Постанова

від 07.10.2008 по справі 14/485-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/485-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.08                                                                                               Справа №14/485-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Лола Н.О.

          За участю представників від позивача – Димченко О.П., довіреність № 65 від 29.02.2008 р.; від відповідача – Калусовський А.С., довіреність від 06.10.2008 р.; від третьої особи представник не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Винрозсадник» на рішення господарського суду Херсонської  області від 02.07.08 р. по справі № 14/485-07

                    за позовом: Відкритого акціонерного товариства ім. Покришева, с. Таврійське Голопристанського району Херсонської області (далі ВАТ ім. Покришева»);

          до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Винрозсадник», м. Цюрупинськ Херсонської області (далі ВАТ «Винрозсадник»);

          третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державна інспекція з карантину рослин по Херсонській області;

          про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1892 від 06.10.2008 р. справу № 14/485-07 передано для розгляду колегії суддів  у складі: Федоров І.О. (головуючий), Хуторной В.М., Мойсеєнко Т.В., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.07.2008 р. по справі № 14/485-07 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Винрозсадник» на користь ВАТ ім. Покришева 436692, 94 грн. збитків, 4366,93 грн. витрат по сплаті державного мита та 93,47 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду в частині задоволення позову мотивовано тим, що якість поставленого відповідачем в 2002 р. садивного матеріалу – винограду «Каберне – Совіньон» не відповідає вимогам «ГОСТ 28182-89», оскільки поставлені саджанці були уражені бактеріальним раком, який є вірусним захворюванням бактеріального походження. Відмову в частині задоволення позову мотивовано тим, що позивачем не враховано приписи частин 1 і 2 ст. 22 Цивільного кодексу України щодо реальності збитків.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ВАТ «Винрозсадник», відповідач  по справі звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не взято до уваги доводи відповідача, чим порушено норми матеріального права. Вважає, що відвантаження товару по накладній № 113 від 23.04.2002 р. проводилося не у відповідності з договором № 38 від 13.02.2002 р., оскільки в накладній не міститься посилань на вказаний договір. Відповідач вказує на відсутність додаткової угоди до договору про збільшення кількості поставки товару. Звертає увагу суду на те, що на момент реалізації виноградних саджанців сорту «Кабарне - Совіньон» діяв ГОСТ 28181-89.  Будь – яких претензій щодо якості товару з боку позивача до 2007 р. не надходило. Вважає, що позивачем не доведено факт отримання саме від відповідача  неякісного садивного матеріалу. На думку заявника апеляційної скарги, зараження кущів винограду могло відбутися і внаслідок недотримання фітосанітарних правил та технологічних вимог по догляду за насадженнями або через несприятливі погодні умови. З висновком суду щодо ненадходження заяви про пропущений строк позовної давності не погоджується, оскільки у відзиві на позовну заяву зазначено про пропуск строку позовної давності. Просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2008 р. по справі № 14/485-07 скасувати та припинити провадження по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

ВАТ ім. Покришена, позивач у справі, у заперечені на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення, з доводами заявника апеляційної скарги не погоджується з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення по даній справі – без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Державна інспекція з карантину рослин по Херсонській області, третя особа  у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надала, представник у судове засідання не з'явився, про причину неявки представника суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце слухання справи.

За заявою представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за їх згодою у судовому засіданні 07.10.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

13.02.2002 р. між ВАТ «Винрозсадник» та ВАТ ім. Покришева укладено договір № 38, відповідно до якого, ВАТ «Винрозсадник» зобов'язався поставити ВАТ ім. Покришева згідно переліку (т. 1 а. с. 15) виноградних саджанців  в кількості 164050 шт. на загальну суму 393720 грн., в тому числі 30000 шт. саджанців сорту «Каберне - Совіньон».

На підставі накладної № 113 від 23.04.2002 р. та податкової накладної № 64 від 23.04.2002 р. ВАТ «Винрозсадник» поставив ВАТ ім. Покришева саджанці винограду сорту «Каберне - Совіньон» в кількості 35000 шт., тобто на 5000 саджанців більше ніж зазначено в договорі № 38 від 13.02.2002 р.

Згідно з актом посадки від 13.05.2002 р. окрім інших сортів винограду, зазначених в цьому акті, на площі 13,5 га на ділянці № 25 ВАТ ім. Покришена було висаджено виноград сорту «Каберне - Совіньон» в кількості 35000 шт.

У 2003 р. ВАТ ім. Покришева була здійснена підсадка саджанців сорту «Каберне - Совіньон» на ділянці № 25 в кількості 18900 штук, яка була проведена в результаті загибелі на даній ділянці виноградних саджанців вказаного сорту через виникнення притертої льодяної кірки у вигляді мерзлих озер на виноградниках протягом 35-45 днів, що підтверджується Актом за 2003 р., затвердженим Голопристанським управлінням сільського господарства та Херсонським обласним об'єднанням «Херсонсадвинпром». Для підсадки ВАТ ім. Покришева придбав саджанці у ВАТ «Винрозсадник» в кількості 17400 штук по ціні 2,4 грн. за штуку на загальну суму 41760 грн., що підтверджується накладною № 192 від 24.04.2003 р. та податковою накладною № 9 від 24.04.2003 р.

Саджанці сорту «Каберне - Совіньон» в кількості 1500 штук були придбані для підсадки в 2003 р. на ділянці № 25 також в Агрофірмі радгоспі «Білозерська» (видаткова накладна № АФ-0091569 від 02.04.2003 р., податкова накладна № 91569 від 02.04.2003 р.), якість яких підтверджена сортовим свідоцтвом № 38 на елітні виноградні саджанці в тому числі сорту «Каберне - Совіньон» в кількості 1500 штук виданого на підставі акту апробації маточників від 26 серпня 2002 р. та підтверджене актом перевірки маточників Агрофірми радгосп «Білозерський» від 13.09.2002 р., затвердженого Українською Державною помологічно-ампелографічною інспекцією 17.09.2002 р.

ВАТ ім. Покришева здійснювало підсадку на вказаній ділянці і в 2004 р. саджанцями сорту «Каберне – Совіньон» в кількості 1075 штук , які не прижились в результаті підсадки в 2003 р., що підтверджується актами від 05.03.2004 р. та актом від 31.03.2004 р. які позивач придбавав для підсадки у ВАТ «Винрозсадник». Але на підтвердження якості садивного матеріалу ВАТ «Винрозсадник» документи не надавались.

Згідно акту від 20 грудня 2006 року виноградник сорту «Каберне Совіньон» 2002 р. посадки в кількості 29291 шт. на ділянці № 25 ВАТ ім. Покришева було переведено з розряду молодих насаджень в розряд плодоносних.

Актом обстеження по ВАТ ім. Покришева від 27 квітня 2007 р., погодженого начальником Голопристанського районного управління агропромислового розвитку, затвердженого генеральним директором об'єднання «Херсонсадвинпром» та актом обстеження від 16.04.2007 р., проведеним УААН ННЦ «Інститутом виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» встановлено, що після досить теплої зими 2006 - 2007 р. в лютому місяці 2007 р. на території Голопристанского району, де знаходяться землі ВАТ ім. Покришева спостерігалося різке зниження температури до 24-29 градусів морозу, що привело до багаточисельних пошкоджень насаджень винограду, в результаті цих пошкоджень на кущах сорту «Каберне - Совіньон» через певний період часу спостерігались вияви масового ураження винограду бактеріальним раком - близько 45 % насаджень вказаного сорту.

Відповідно до протоколу випробувань № 0021 від 25.06.2007 р. та експертного висновку № 0006 від 25 червня 2007 р. Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету зразки кущів винограду сорту «Каберне - Совіньон», відібрані згідно акту відбору зразків (проб) № 102 від 14.05.2007 р. уражені збудником бактеріального раку , розвиток хвороби досягає 5 балу ураження, джерелом інфекції є садивний матеріал.

27 вересня 2007 р. позивачем була направлена до ВАТ «Винрозсадник» претензія, яку останній задовольнити відмовився, посилаючись на те, що свідоцтвом № 00525 карантинної експертизи, виданого 14.09.2001 р. Прикордонною державною інспекцією з карантину рослин по Херсонській області, виноградні саджанці сорту «Каберне - Совіньон» (еліта), походженням ВАТ «Винрозсадник» Цюрупинського району Херсонської області карантинних організмів, некарантинних грибкових та бактеріальних хвороб, а також ентомологічних організмів не містять.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.12.07 р. по справі було призначено судово-біологічну експертизу та доручено Південному біотехнічному центру в рослинництві УААН і МОН України її проведення.

Висновком № 1/18 від 31.01.08 р. проведеної по справі судово-біологічної експертизи (а. с. 55-59, т. 1) зокрема визначено, джерелом поширення бактеріального раку є, насамперед, заражений посадковий матеріал. Інфікований ґрунт також може сприяти зараженню кущів, особливо в тих випадках, коли закладку виноградників здійснюють після викорчування виноградних насаджень, на яких є кущі із симптомами бактеріального раку. Якщо закладку виноградників здійснюють через 6-7 років після викорчування хворих насаджень, то роль ґрунту як джерела інфекції в цьому випадку мінімальна. 45%-па зараженість кущів із симптомами бактеріального раку свідчить про те, що хворими були саджанці. Аналіз, проведений у НАУ підтвердив наявність А.tumefaciens у саджанцях сорту «Каберне - Совіньон». Якщо на сусідніх насадженнях симптоми бактеріального раку або відсутні, або відсоток їх невеликий, це свідчить про те, що в даному випадку роль ґрунту в інфікуванні саджанців сорту «Каберне - Совіньон» мінімальна. Для визначення стадії зараження «Каберне Совіньон» посадки 2002 року проведено обстеження насаджень, результати якого викладені в актах Інституту виноградарства і виноробства ім. Таїрова і акті, затвердженого начальником Голопристанського районного управління агропромислового розвитку і Генеральним директором об'єднання «Херсонсадвинпром».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вимогами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що якість поставленого відповідачем в 2002 р. садивного матеріалу сорту «Каберне- Совіньон» не відповідає вимогам «ГОСТ 28182-89», оскільки поставлені саджанці були уражені бактеріальним раком, який є вірусним захворюванням бактеріального походження виходячи з наступного.

На момент реалізації виноградних саджанців сорту «Каберне - Совіньон» діяв «ГОСТ 28181-89», відповідно до якого видавалося сортове свідоцтво, а також здійснювалося приймання-передача виноградних саджанців за кількістю та якістю.

Пунктом 3.4.14 ГОСТ визначено, що бактеріальний рак визначають візуально. Саджанець вважається урадженим при наявності пухлини на будь-якій частині саджанця. При прийманні продукції ніяких претензій відносно якості посадкового матеріалу внаслідок візуального огляду з боку ВАТ ім. Покришева не було.

На дату підписання накладної № 113 від 23.04.2002 р., за якою ВАТ «Винрозсадник» поставив ВАТ ім. Покришена саджанці винограду сорту «Каберне Совіньон» в кількості 35000 шт., буд-яких відборів проб/зразків саджанців на предмет лабораторного дослідження не проводилось.

Згідно ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 року № 3348-XII карантинний сертифікат підтверджує відповідність товару вимогам законодавства, а саме відсутність зараження саджанців шкідливими організмами та відповідність їх фітосанітарним правилам. ВАТ «Винрозсадник» разом із товаром надало Свідоцтво карантинної експертизи дозвіл № 002626 від 08.04.2002 р., № 002622 від 27.03.2002 р. та № 002630 від 27.04.2002 р. щодо підтвердження якості поставленого товару.

Крім того, колегія суддів враховує, що в 2003 році була проведена підсадка сорту «Каберне - Совіньон» на ділянці № 25 в кількості 18900 штук саджанцями, які були придбані по накладній № 192 в кількості 17400 штук від ВАТ «Винрозсадник» та по видатковій накладній № АФ-0091569 від 02.04.2003 року від Агрофірми радгосп «Білозерський». ВАТ ім. Покришева не надано підтверджуючого документу, що саме саджанці ВАТ «Винрозсадник» були висаджені на ділянці № 25.

Підсадка виноградними саджанцями в 2004 році встановлена за актом від 31.03.04 р., але вказана підсадка саме саджанцями ВАТ «Винрозсадник» не підтверджено документально, так як відсутній акт посадки із зазначенням організації постачальника посадкового матеріалу.

Згідно ч. 5 ст. 680 ЦК України якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Таким чином, за спеціальною нормою ч. 5 ст. 680 ЦК України щодо збитків від недоліків товару, який передано після спливу строку його придатності, обов'язок щодо доказування виникнення недоліків до моменту передання товару покладено на покупця, в даному випадку ним є позивач.

Враховуючи відсутність даних лабораторного дослідження про наявність ракової хвороби А.tumefaciens в саджанцях, отриманих позивачем за накладною № 113 від 23.04.2002 р. на момент їх приймання-передачі, неодноразові підсадки та ремонт ділянки № 25 саджанцями отриманими не тільки від відповідача, а й від Агрофірми радгосп «Бєлозерський», відсутності чіткої відповіді на питання щодо моменту зараження та точного джерела зараження (партії саджанців, отриманих від конкретного постачальника), слід дійти висновку, що зараження саджанців ВАТ «Винрозсадник» раковою хворобою до передання їх ВАТ ім. Покришева не підтверджено належними доказами.

Щодо висновку проведеної судово-біологічної експертизи № 1/18 від 31.01.08 р. слід зазначити наступне.

Висновок № 1/18 від 31.01.08 р. базується на матеріалах справи № 14/485-07 без окремого лабораторного дослідження зразків саджанців 2002 р. посадки, які поставлені ВАТ «Винрозсадник» позивачеві, в його основу покладено експертний висновок № 0006 від 25 червня 2007 р. Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету.

Висновком № 1/18 від 31.01.08 р. встановлено, що 45 % зараженість кущів із симптомами бактеріального раку свідчить про те, що хворими були саджанці.

Але, ні висновком № 1/18 від 31.01.08 р., ні висновком № 0006 від 25 червня 2007 р., не встановлено, що саме саджанці ВАТ «Винрозсадник», а не будь-якого іншого підприємства або саджанці невідомого взагалі походження, стали джерелом зараження виноградників сорту «Каберне - Совіньон» на ділянці № 25 ВАТ ім. Покришева, та не встановлено момент зараження саджанців, які поставлялися ВАТ «Винрозсадник» позивачеві. Висновки експертиз не виключають можливості зараження саджанців через зараження ґрунту.

Призначення повторної або додаткової експертизи в даному випадку є недоцільним через сплив розумного строку з моменту поставки саджанців ВАТ ім. Покришева за накладною № 113 від 23.04.2002 р.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність елементів складу цивільного правопорушення для застосування майнової відповідальності до відповідача по справі, оскільки причинний зв'язок між поведінкою ВАТ «Винрозсадник» та шкодою, що завдана майновим інтересам позивача відсутній, через вищезазначені обставини.

Посилання ВАТ ім. Покришева на відсутність необхідних документів за Законом України «Про насіння і садивний матеріал» від 26.12.2002 р. № 411-IV є безпідставними, оскільки вказаний Закон набрав чинності з дати опублікування, тобто з 28.01.2003 р., а поставка за накладною № 113 відбулась 23.04.2002 р.

Доводи позивача про втрату чинності на підставі ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» свідоцтва карантинної експертизи № 00537 від 14.09.01 р., який додавався ВАТ «Винрозсадник» до саджанців, поставлених за накладною № 113 від 23.04.2002 р., не підтверджує факту зараження вказаних саджанців на момент їх передачі ВАТ ім. Покришева за накладною № 113, крім того, слід враховувати, що акт апробації маточників складено 26 серпня 2002 р. на саджанці сорту «Каберне - Совінйон», а поставлені вони Агрофірмою радгоспом «Бєлозерський» тільки 24.04.03 р. згідно видаткової накладної № АФ-0091569 від 02.04.03 р. та податкової накладної № 91569 від 02.04.03 р., тим самим підтверджується поставка саджанців від іншого виробника з результатами експертизи за яким минув строк підтвердження відсутності будь-яких збудників інфекції в саджанцях.

Посилання апелянта на пропущення строку позовної давності не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України в матеріалах справи відсутня заяви будь-якої сторони про застосування строків позовної давності, така заява відсутня і в відзивах та поясненнях сторін, у відзиві позивача від 16.05.08 р. (т. 1 а. с. 118-120) міститься лише посилання на ст. 680 ЦК України, в якій йде мова про пред'явлення вимоги продавцю щодо якості проданого товару, а не про застосування строку позовної давності, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Судове рішення побудовано на припущеннях, тому його слід скасувати  на підставі пунктів 3,4 частини 1 ст. 104 ГПК України.

Апелянтом переплачено державне мито за апеляційний перегляд справи через те, що сума, з якої воно розраховується складає 436692, 94 грн., та відповідно повинно складати – 2183,46 грн., а фактично сплачено 2205,77 грн., різниця підлягає поверненню відповідачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -          

          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Винрозсадник» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.08 р. по справі № 14/485-07 скасувати. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ім. Покришева (Херсонська область, Голопристанський район, с. Таврійське, вул. Лісова рахунок № 26006052312754 в ХФ КБ «Приватбанк», МФО 352479, код ЄДР 00413535) на користь Відкритого акціонерного товариства «Винрозсадник» (Херсонська область, м. Цюрупинськ, с. Винрозсадник, рахунок № 260052366 в ХОД АППБ «Аваль», МФО 352093, код ЄДР 00413653) 2183,46 грн. державного мита за апеляційний перегляд справи.

                    Доручити господарському суду Херсонської області видачу відповідного наказу та довідки на повернення зайво сплаченого мита відповідачеві в сумі 22,31 грн.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 10.10.2008 р.

 Мойсеєнко Т. В.