Постанова

від 07.02.2012 по справі 2а-436/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07 лютого 2012 року           10:44                         № 2а-436/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2012 р. № 24/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Фуршет»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про

визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення від 03.12.2007 р. № 0001022320/0,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Фуршет»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022320/0 від 03.12.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 56802 грн. за основним платежем та 284010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які визначені за результатами перевірки операцій позивача з придбання насіння ріпаку продовольчого, українського походження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2008 (справа № 6/482) позовні вимоги задоволено повністю та визнано протиправним і скасовано спірне податкове повідомлення –рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 (справа № 22-а-42389/08) в задоволенні апеляційної скарги ДПІ відмовлено та залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2008..

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 касаційну скаргу ДПІ задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 06.11.2008 і ухвалу апеляційної інстанції від 02.12.2009, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Вищий адміністративний суд України  зазначив, що враховуючи специфіку спірних правовідносин, у справі підлягає встановленню, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання податкової вигоди. Проте, цю обставину суди не досліджували, хоча вона має правове значення. При цьому суди не спростували доводи податкового органу, надані на підтвердження його позиції, зокрема, не надано правової оцінки відомостям, що містяться в офіційних даних Державного комітету статистики України, Української аграрної біржі, Міністерства аграрної політики України, які були надані на запити податкового органу та долучені до матеріалів справи, де ціна вказана на рівні 1800 грн. за 1 тонну та при цьому судами не досліджено обґрунтованості рівня фактичної ціни придбання ріпаку, що становить 6980 грн. за 1 тонну.

Таким чином, за висновком суду касаційної інстанції, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до результатів автоматизованого розподілу справ, справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою суду від 17.01.2012 року справу прийнято до провадження суддею Кармазіним О.А. та справу призначено до судового розгляду 07.02.2012 р. Цією ухвалою суду зобов'язано позивача надати до суду письмові пояснення по суті позовних вимог з урахуванням висновків і вказівок Вищого адміністративного суду України, а відповідача –надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а також письмові пояснення/заперечення щодо позову з урахуванням висновків та вказівок Вищого адміністративного суду України.

Позивач, надавши додаткові пояснення до позову, по суті зазначив, що наведені відповідачем відомості щодо цін не можуть братися до уваги, оскільки одні з них були відсутні на час перевірки, інші (Держзовнішінформу) можуть використовуватись лише щодо відносин у сфері ЗЕД. При цьому позивач наполягає на тому, що незалежним експертом було проведено дослідження, які повністю, на думку позивача, підтверджують, що ціна за операціями з придбання насіння ріпаку є справедливою та ринковою. Окрім того, в обґрунтування справедливих ринкових цін позивач надав біржові контракти за участю свого дочірнього підприємства та за власною участю позивача з контрагентом позивача за спірними операціями ТОВ «Торгове діло». При цьому, позивач, з посиланням на п/п. 1.20.8., п/п. 1.20.10. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон  про прибуток) та п/п. 4.3.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181) зазначає, що донарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Позивач зазначає, що такої методики не існує, а отже нарахування податкових зобов'язань в даному випадку є неправомірним. Виходячи з наведеного в сукупності позивач просить позов задовольнити.

Відповідач з підстав викладених в акті перевірки та з посиланням на додатково надані під час попереднього розгляду справи матеріали, вважає рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема, ДПІ зазначає, що у спірний період максимальною ціною без ПДВ на насіння ріпаку, була ціна на рівні 2121 грн., яка є максимально наближеною до умов поставки та періоду поставки за спірними операціями, тобто до співставних умов. Однак, спірні операції проведені за ціною 6980 грн. без ПДВ, що відповідно в декілька разів перевищує рівень справедливих ринкових цін, а отже, виходячи з положень п/п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(далів –Закон про ПДВ) у позивача, на думку ДПІ, не було правових підстав для визначення сум податкового кредиту за умовами угоди у зв'язку з чим, для цілей правильного застосування положень п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ, ДПІ ухвалюючи спірне рішення, виходила з максимального рівня цін на насіння ріпаку у спірний період для визначення дозволеного рівня податкового кредиту за спірними операціями. При цьому, відносно посилання позивача на положення п/п. 4.3.1. Закону № 2181, ДПІ зазначає, що застосування непрямих методів може мати місце, якщо ДПІ не може самостійно визначити суму податкових зобов'язань згідно з п/п. «а»п/п. 4.2.2. цього Закону, тобто у випадку, якщо платник не подає податкову декларацію та застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Тобто, як зазначає ДПІ, в даному випадку відсутні підстави для застосування непрямих методів. З урахуванням наведеного в сукупності ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ «Фуршет»(назву змінено на час розгляду справи на ПАТ «Фуршет») з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2007 р.

За результатами перевірки складено акт № 180/23-204-32161511 від 21.11.2007 р.

У п. 2.14 Акту перевірки наведено результати аналізу цін придбання та реалізації позивачем товарів (робіт/послуг) за основними їх видами.

В Акті перевірки зазначено, що протягом періоду, який перевірявся позивач здійснював операції щодо придбання та експорту наступних товарів: - насіння ріпаку продовольчого, українського походження, - ціна придбання за тону –6980 грн. (1382 $), - ціна продажу за тону –1400 $, - ціна за даними Держзовнішінформу –410 –420 $.

У взаємозв'язку з наведеним, перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу № 494 від 26.06.2007 р. з ТОВ "Торгове діло" (код за ЄДРПОУ 34320905, м. Одеса, Куликове поле, 1) про поставку товару (на умовах FCA) –Одеса, Україна).

На час розгляду справи встановлено, що 23.01.2008 р. проведена державна реєстрація припинення цієї юридичної особи (контрагента позивача) у зв'язку з визнанням її банкрутом (ухвала від 11.01.2008 р. по справі № 21/217-07-7119 Господарського суду Одеської області, що розміщена в ЄДРСР).

Згідно специфікації № 1 від 26.06.07р. до цього договору сторони домовились про поставку в період до 31.12.2007 р. (місце поставки - смт. Великодолинське, Овідіопольського р-ну Одеської області) насіння ріпаку продовольчого, українського походження, в кількості 574 тони по ціні 6980 грн. без ПДВ на суму 4 807 824,00 грн. (у т.ч. ПДВ 801 304 грн.).

Згідно специфікації №2 від 09.07.2007р. сторони домовились про поставку у тому ж місці поставки в період до 31.12.2007р. насіння ріпаку продовольчого, українського походження, в кількості 10,503 тони по ціні 6980 грн. без ПДВ на суму 87 973,13 грн. (в т.ч. ПДВ 14 662,19 грн.).

Як зазначено в Акті перевірки ТОВ «Торгове діло»передано, а ЗАТ «Фуршет»прийнято товар - насіння ріпаку продовольчого, українського походження згідно актів прийому-передачі товару: №1 від 26.06.2007р. в кількості 574 тони; №2 від 09.07.2007р., в кількості 10,503 тони.

Наведені вище обставини щодо номенклатури, кількості, вартості, умов придбання позивачем ріпаку визнаються та не заперечуються сторонами та підтверджуються договором, специфікаціями, додатковою угодою від 27.06.2007 р., видатковою накладною № РН-0000075 від 26.06.2007 р., видатковою накладною № РН-0000089 від 09.07.2007 р. При цьому, позивачем від ТОВ «Торгове діло»отримано податкові накладні: № 87 від 26.06.2007 р. на суму 4 807 824 грн., у т.ч. ПДВ –801304 грн.; № 107 від 09.07.2007 р. на суму 87973,13 грн., у т.ч. ПДВ –14662,19 грн. Оплата товару на користь ТОВ «Торгове діло» проведена позивачем повністю протягом 30.07.2007 р., 08.08.2007 р., 09.08.2007 р.,17.08.2007 р.20.08.2007 р.,04.09.2007 р. («друга подія»), що також визнається та не заперечується сторонами.

Окрім того, позивачем також було укладено договір комісії № 508 від 26.06.2007 р.з ТОВ"Ава Ексім" (код 34943897). На виконання   умов договору комісії ТОВ"Ава Ексім" зобов'язується здійснити продаж на експорт нерезиденту України насіння ріпаку продовольчого українського походження, або інший товар за домовленістю сторін. Згідно акта прийому-передачі товару на комісію від 26.06.2007 р. ЗАТ «Фуршет»передано ТОВ"Ава Ексім" прийнято товар - насіння ріпаку продовольчого, українського походження, в кількості 574 тони на суму 4 006 520,0 грн. (без ПДВ), згідно акта прийому-передачі товару на комісію від 09.07.2007р. ТОВ"Ава   Ексім" прийнято товар-насіння ріпаку продовольчого, українського походження в кількості 10,503 тони на суму 73 310,94 грн. (без ПДВ). ТОВ"Ава Ексім" (Комісіонер) надано звіт комісіонера від 24.07.2007р. по договору комісії № 508 від 26.06.2007 р., згідно якого на виконання умов договору Комісіонер відвантажив на експорт товар - насіння ріпаку продовольчого українського походження у кількості 584,503 тон. на загальну суму 4132436,21 грн. (без ПДВ) вартістю 1400 дол. США за тону (курс по ВМД 5,05) на підставі контракту №757 від 09.07.2007 року укладеного з LLC HAKAN AGRO COMMODITIES TRADING Co (ОАЕ).

Вказаний товар відвантажено по вантажно-митній декларації від 18.07.07 № 511000104/7/002287 (приморська митниця) у кількості 584503 кг., фактурна вартість 4 132 436,21грн. Відповідно до звіту Комісіонера від 24.07.07р. б/н про виконані роботи по договору комісії №508 від 26.06.2007р., за виконання послуг по реалізації товару комітенту належить сплатити ТОВ «Ава-Ексім»комісійну винагороду в розмірі 3507,02 грн. (в т.ч. ПДВ 584,5 грн.), та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 11381,18 грн. (в т.ч. ПДВ 647,44 грн.). ТОВ «Ава-Ексім»було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000038 від 24.07.2007р. згідно якого загальна вартість робіт (послуг) 14 888,20 грн. (в т.ч. ПДВ 1 231,94 грн.).

Відповідно до висновків акту перевірки, ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем (за операціями з придбання насіння ріпаку) вимог п/п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення чистої суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 568 020 грн., у т.ч. по періодах: червень 2007 р –557 020 грн., липень 2007 року –10207,00 грн.

Зокрема, з посиланням на положення п/п. 7.4.1., п. 1.18., п/п. 1.20.1. Закону про ПДВ, п. 13. Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності»від 23.07.1998 р. № 817/98, а також з урахуванням інформації Держзовнішінформу ДПІ зазначає, що ціна на насіння ріпаку продовольчого українського походження становить  410 –420 доларів США за тону, що за офіційним курсом НБУ у червні –липні 2007 року відповідно складало 2 070,50 грн. та 2 121,00 грн. за тону. Ціна придбання (без ПДВ) насіння за спірною операцією з придбання склала 6 980 грн. за тону, що перевищує звичайну ціну, за висновком ДПІ, на 229 %. Відтак, ДПІ прийшла до висновку, що в порушення п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ позивачем було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ суму ПДВ, що відрізняється від звичайної ціни більш ніж на 20 %, а саме: у червні 2007 року (574 т * (6980,00 грн. - 2121 грн.) * 20% = 557813 грн.; у липні 2007 року (10,503 т.* (6980 грн. –2121 грн.) = 10207 грн., що призвело до заниження ПДВ на суму 568020 по зазначеним вище періодам та на зазначені вище суми. Обґрунтовуючи спірне рішення ДПІ, крім іншого, посилається на п. 13 вищезгаданого Указу Президента, яким передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

На підстав Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення від 03.12.2007 р. № 0001022320/0, яке прийнято згідно з п/п. «б»п/п. 4.2.2. Закону № 281 та п/п. 17.1.3. Закону № 2181 за порушення п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ.

З акту перевірки вбачається, що ДПІ не ставить під сумнів реальність операцій, за якими позивачем сформовані спірні суми ПДВ, що підтверджено представником і у судовому засіданні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону  України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час проведення спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.18. Закону про ПДВ звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п/п. 1.20.1. Закону України якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 цієї ж статті Закону. Зокрема, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням факторів, визначених у підпунктах цього пункту.

Відтак, звичайні ціни (в контексті положень п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ) застосовуються у разі, якщо договірна ціна на товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, звичайною є справедлива ціна, яка склалася на ринку відповідних товарів у співставних умовах.

В даному випадку відповідачем отримано інформацію із зовнішніх незалежних джерел, проведено аналіз цін, які існували на ринку купівлі/продажу ріпаку, у т.ч. у співставних економічних та організаційних умовах.

Так, згідно з інформацією Держзовнішінформу від 05.03.2008 р. № 180/08-08 орієнтовний рівень експортних цін на насіння ріпаку продовольчого українського походження у 2007 році становив на умовах FOB (український порт Чорного моря) у липні 2007 р. –395 –415 $, у серпні 2007 року –410 –420 $ (курс НБУ в період – 505 грн. за 100 $), джерелом інформації щодо чого використано бюлетень «Аграрная неделя»№ 20 –37 за червень –жовтень 2007 року.

Відповідно до повідомлення Української аграрної біржі від 10.09.2008 р. № 052.07/12 (з посиланням на Статистичний бюлетень «Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами за 2007 рік») середня ціна по Україні за 2007 рік на ріпак складає 1 829,10 грн. за тону.

Згідно повідомлення ДП «Інформаційно-аналітичне агентство»Деркомстату № 8/07-260 від 06.08.2008 р. щодо ціни на насіння ріпаку продовольчого українського походження, середньомісячна вартість 1 тони становить 1829,1 грн. без ПДВ.

Згідно повідомлення Міністерства аграрної політики України від 13.08.2008 року № 37-19-3-15/13473 середньозважена біржова ціна попиту та пропозиції на насіння ріпаку продовольчого українського походження, в період червня 2007 року становила –1700 грн. за тону, у липні 2007 року –1893 грн. за тону.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд не вбачає підстав для неврахування при розгляді справи наведених вище фактичних даних щодо аналізу цін на ринку реалізації насіння ріпаку.

В даному випадку, як вбачається з наведеної вище інформації, ціна ріпаку за спірними операціями (6980 без ПДВ) є явно (у рази) завищеною в порівнянні з вищенаведеними цінами та перевищує наведені вище показники більш ніж на 20% по кожному із наведених вище джерел інформації, що є підставою для застосування, при визначенні сум податкового кредиту за спірними операціями правил п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ, тобто  визначення сум податкового кредиту за рівнем звичайних (справедливих) цін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ для визначення звичайної ціни застосовано ціну (420$ за курсом НБУ 5,05 грн. за 1 $, що дорівнює 2121 грн. без ПДВ), яка на ринку реалізації насіння ріпаку є максимально наближеною до періоду поставки та базису поставки - у співставних умовах. При цьому, відносно співставності умови поставки FCA (Одеса / смт. Великодолинське Одеської області) та (FOB –український порт Чорного моря), суд зазначає, що базис поставки FCA (Франко-перевізник) згідно правил Інкотермс-2000 означає, що товар вважається поставленим при його передачі перевізнику, а у випадку FOB (назва порту відвантаження) –означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відмінність в даному випадку між такими умовами поставки відносно передачі вантажу перевізнику є несуттєвою та не впливає (відповідно до положень п/п. 1.20.2 Закону про прибуток) на можливість застосування правил про звичайній ціни та застосованих ДПІ цін для розрахунку дозволених сум податкового кредиту у спірних відносинах.

Відтак, суд приходить до висновку, що висновки ДПІ в контексті застосування звичайних цін у спірних відносинах є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства. Податковий кредит в даному випадку розрахований ДПІ виходячи із звичайних цін та є обґрунтованим, відповідно ДПІ вірно визначено суму дозволеного податкового кредиту за спірними операціями та податкових зобов'язань позивача за спірними рішеннями.

При цьому, суд зазначає, що позивач під час розгляду справи не надав будь-якого економічного обґрунтування цін на насіння ріпаку, що, виходячи з інформації з різних джерел, явно, у рази перевищує ціну, яка склалася на ринку купівлі/продажу такої продукції.

Тобто, ціна придбання в даному випадку є явно, у декілька разів завищеною, її рівень не може вважатися обґрунтованим, справедливим та таким, що відповідає критеріям застосування п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ щодо визначення податкового кредиту за контрактними цінами, а отже, з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності розумних економічних причин з придбання товару за явно завищеними цінами, податкова вигода, отримана поза межами базису звичайної ціни, в даному випадку не може бути визнана обґрунтованою.

У той же час, згідно із Звітом дочірнього підприємства ТОВ «Київська аудиторська служба»«Фінексперт»(дата оцінки –25.06.2007 р.) на умовах FCA (Одеса, Іллічівськ), виконаним на запит позивача, вартість насіння ріпаку складає 8 250 –8400 грн. з ПДВ, тобто без ПДВ 6875 –7000 грн.

Аналіз цін проведений на підставі інформації ТОВ «Стан», ТОВ «Тимирязевське»та контрагента позивача за спірними операціями.

Проте, як звіт, так і матеріали справи не містять доказів того, що товариства, до яких експертом надсилалися запити про ціну продукції є виробниками або крупними трейдерами на ринку насіння ріпаку та мали у своєму розпорядженні відповідні ресурси продукції з тим, щоб формувати (впливати на) відповідний рівень цін, а отже самі по собі ці повідомлення не можуть бути належним та достатнім доказом певного (ринкового) рівня цін на відповідному ринку без врахування інформації з інших незалежних джерел, у т.ч. статистичного та аналітичного спрямування.

Щодо наданих позивачем у цьому контексті біржових контрактів від 26.06.2007 р., від 04.07.2007 р., від 27.07.2007 р., підписаними між ТОВ «Торгове діло»(контрагент позивача) та ДП «Продмережа»(дочірнє підприємство позивача), а також щодо біржових контрактів  від 26.06.2007 р. та від 09.07.2007 р. №№ СГ-017/2F, СГ-017/2F, укладених між ТОВ «Торгове діло» та позивачем щодо продажу насіння ріпаку на умовах FCA (Одеса), суд зазначає, що наведені в них відомості не спростовують відомості з наведених вище незалежних один від одного джерел інформації відносно цін на ринку насіння ріпаку, у т.ч. державних органів та установ, яка (інформація цих органів та установ) позивачем під час розгляду справи не спростована належними та допустимими доказами. Сторонами цих контрактів є зацікавлені особи відносно досліджуваних у цій справі обставин, у т.ч. пов'язана з позивачем особа, а отже наведені в них відомості не можуть вважатися переконливим та допустимим доказом на підтвердження обґрунтування ринкових цін, що діяли на ринку продажу даної продукції.

Доводи позивача, наведені під час розгляду справи, не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного. Висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки та покладені в основу оскаржуваного рішення, як приходить до висновку суд, слід визнати законним та обґрунтованими, вірними по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в даному випадку доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке є вірним по суті, що, в свою чергу, не спростовано під час розгляду справи позивачем та не доведено зворотне. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фуршет»до ДПІ у Подільському районі м. Києва  про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення від 03.12.2007 р. № 0001022320/0 –відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                        О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2012 р.