Постанова

від 16.10.2008 по справі 15/124пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/124пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2008 р.                                                                          справа №15/124пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:не з"явився,

від відповідача:Кабанова Л.О. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області  

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від18.08.2008 року

по справі№15/124пн

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області

довідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Горлівка Донецької області

провизнання неправомірними дій відповідача та заборону відповідача проводити певні дії

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2007 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області (позивач) із позовом до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Горлівка Донецької області (відповідач)  про  визнання неправомірними дій  відповідача, що  виражається  в  необгрунтованом  пред»явленні підприємству в  ультимативній  формі  вимог  про  оплату за  активну електричну  енергію за  рахунком №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  28903,54 грн. та  про  оплату за  реактивну  енергію за  рахунком №11/1973 під  загрозою  відключення  від  електричної  енергії, заборонити  відповідачу виконувати  відключення  підприємства  від  електричної  енергії у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

           В процесі  розгляду  справи  позивач  змінив  свої  позовні  вимоги,    просив  визнати  неправомірними  дії  відповідача, що  виражаються в  необгрунтованом  пред»явленні підприємству в  ультимативній  формі  вимог  про  оплату за  активну електричну  енергію за  рахунком №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  28903,54 грн. та  про  оплату за  реактивну  енергію за  рахунком №11/1973 під  загрозою  відключення  від  електричної  енергії,  визнати  неправомірними  дії   відповідача  в  необґрунтованому  пред»явленні підприємству  вимог  про  оплату  за  електричною   енергію за  рахунками на  загальну  суму  22764,74грн., заборонити  відповідачу виконувати  відключення  підприємства  від  електричної  енергії у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

          Рішенням господарського  суду  Донецької області від  18.08.2008р.  позивачу  було відмовлено  у задоволенні позовних вимог в повному  обсязі.

          Позивач, не  погодившись  з  прийнятим  рішенням, подав  апеляційну  скаргу, в  якій  просить спірне  рішення господарського  суду  скасувати, а  справу  направити    на  розгляд суду першої  інстанції.

          Відповідач  вважає  рішення  суду  законним  та  обґрунтованим,  а   апеляційну  скаргу  такою, що  не  підлягає  задоволенню.

          Позивач  до  судового  засідання  не  з»явився, про  причини  не  явки  судову  колегію  не  повідомив, хоча  був  належним  чином  повідомлений  про  час, місце  та розгляд справи, через що  судова  колегія вважає  за  можливе  розглянути  апеляційну  скаргу у  відсутності  представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши  наявні  матеріали  справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши  представника  відповідача,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає  частковому задоволенню, виходячи із наступного.

          Як  вбачається з матеріалів  справи,  між  позивачем  та  відповідачем  було  укладено Договір на  постачання  електричної  енергії №11/1973  від 05.08.05р. (далі Договір) відповідно до  якого  відповідач  зобов»язався  поставляти  на  адресу  позивача електричну  енергію,  а останній  сплачувати  Ії  вартість.

Додатком №5 до  Договору  встановлено, що  кінцевий  розрахунок за  спожиту  електричну   у  розрахунковому  періоді  активну електричну енергію, оплату  за  недовраховану  енергію,  за  перевищення  договірних величин споживання  електричної  енергії потужності,  надання  послуг з   компенсації перетікання  реактивної  електричної  енергії, сум на  відшкодування збитків, споживач  здійснює на  підставі  наданих постачальником  електричної  енергії рахунків у 5-ти денний  термін з  дня  їх  отримання.

Згідно додатку № 2 до Договору “Перелік місць установки автоматизованої системи обліку електроенергії електролічильників та застосовуваних тарифів, згідно яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію” розрахунковий коефіцієнт трансформації трансформатора струму на об'єкті споживача № 00001 (Н) “база”, розташованого за адресою: м. Маріуполь, Володарське шосе, буд. 9, обладнаного розрахунковим електролічильником ЦЭ-6803(АП) № 48008745, становить “1”.

Позивачем 25.04.2005 року  проведено  технічну   перевірку розрахункових  приладів   обліку (в електроустановках до 1000 В), про  що  було  складено  акт № 0080605 від 25.04.05р.в  якому  зафіксовано, що електролічильник ЦЭ-6803(АП) № 48008745 на об'єкті споживача, що  розташований за адресою: Володарське шосе, 9, має розрахунковий коефіцієнт № 30. Також  в  акті  зафіксовано  факт  опломбування  клемної  кришки  шафи  обліку, здання  пломб  у  кількості  3 шт. під  схоронність споживачу. Вказаний акт був складений в присутності директора споживача Пилипенка О.В., про що свідчить його особистий підпис на акті, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 496/02 від 24.06.2008 року.

Предметом  позову є  вимоги  позивача  про визнання  неправомірними  дії  відповідача, що  виражаються в   необгрунтованому  пред»явленні підприємству в  ультимативній  формі  вимог  про  оплату за  активну електричну  енергію за  рахунком №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  28903,54 грн. та  про  оплату за  реактивну  енергію за  рахунком №11/1973 під  загрозою  відключення  від  електричної  енергії,  визнати  неправомірними  дії   відповідача  в  необґрунтованому  пред»явленні підприємству  вимог  про  оплату  за  електричною   енергію за  рахунками на  загальну  суму  22764,74грн., заборонити  відповідачу виконувати  відключення  підприємства  від  електричної  енергії у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

В  обґрунтування  заявлених  вимог  позивач   посилається  на  те, що  відповідачем на  адресу  позивача  були  надіслані лист №388 від 03.04.07р. з  вимогою  оплатити  заборгованість за  активну  електричну  енергію у  розмірі 28903,54грн, за реактивну  - 141,97 грн., а також  повідомлення  №912 від 03.04.07р. про припинення  електропостачання  у  разі несвоєчасної  оплати  виставленої  суми.    

Відповідач  проти  заявлених  позовних  вимог  заперечує  та  посилається  на правомірність виставлених  спірних рахунків через фактичне   встановлення коефіцієнту  трансформації  «30»розрахункового  приладу обліку позивача. У зв»язку з цим  відповідач  з травня 2005р. здійснив перерахунок вартості  спожитої  за Договором електричної енергії із застосуванням  коефіцієнту «30»та  виставив позивачу  відповідні  рахунки для  сплати.

Як вбачається з актів   прийому-передачі спожитої  електроенергії, за  період з  травня 2005р. по  листопад 2006р. сторони  при  розрахунках  за  спожиту  електричну  енергію  використовували передбачений Договором  коефіцієнт «1», відповідні рахунки були позивачем   оплачені.

Відповідачем виставлені  позивачу спірні рахунки для сплати пред»явлені  як заборгованість  за  спожиту електроенергію за Договором за той же  період.

Відповідних   змін  у передбачений  законом  спосіб сторонами до Договору   не  вносилось.

Відповідно до  ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 654 ЦК України  зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно п. 6.1 Правил користування  електричною  енергією, в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року № 910  розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Отже  судова колегія вважає  вірним  висновок  суду  першої  інстанції  про те, що грошові вимоги відповідача до позивача про оплату виставлених рахунків у зв'язку із застосуванням коефіцієнту “30” - як заборгованості за  отриману електричну  енергію за Договором не засновані на Договорі  та  є  безпідставними.

Щодо  позовних  вимог  про визнання  неправомірними  дії  відповідача, що  виражаються в   необгрунтованому  пред»явленні підприємству в  ультимативній  формі  вимог  про  оплату за  активну електричну  енергію за  рахунком №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  28903,54 грн. та  про  оплату за  реактивну  енергію за  рахунком №11/1973 під  загрозою  відключення  від  електричної  енергії,  визнати  неправомірними  дії   відповідача  в  необґрунтованому  пред»явленні підприємству  вимог  про  оплату  за  електричною   енергію за  рахунками на  загальну  суму  22764,74грн. то судова  колегія  вважає  вірним  висновок  господарського  суду  про  відмову  у  задоволенні  зазначених   позовних  вимог  з  огляду  на  наступне.

За приписами ст. 20, 16 Господарського кодексу України  та Цивільного кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Приписами  діючого  законодавства   у  сфері  електроенергетики    не  передбачено  будь яких  правових  наслідків у  разі  визнання   цих  дій    незаконними.

Вимоги  про визнання неправомірними  дії відповідача  самі  по  собі  не  призводять до  захисту  порушених прав  позивача.

Отже,  на  підставі  вищенаведених  норм  судова  колегія  вважає, що  обраний  позивачем  спосіб  захисту  свого  порушеного  права  не  призводить  до  поновлення  його  прав,  оскільки  змістом  його  позовних  вимог  не  охоплюється  спір  про  право, а  позивачем вимагається тільки надання  правової  оцінки діям відповідача.

Разом з тим, судова колегія не  погоджується  з  висновком  господарського суду  про  відмову  у  задоволенні  позовних  вимог про заборону  відповідачу виконувати  відключення  підприємства  від  електричної  енергії у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн. з  огляду  на  наступне.

Згідно з  вимогами п.3 Додатку №5 до Договору якщо  на  5-й  день  після   отримання  рахунку відповідача не  надійде  оплата, то  на  7-й  день він  має  право припинити електропостачання.

Також приписами п. 7.5.Правил постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, зокрема у разі  несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору, несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

          Встановлено, що відповідачем були виставлені спірні рахунки  для  сплати, які  позивачем в строк, визначений Договором  оплачені  не  були. Не  отримавши від  позивача  в 5-ти  денний  строк  оплати, відповідач  отримав безпосередньо право, (відповідно до  п.3 Додатку  №5 до Договору)  та  обов»язок (відповідно до п. 7.5. Правил) відключити  енергопостачання  електроустановок на  об»єкті  позивача.

          Цим правом  (обов»язком)  відповідач скористався, направивши позивачу повідомлення від 03.04.07р. №912 (а.с.31 т.1) та  визначивши конкретну  дату  технічного  відключення від електропостачання  - з 06.04.07р. Оскільки вимогами закону, договору та  Правил не  передбачено вчинення  іншого правочину, що  передує технічному відключенню позивача  від  енергопостачання, судова  колегія  вважає, що вищевказані юридично значні  дії  відповідача є  складовими дій по  припиненню постачання  електричної  енергії на  об»єкт  позивача як  юридичного наслідку, що  передбачений  п.3 Додатку №5 до Договору та п.7.5. Правил.

Як вбачається  із дати подачі  позовної  заяви, позивач  негайно  звернувся  до  суду із  відповідним  позовом,  направленим  на  відвернення  певно  визначених  у  часі  вищевказаних негативних наслідків, визначивши у  якості  способу захисту своїх  прав вимоги  по  забороні проводити відключення  електричної  енергії у  зв»язку  з  неоплатою рахунків від 29.03.07р.

          Такий  спосіб захисту  прав передбачений ст. 20 ГК України, як  вимоги по  припиненню  дій, що  створюють  загрозу порушення  права.

Оскільки законних  підстав  до  нарахування  спірної  суми   та  виставлення  спірних рахунків  позивачу, відповідач  не  мав,  відповідне  відключення споживача від  електропостачання через їх не оплату є  незаконним та  таким, що  порушує права  позивача.

Суд першої  інстанції, відмовляючи  у  задоволенні  зазначених  вимог, не  з»ясував  моменту начала юридично   значимих  дій  відповідача по  припиненню  постачання  електричної  енергії на  об»єкт  позивача, не дослідивши в  повному  обсязі обставин  справи в  частині чіткого нормативного регулювання  порядку припинення постачання електроенергії. Отже  висновок  господарського  суду  про  те, що  обраний  позивачем  спосіб  захисту  не  відповідає визначеним способам  судового  захисту,  є  помилковим та  не  заснованим   на  законі.

На  підставі  наведеного,   судова  колегія  вважає,  що  позовні  вимоги  про заборону  відповідачу виконувати  відключення  підприємства  від  електричної  енергії у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.є  обґрунтованим  та  таким, що  підлягає  задоволенню, а  рішення  господарського  суду  в  зазначеній  частині –скасуванню на  підставі  ч.1 п.п.1, 4 ст. 104 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що   рішення господарського суду Донецької області від 18.08.08р. у справі №15/124пн  слід  скасувати в  частині  відмови  позовних  вимог  про  заборону  відповідачу відключати від  постачання  електричної  енергії  позивача у  зв»язку з несплатою за  рахунками №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

В  скасованій  частині  слід прийняти  нове  рішення, яким задовольнити позовні  вимоги  позивача  в зазначеній  частині  та  заборонити  відповідачу виконувати  відключення електроустановок  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області  від постачання електричної  енергії  у  зв»язку з несплатою за  рахунками за  активну  електричну  енергію №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  за  реактиви №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

В іншій  частині  рішення  господарського  суду  є законним  та  обґрунтованим, а доводи  апеляційної  скарги  не  спростовують висновку  суду  першої  інстанції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові  витрати  понесені  в  суді  першої  інстанції та   апеляційної інстанції покласти   на  сторони  пропорційно кількості задоволених  вимог та з  урахування фактично  понесених  витрат у зв»язку з  чим   стягнути  з  відповідача  на  користь  позивача 81,76 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від  18.08.08р. у справі №15/124пн  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.08.08р. у справі №15/124пн  скасувати в  частині відмови у  задоволенні  позовних  вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Горлівка Донецької області про заборону  відключати  від  постачання електричної  енергії Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області у  зв»язку з несплатою за  рахунками №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та   №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

В скасованій  частині  прийняти  нове  рішення, яким  задовольнити  позовні  вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області про заборону  відключати від  постачання  електричної  енергії електроустановки   у  зв»язку з несплатою за  рахунками №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та  №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

Заборонити Відкритому акціонерному товариству "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Горлівка Донецької області відключати від  постачання  електричної  енергії електроустановки  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області  у зв»язку з несплатою за  рахунками №11/1973 від 29.03.07р. на  суму 28903,54грн та   №11/1973 від 29.03.07р. на  суму  141,07грн.

В іншій  частині  рішення господарського  суду Донецької  області  від 18.08.08р. у справі №15/124пн  залишити  без  змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж м.Горлівка Донецької області на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади" м.Маріуполь Донецької області 81,76 грн. судових  витрат.

Доручити  господарському  суду Донецької  області  видати  відповідний  наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС