Постанова

від 03.03.2009 по справі 5020-9/372-3/025

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-9/372-3/025

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 5020-9/372-3/025  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуАвтомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

на постанову від 19.11.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 5020-9/372-3/025 господарського суду м. Севастополя

за позовомАвтомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

доСпільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез"

пророзірвання договору та спонукання відповідача звільнити об'єкт недовершеного будівництва

За участю представників сторін:

позивача –не з'явились,

відповідача –не з'явились

В С Т А Н О В И В:

           Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.09.2008 р. (суддя  - Головко В.О.) позов задоволено. Розірвано договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 від 17.11.2003 р., укладений між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним українсько-російським підприємством "Укрроссінтез". Зобов'язано Спільне українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" звільнити об'єкт недовершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільній школі Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Стягнуто зі Спільного українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" на користь Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів 288 грн., у тому числі 170 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 р. (судді –Лисенко В.А., Градова О.Г., Заплава Л.М.) рішення господарського суду м. Севастополя від 24.09.2008 р. скасовано. Прийнято нове рішення. У позові Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відмовлено.

           Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

          Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

           Відзиву від відповідача не надходило.

 Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.03.2009 р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 5020-9/372-3/025 до розгляду на 03.03.2009 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О.В., судді –Полянський А.Г., Фролова Г.М.

         Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2003 р. між автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та спільним українсько-російським підприємством "Укрроссінтез" був укладений договір № б/н про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18. Відповідно до умов договору, сторони зобов'язались спільно організувати будівництво та експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів.

          Звертаючись з позовом про розірвання вказаного договору позивач посилався на те, що відповідачем не виконуються вимоги пунктів 2.2.1 - 2.2.5 договору про спільну діяльність, згідно яких відповідач зобов'язаний оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах, закінчити будівництво, здійснити благоустрій   території, яка примикає до об'єкту будівництва, установити необхідне обладнання та здійснити його експлуатацію, надавати послуги автошколі та членам Всеукраїнської спілки автомобілістів на пільгових умовах (зі знижкою 10 %).

         Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 р. позов було задоволено. Розірвано договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 від 17.11.2003 р. укладений між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез". Зобов'язано Спільне Українсько-Російське підприємство "Укрроссінтез" звільнити об'єкт незавершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільній шкоі Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Постановою від 07.04.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 р. залишено без змін.

  Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008 р. рішення Господарського суду міста Севастополя від 05.03.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року у справі № 20-9/372 скасовано, а справу було передано на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.

Вказана постанова Вищого господарського суду України була мотивована тим, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а оскільки судами не було враховано  того, що строк договору складає 10 років (п.1.7), і відповідно до п. 2.2.2. договору, строк закінчення будівництва не встановлений, то відповідач має можливість виконати всі свої зобов'язання по виконанню договору до 2013 року.

При новому розгляді даної справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з того, що оскільки договором не встановлений строк завершення будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів, сторони мають керуватися встановленими чинним законодавством нормативними строками проектування в будівництві, а також нормами тривалості будівництва, встановленими БНіП України, які передбачені для визначення максимально допустимої тривалості будівництва нових і розширення діючих об'єктів виробничого та невиробничого призначення всіх галузей господарства.

В обґрунтування своєї позиції господарський суд посилався на Тимчасові норми тривалості проектування СН 283-64, затверджені Державним комітетом у справах будівництва СРСР 30.07.1964 р., згідно яких максимальна тривалість проектування заводу малолітражних автомобілів типу "Москвич" (легкових) складає 12 місяців. Відповідно до БНіП 1.04.03-85 "Норми тривалості будівництва і заділу в будівництві підприємств, будівель і споруд", затверджених постановою Держбуду СРСР і Генплану СРСР від 17.04.1985, будівництво заводу будівельних сталевих конструкцій становить 18 місяців, та дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені умови виконання зобов'язань в частині строків та обсягу виконання договору про спільну діяльність, що є істотним порушенням  умов договору про спільну діяльність.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

   Згідно вимог ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд обґрунтовано відзначив, що умови пункту 2.2.1 договору вказують на те, що обов'язки відповідача належить виконувати стороні у послідовному порядку.

Початок робіт спільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез" пов'язано із оформленням відповідної проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту.

Згідно з Державними будівельними нормами України А.2.2-3-2004 Проектування, Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва), які затверджені наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8, право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі -проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством, проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовниками і проектувальниками, будівництво розпочинається після затвердження проектної документації.

Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 22 серпня 2005 року № 140 затверджені зміни № 1 до Державних будівельних норм України А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва", якими встановлено, що до початку виконання будівельно-монтажних робіт (у тому числі, підготовчих) на об'єкті замовник повинен одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт у органах державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) у порядку, встановленому Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273 (зареєстрований Міністерством юстиції України 25 грудня 2000 року за №  5 945/5166), а також передати підрядній організації будівельний майданчик і оформлені у встановленому порядку документи, необхідні для його повноцінного використання (якщо договором підряду не передбачено інше).

Пунктом 5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166, передбачено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, відповідач повинен замовити в ліцензованій проектній організації проект станції технічного обслуговування автомобілів, погодити проект у встановленому законом порядку, зареєструвати об'єкт будівництва в інспекції ДАБК та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, та після цих дій відповідач має право здійснювати будівництво.

  Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що неможливо визначити кінцевий термін закінчення будівництва, оскільки неможливо встановити його початок.

Також апеляційним господарським судом підставно враховано те, що матеріали справи містять докази часткового виконання договору відповідачем  (т.1  а. с. 115-150).

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

     Враховуючи вказані вимоги господарського процесуального законодавства, апеляційний господарський суд правомірно вказав про можливість виконання спільним Українсько-Російським підприємством "Укрроссінтез" всіх своїх обов'язків до 2013 року, тобто до закінчення строку дії договору.

Натомість судом першої інстанції не були взяті до уваги  вказівки Ви- щого господарського суду України викладені в постанові від 01.07.2008 р., про що обґрунтовано було зазначено судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність з боку відповідача порушень договору про спільну діяльність та можливість виконати свої обов'язки в передбачений договором термін.

   Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

     Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

 Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року у справі № 5020-9/372-3/025 Господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.     

                                                                                                     Фролова Г.М.