Постанова

від 09.10.2008 по справі 29/315-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/315-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2008 р.                                                          Справа № 29/315-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий-суддя –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

                                                 при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача –Копєйка Р.Г.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1968Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.08 р. по справі № 29/315-08

за позовом ПП  "Бівас-Кор", м. Харків

до  ТОВ "Оксамит - 7", с. Коропове

про стягнення 312254,00 грн. ,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) по справі № 29/315-08 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 177284,99 грн. боргу; 33502,91 грн. пені; 52410,05 грн. інфляційних; 5485,56 грн. - річних; 2686,83 грн. держмита та 101,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині –залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати на позивача.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує, на те, що господарським судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник в своїй апеляційній скарзі ст.4 ГПК України визначено, що суд вирішує спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарський суд», цього Кодексу, інших законодавчих актів України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Крім того, відповідач посилається на норми ст. 4-2 ГПК України, відповідно до яких, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Ст. 4-3 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на началах змагальності. Господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Однак, суд першої інстанції прийняв рішення всупереч зазначеним вимогам.

Також, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що судом проігноровано норми Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме ст.10 якою встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Звірка розрахунків є обов'язковою. За актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2008 року, підписаним та скріпленим печатками сторін по справі, сума боргу позивача перед відповідачем складає 25244, 61 грн., який є у матеріалах справи, але суд першої інстанції не прийняв цей факт до уваги, зазначивши в рішенні лише, що відповідач, в порушення умов договору, оплату вартості виконаних робіт здійснив лише частково у розмірі 20244,61 грн. Документи на таку суму взагалі за матеріалами справи відсутні. Суд вважає встановленим факт прийняття робіт відповідачем на суму 197529,6 грн., тому що відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, підписаними сторонами, копії яких надані позивачем до матеріалів справи. Але акт-прийняття виконаних робіт, в якому відсутня дата складання документа, позивачем не надано відповідачу до теперішнього часу. На відсутність дати підписання акту-прийняття виконаних робіт суд також не звернув увагу.

Відповідач, також, посилається на ч.ч. 2-4 ст. 545 Цивільного кодексу України, якими передбачено що, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

До того ж, п.3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) встановлено, що „інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку." У п. 6 ст. 9 Закону зазначено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Якщо Акт прийняття виконаних робіт є первинним документом, як це визначено п.2. ст. 9 Закону, де вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської  операції,   одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, то повинен бути і бухгалтерський облік на взаємопов'язаних рахунках.

Позивач в свою чергу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свого представника в судове засідання позивач не направив. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість направлення свого представника в судове засідання.

          Судова колегія розглянувши клопотання відповідача, враховуючи встановлений ст.93 ГПК України строк розгляду справи за поданою скаргою,  те, що розгляд справи відкладався і сторонам було надано достатньо часу для надання відповідних пояснень та доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також те, що відповідач, як юридична особа мав змогу направити в засідання для надання пояснень щодо заявленої скарги іншого представника (керівника, або заступника керівника підприємства), клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

        Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги  з наступних підстав.

        Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, 01.11.06 року між сторонами було підписано договір №9. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався виконати відповідачеві роботи, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити їх вартість протягом строку, що вказаний у договорі.

        Винесене оскаржуване рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, здійснив відповідачеві роботи на суму 197529,6 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, підписаними сторонами, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

        Відповідач, в порушення умов договору, оплату вартості виконаних робіт здійснив лише частково у розмірі 20244,61 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 177284,99 грн.

        Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 177284,99 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

        За тих же обставин, суд першої інстанції позовні вимоги позивача в сумі 52410,05 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 5485,56 грн. річних визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.         

       Судова колегія розглянувши матеріали справи та надані до неї докази вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні - не відповідають фактичним обставинам справи.

       Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  заперечень, тому суд не повинен замість сторін доводити ці обставини.

       Позивачем до матеріалів справи надано два акти по виконанню робіт на загальну суму 197529,6 грн., котрі підписані та скріплені печаткою відповідача. Однак, у наданих до справи копіях актів приймання робіт, відсутні будь-які відмітки про те, що зазначені в акті роботи виконані саме за  договором №9 від 01.11.06 року. Крім того, в наданих актах (арк. справи 23,29) відсутня помітка про час виконання робіт, які саме роботи виконані, а також відсутня дата підписання цих актів, в обґрунтування вимог щодо прострочення відповідачем сплати отриманих послуг та нарахування пені, інфляційних втрат та річних із зазначенням періоду прострочення.

       Зазначеним обставинам судом першої інстанції не надана належна оцінка.

       Крім того, висновки суду першої інстанції викладені в рішенні про те, що вказана сума боргу на загальну суму 197529,6 грн. відповідачем не оспорена і  відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, що є підставою для задоволення позову не відповідають обставинам справи. Навпаки, як вбачається з наданих до справи відзиву на позов та акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.06 року по 01.08.08 року підписаного повноважними особами та скріпленого печатками сторін (арк. справи 52-56) залишок на користь відповідача складає 25244,61 грн. і саме позивач повинен був надати суду докази оскарження зазначеного акту звіряння розрахунків за котрим саме він має борг перед відповідачем на суму 25244,61 грн.

       Однак, суд першої інстанції, посилаючись на уточнення позовної заяви безпідставно (помилково) визнає зазначений акт звіряння розрахунків як доказ часткового погашення боргу відповідачем позивачу.

       Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки долученим до справи самим же позивачем документам, разом із уточненнями до позову, а саме рахункам-фактурам №3 від 07.11.2006 року на суму 121902,64 грн., №4/12 від 18.12.2006 року на суму 101978,40 грн. та  №5/2 від 19.12.2006 року на суму 75788,11 грн., а також випискам банку про сплату зазначених рахунків, котрі фактично підтверджують відсутність боргу відповідача перед позивачем (арк. справи 59-67)

       Відсутність боргу відповідача перед позивачем додатково підтверджено наданими до справи рахунками позивача та платіжними дорученнями про їх повну оплату за період взаємовідносин сторін згідно укладеному договору з 01.08.2006 року по 01.07.2008 року, що співпадає наданому до справи акту звіряння розрахунків.

       На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України позивачем не доведено та не надано відповідних доказів боргу відповідача і підстав стягнення штрафних санкцій в обґрунтування позовних вимог, в зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням іншого рішення по відмову в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.203, 234 ЦК України, ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

                                                   постановила:

  Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.08 р. по справі № 29/315-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові  відмовити.

  Стягнути з ПП "Бівас - Кор" (м. Харків, вул. Роднікова, 13, кв. 55, код 34388481 п/р 26006860781530 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь ТОВ "Оксамит-7" (63436, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, вул. Монастирська, 2, код 31798122 п/р 26001625360000 в ХРУ ХФ АКБ «Укрсиббанк», МФО 351641) –1561,27 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

  Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                         Могилєвкін Ю.О.     

                                 судді                                                          Пушай В.І.

                                                                                                     Плужник О.В.

         Повний текст рішення підписаний 10.10.2008 року.