”, відповідно до пункту 2.2 Договору, зобов'язується:

-          оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах,

-          закінчити будівництво,

-          здійснити благоустрій території, яка примикає до об'єкта будівництва,

-          установити необхідне обладнання та здійснити його експлуатацію,

-          надавати послуги автошколі та членам Всеукраїнської спілки автомобілістів на пільгових умовах (зі знижкою у 10%).

Сторони домовилися, що за вимогою однієї зі сторін, договір може бути розірваним за рішенням арбітражного суду, у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, встановлених законодавством України (пункт 6.4 Договору).

26.10.2007 позивач надіслав відповідачу лист за вих. № 72, в якому повідомив останнього про розірвання з 01.11.2007 договору про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18, у зв'язку з невиконанням Спільним українсько-російським підприємством “Укрроссінтез” пунктів 2.2.1-2.2.5 Договору та запропонував йому звільнити недовершений будівництвом об'єкт в строк до 20.11.2007.

У відповідь на цей лист відповідач, посилаючись на виконання ним більшості умов договору від 17.11.2003, зазначив, що вважає доводи позивача безпідставними, а його відмову від договору –неправомірною.

Відмова відповідача розірвати Договір стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору та спонукання відповідача звільнити об'єкт недовершеного будівництва.

Суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003, та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.

Щодо відносин, які виникли до набрання чинності цими кодексами, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004, не припинені в порядку, який встановлений статтями 216-223 Цивільного кодексу Української РСР, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Виходячи з юридичної оцінки змісту договору, спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, оскільки містить умови про ведення спільних справ учасників, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, характерні для договорів даного виду.

Правові відносини сторін врегульовані положеннями глави 77 Цивільного кодексу України про спільну діяльність, а також загальними положеннями про зобов'язання.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

З аналізу вказаних статей можна зробити висновок, що законодавець передбачив чітку процедуру розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін договору, недотримання якої позбавляє сторону права на розірвання договору в односторонньому порядку.

Суд встановив, що позивачем дотриманий даний порядок.

Так, 26.10.2007 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору (т.1, а.с.10).

Відповідь, надана Спільним українсько-російським підприємством “Укрроссінтез”, свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору (т.1, а.с.12). Тому позивач звернувся до господарського суду за вирішенням спору.

Згідно з вимогами статей 1130-1143 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю суттю такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників. Договір –це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Укладаючи угоду, сторони бажають досягнути певного правового результату.

Щодо виконання відповідачем умов договору про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів, суд встановив наступне.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний:

2.2.1.          Оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах.

2.2.2.          Закінчити будівництво.

2.2.3.          Здійснити благоустрій території, яка примикає до об'єкту будівництва.

2.2.4.          Установити необхідне обладнання та здійснити його експлуатацію.

2.2.5.          Надавати послуги автошколі та членам Всеукраїнської спілки автомобілістів на пільгових умовах (зі знижкою у 10%).

Отже, спільна діяльність має здійснюватися в два етапи:

перший –будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів "під ключ", тобто починаючи з оформлення відповідної проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта та закінчуючи благоустроєм території і встановленням необхідного обладнання;

другий –спільна експлуатація обладнання пункту технічного обслуговування автомобілів та надання відповідних послуг з техобслуговування автомобілів.

Матеріали справи містять висновок інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю з питань технічного обстеження об'єкта недовершеного будівництва –станції технічного обслуговування автомобілів по вул. Стахановців, 18 від 13.05.2004 № 1506, яким встановлені порушення пунктів 3.43, 3.44, 3.49 БНіП України ІІ-7-81 “Будівництво у сейсмічних районах” та зазначено, що подальше будівництво можливо за умови виконання вимог розділу “Рекомендації” (т.1, а.с.63-65).

Розділ 5 “Рекомендації” містить наступні вимоги:

1.          Замовити в ліцензованій проектній організації проект станції технічного обслуговування автомобілів з урахуванням збудованих споруд. В проекті передбачити заходи щодо усунення зауважень технічного обстеження.

2.          Погодити проект у встановленому законом порядку.

3.          Зареєструвати об'єкт будівництва в інспекції ДАБК та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

4.          Після завершення будівництва пред'явити об'єкт державній комісії.

Наданими у справі доказами підтверджується, що жоден з наведених пунктів відповідачем не виконаний. Більше того, в запереченнях на позов відповідач підтверджує, що проектна документація на об'єкт "пункт технічного обслуговування" станом на 10.01.2008 знаходиться в стадії підготовки (т.1, а.с.59-60).

Надані відповідачем витратні накладні та інші документи, які стосуються придбання певних матеріалів та виконання певних робіт (т.1, а.с.115-150), не містять ознак, які б давали суду можливість визнати їх доказами виконання відповідачем саме умов договору про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів від 17.11.2003, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Посилання відповідача на відсутність у договорі строку завершення будівництва також не може бути прийнято судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6.7 Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

Враховуючи те, що договором не встановлений строк завершення будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів, сторони мають керуватися встановленими чинним законодавством нормативними строками проектування в будівництві, а також нормами тривалості будівництва, встановленими БНіП України, які передбачені для визначення максимально допустимої тривалості будівництва нових і розширення діючих об'єктів виробничого та невиробничого призначення всіх галузей господарства.

Так, згідно із Тимчасовими нормами тривалості проектування СН 283-64, затверджених Державним комітетом у справах будівництва СРСР 30.07.1964, максимальна тривалість проектування заводу малолітражних автомобілів типу "Москвич" (легкових) складає 12 місяців.

Відповідно до БНіП 1.04.03-85 “Норми тривалості будівництва і заділу в будівництві підприємств, будівель і споруд”, затверджених постановою Держбуду СРСР і Генплану СРСР від 17.04.1985, будівництво заводу будівельних сталевих конструкцій становить 18 місяців.

Отже, загальний строк, протягом якого позивач розраховував на отримання завершеного будівництвом об'єкта –пункту технічного обслуговування автомобілів, навіть з урахуванням збільшення нормативів у зв'язку з проектуванням та будівництвом в сейсмічних районах, складає не більше 36 місяців або 3 років.

Саме в такий строк, принаймні до 01.12.2006, мав завершитися перший етап спільної діяльності. Після цього і до закінчення строку дії договору позивач розраховував одержувати прибуток від діяльності пункту технічного обслуговування автомобілів, а також отримувати послуги з технічного обслуговування автомобілів автошколи та інших членів Всеукраїнської спілки автомобілістів на пільгових умовах.

Таким чином, відповідачем порушені умови виконання зобов'язань в частині строків та обсягу виконання договору про спільну діяльність: відповідач припустив затримки термінів закінчення будівництва, оскільки будівництво об'єкта не завершено до теперішнього часу.

Внаслідок цього Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів протягом майже двох років не одержує прибутку від діяльності пункту технічного обслуговування автомобілів, а також не отримує відповідні послуги на пільгових умовах –зі знижкою у 10%.

На думку суду, таке порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність є істотним.

Навіть якщо відповідач терміново почне будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів, подальша його експлуатація, передбачена договором про спільну діяльність від 17.11.2003, почнеться не раніше 2011-2012 років. Лише з цього часу позивач зможе одержувати свою частину прибутку від діяльності збудованого пункту техобслуговування автомобілів та, відповідно, отримувати послуги з техобслуговування і ремонту автомобілів на пільгових умовах.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що жоден з підпунктів пункту 2.2 Договору відповідачем не виконаний, тому суд визнає правомірними доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не має та не надав суду доказів виконання ним належним чином умов Договору від 17.11.2003, тому суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 від 17.11.2003, укладений між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним українсько-російським підприємством “Укрроссінтез”.

3.          Зобов'язати Спільне українсько-російське підприємство “Укрроссінтез” (99011,      м. Севастополь, вул. Терещенка, б. 12, р/р 26002394 в СФ АППБ “Аваль”, МФО 324504, код ЄДРПОУ 24691753) звільнити об'єкт недовершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільній школі Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (99011,                м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 26, р/р 26002301976 в СФ “Укрсоцбанк”, МФО 324195,  код ЄДРПОУ 04794356).

4.          Стягнути зі Спільного українсько-російського підприємства “Укрроссінтез” (99011, м. Севастополь, вул. Терещенка, б. 12, р/р 26002394 в СФ АППБ “Аваль”, МФО 324504, ЄДРПОУ 24691753) на користь Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя,  буд. 26, р/р 26002301976 в СФ “Укрсоцбанк”, МФО 324195, код ЄДРПОУ 04794356)    288,00 грн., у тому числі 170,00 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    В.О.Головко

Рішення оформлено згідно з вимогами

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 07.10.2008

Розсилка:

1.          Автомобільна школа Севастопольської міської організації

          Всеукраїнської спілки автомобілістів

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 26)

2.          Спільне українсько-російське підприємство “Укрроссінтез”

          (99011, м. Севастополь, вул. Терещенка, 12)

3.          Справа

4.          Наряд