Постанова

від 12.12.2011 по справі 2а-6490/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2011 р. 15:12

Справа №2а-6490/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді    Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні     адміністративну справу ,  

за позовом   Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая"          

до   Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим              

про визнання незаконними дії та стягнення матеріальної шкоди,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1, довіреність № 529/08 від 12.07.2011 року

представника відповідача –  не з'явився

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (далі – позивач, КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая») звернулося до Окружного адміністративного суду  АР Крим з адміністративним позовом  до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі  АР Крим (далі – відповідач – ДПІ в Бахчисарайському районі) про визнання незаконними дії та стягнення матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивував порушенням з боку відповідача норм ст.ст. 8, 41 Конституції України; ст. 316, частини першої ст. 317, частин першої та другої ст. 319, частини першої ст. 321 Цивільного Кодексу України, пункту 3 ст. 47 Господарського Кодексу України п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо неправомірних дій відповідача зі зміни цільового призначення грошових коштів, які направлялися позивачем на сплату податкових зобов'язань з ПДВ за звітний період з липня 2008 року по лютий 2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 20.05.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача неодноразово  змінював позовні вимоги, остаточно виклавши їх у такій редакції(т.1 а.с.45, т.2 а.с.8):

1.          Визнати протиправними дії ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим, які призвели до зменшення розміру погашених   КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» податкових зобов'язань з ПДВ за звітні періоди з липня 2008 року по лютий 2010 року на суму 77160,49 гривень.

2.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі провести коригування податкової заборгованості КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» з податку на додану вартість шляхом зменшення податкового боргу підприємства з ПДВ на суму у розмірі 77160,49  гривень.

Представник Відповідача проти позову заперечував, у судовому засіданні 17.06.2010 року надав  письмові заперечення(т.1 а.с.129). Відповідно до наданих заперечень відповідач зазначив, що позивач з 2006 року має податковий борг з різних видів податків та зборів, відповідно до нормст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом,в порядку календарної черговості його виникнення.

Під час розгляду справи Позивачем 14.09.2010 року було надане клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2010 року було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1)          Чи підтверджується факт зарахування Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим сум на погашення податкового боргу з ПДВ без врахування призначення платежу, зазначених КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» в платіжних документах про сплату податкових зобов'язань  з ПДВ протягом 01.07.2008 року по 28.02.2010 року.

2)           Якщо так, за якими самими платіжними дорученнями, які суми та на погашення податкового боргу якого періоду перерозподілені кошти?

Ухвалою  Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2010 року було зупинене провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Відповідно до супровідного  листа  від 14.10.2011 № 359 до суду надійшов висновок експертного дослідження № 133/10.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим  від 14.10.2011 року провадження по справі було поновлено.

Представником відповідача були надані письмові заперечення на висновок експерта, у котрому він стверджував, що оскаржувані дії були правомірні та вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію  Серії А 00 № 571275  (т.1, а.с. 6), знаходиться на обліку у ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, ідентифікаційний код 05450357.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податків  на загальних підставах, є зареєстрованим у органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою)  є податкове  зобов'язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до інформації ДПІ в Бахчисарайському районі від 13.05.2010 за вих. № 973/10/24 (т.1 а.с.8) станом на 31.03.2010 року за позивачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом в сумі 4378281,20 грн., в т.ч. пені – 19969,35 грн., з якої 493610,98 грн. (в т.ч. пені – 17072,26 грн.) складає заборгованість з ПДВ.

Позивач не погоджується з вказаною сумою заборгованості, оскільки вважає, що сума податкового боргу підприємства перед бюджетом повинно складати на 77160,49 грн. менше

На думку позивача вказана різниця між даними позивача та відповідача виникла за рахунок платежів, направлених на погашення податкових зобов'язань  з ПДВ за період з липня 2008 року по лютий 2010 року, у зв'язку з тим, що відповідач направляв перераховані кошти не за призначенням платежу, вказаним позивачем у платіжних документах, а перенаправляв кошти на власний розсуд, в тому числі й на погашення пені за несвоєчасну сплату податкового зобовязання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідно до норм Закону України «Про державну податкову службу» від 4 грудня 1990 року № 509-XII  орган державної податкової служби України не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.7. п.7 Закону України «Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлюється, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.      

Судом встановлено, що за Договором №3/440 від 17.07.2008 (т.1 а.с.173) про організацію взаємодії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №440 позивачем отримано субвенцію 1011322,00 грн. на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість.

 Правовідносини сторін за вищезазначеним договором, регулюються Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі –Закон України №1251-ХІІ), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі –Закон №2181), Постановою Кабінету міністрів України №440 від 25.04.2008 «Про реалізацію статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі –Постанова №440).

Отже, законодавством окремо урегульований порядок погашення податкових зобов'язань, у тому числі штрафних санкцій, які в подальшому можуть бути погашені відповідно до норм статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та статті 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», який позивачем був дотриманий, отже висновок відповідача про нарахування фінансових санкцій за рахунок коштів підприємства не має правових підстав та не може бути прийнятий до уваги.

Фінансові санкції, які виникли в зв'язку з отриманням субвенції, не повинні примусово стягуватись з позивача, а повинні стягуватись через механізм субвенцій, оскільки підпунктом 4.4.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000, передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.5.1. та абз7 п.2.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123 (далі – Інструкція 276), для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції. 

Відповідно до абз. 2 пп. 16.3.3. ст. 16 “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що право застосування податковим органом пп.16.3.3. п. 16.3. ст. 16 “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може виникнути лише при наявності декількох обставин у сукупності:

-          підприємство повинно мати податковий борг, у розумінні п. 1.3. Закону 2181, тобто і нараховану пеню;

-          податковий борг (його частка) повинен бути сплачений і у платіжному дорученні повинно бути вказано призначення платежу (тобто визначений такий податковий борг);

-          при сплаті податкового боргу платник податків у платіжному доручені самостійно не розподілив податковий борг (його частку) та пеню.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується карткою особового рахунку позивача з ПДВ (т.1.а.с.178-246), за період, погашення податкового боргу з ПДВ є предметом адміністративного позову позивачем було самостійно узгоджено податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями  від 19.08.2008 № 18995, від 22.09.2008 № 20771, від 20.10.2008 № 24769, від 19.11.2008 № 27906, від 19.01.2008 № 33287, від.19.02.2008 № 3304, від 19.03.2008 № 5054, від 17.04.2008 № 8974, від. 14.05.2009 № 11602, від 19.05.2009 № 12055, від 19.06.2009 № 13789, від 20.07.2009 № 9000468252, від 20.08.2009 № 9000914523, від 18.09.2009 № 9001124918, від 18.09.2009 № 9001133425 (уточнююча за квітень 2009), від 06.10.2009 № 9001243704 (уточнююча за травень 2009), від 20.10.2009 № 9001527327, від 19.11.2009 № 9001956238, від 18.12.2009 № 9002272922, від 12.01.2010 № 9002628191, від 19.02.2010 № 9000361596, від 19.03.2010 № 9000703164, в загальній сумі 1853353,00 грн.(т.1 а.с.151-170, т.2 а.с.1-3).

За цей період сплачено ПДВ до бюджету 1032229,00 гривень.

Відповідно до повідомлень ДПІ в Бахчисарайському районі (т.2 а.с.24-31, 34-38,41-44,50-58,64-74.79-86,88,90,95-101,107-116,122-130,135-140,143-146,148-155,157-163,165-166,172-180,183-185,191-201), відповідачем  було направлено кошти, сплачені позивачем самостійно відповідно до платіжних доручень (т.1а.с. 19-122) на погашення податкових зобов'язань за період 01.07.2008 – 28.02.2010, в тому числі на погашення пені в сумі 77160,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з висновку судово-економічної експертизи  №133/10, з яким суд погоджується, факт зарахування відповідачем сум на погашення податкового боргу з ПДВ без врахування призначення платежу, зазначених позивачем в платіжних дорученнях про сплату податкових зобов'язань з ПДВ протягом 01.07.2008 року по 28.02.2010 року підтверджено у сумі 955068,51 гривень  та нараховано пені 77 160,49 гривень. При цьому, експертом було визначено відповідно яких платіжних доручень про сплату податкового зобов'язання позивача, було перерозподілено кошти на погашення податкового боргу позивача з ПДВ.

15 серпня 2008 року позивачем направлено на погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок отриманої субвенції. при проведенні дослідження встановлено, що відповідач перераховану позивачем суму за платіжними дорученнями, направляв не в повному обсязі на погашення поточної заборгованості, зменшуючи цим податкове зобов'язання з ПДВ, що необґрунтовано збільшувало податкову заборгованість.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ.

Суд погоджується з висновком експерта, у якому встановлено, що відповідач  порушив  вищезазначені норми законів України, а також Інструкцію Національного банку України про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, Порядку надання банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів — платників податків і зборів (обов'язкових платежів) органам державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у випадку сплати платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету. До такого висновку експерт прийшов зважаючи на те, що  вищевказаними нормативними актами встановлюється, що  обов'язковим реквізитом розрахункового  документу (платіжного доручення, тобто первинного документу) є реквізит «призначення платежу», котрий заповнюється платником самостійно та не може бути змінений банківською установою або контролюючим органом без згоди такого платника, якщо інше не встановлено законом.

Отже з 01.07.2008 року по 28.02.2010 року відповідач необґрунтовано зменшив погашення податкового зобов'язання позивача та збільшив податковий борг на  77160,49 гривень.

Таким чином суд, дослідивши у сукупності докази, що містяться у матеріалах справи, та беручи до уваги пояснення сторін, інших учасників адміністративного процесу, прийшов до висновку, що за період з 01.07.2008 року по 28.02.2010 року визначено які платіжні доручення та за якими податковими деклараціями та за який період перерозподілені відповідачем на погашення податкового зобов'язання (т.2. а.с. (арк. висновку експерту 9-12)).

За таких обставин, з урахуванням ст. 162 КАС України,  дії відповідача щодо самостійного перерозподілу коштів, направлених на погашення податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2008-28.02.2010 в сумі 77160,49 грн., в рахунок погашення пені протиправними.

Відповідно до п.3.1. Інструкції № 276 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно п. 5.3 Інструкції № 276 дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Враховуючи висновок суду щодо протиправності  дій відповідача з самостійного перерозподілу на погашення пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ за період 01.07.2008-28.02.2010 в сумі 77160,49 грн., суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити  дії щодо приведення картки особового рахунку позивача  з ПДІ за вказаний період відповідно до призначень платежу, самостійно визначених позивачем.

Таким чином, задовольняє позовні вимоги  позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 12.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 19.12.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі щодо самостійного перерозподілу коштів, направлених Кримський республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство м. Бахчисарая» на погашення податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2008-28.02.2010 в сумі 77160,49 грн., в рахунок погашення пені.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі вчинити дії щодо зменшення в картці особового рахунку з ПДВ Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство м. Бахчисарая» за період з 01.07.2008-28.02.2010 податкового боргу на суму  77160,49  гривень.

4.Стягнути на користь   Кримського республіканського підприємства  «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство м. Бахчисарая» (ідентифікаційний код 05450357, АР Крим, 98400, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, будинок 6) з Державного бюджету України судовий збір 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Котарева Г.М.