Ухвала

від 14.05.2012 по справі 2а-6490/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6490/10/12/0170

14.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" - Пімшін Сергій Михайлович, посвідчення № 36, від 14.08.2009 року; довіреність № 529/08 від 12.07.11 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.12.11 року по справі № 2а-6490/10/12/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" (вул. Гагаріна 6, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98404)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, 98403)

про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2011 року у справі № 2а-6490/10/12/0170 адміністративний позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди, задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим щодо самостійного перерозподілу коштів, направлених Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" на погашення податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2008-28.02.2010 року у сумі 77160,49 грн., в рахунок погашення пені.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі АР Крим вчинити дії щодо зменшення в картці особового рахунку з ПДВ Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" за період з 01.07.2008-28.02.2010 року податкового боргу на суму 77160,49 грн.

Стягнено на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Ілюхіну Г.П., у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддю Санакоєву М.А.

В судове засідання 14.05.2012 року представник Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 №571275 (т.1, а.с. 6) та знаходиться на обліку у ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, ідентифікаційний код 05450357. Позивач є платником податків на загальних підставах, є зареєстрованим у органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до листа про надання інформації ДПІ в Бахчисарайському районі від 13.05.2010 року за вих. №973/10/24 (т.1 а.с.8) станом на 31.03.2010 року за позивачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом в сумі 4378281,20 грн., в т.ч. пені 19969,35 грн., з якої 493610,98 грн. (в т.ч. пені 17072,26 грн.) складає заборгованість з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не погоджується з вказаною сумою заборгованості, оскільки вважає, що сума податкового боргу підприємства перед бюджетом повинно складати на 77160,49 грн. менше, оскільки вказана різниця між даними позивача та відповідача виникла за рахунок платежів, направлених на погашення податкових зобов'язань з ПДВ за період з липня 2008 року по лютий 2010 року, у зв'язку з тим, що відповідач направляв перераховані кошти не за призначенням платежу, вказаним позивачем у платіжних документах, а перенаправляв кошти на власний розсуд, в тому числі й на погашення пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до норм Закону України «Про державну податкову службу»від 4 грудня 1990 року № 509-XII орган державної податкової служби України не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.7. п.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлюється, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що за Договором №3/440 від 17.07.2008 (т.1 а.с.173) про організацію взаємодії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440 позивачем отримано субвенцію 1011322,00 грн. на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість.

Правовідносини сторін за вищезазначеним договором, регулюються Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон №2181), Постановою Кабінету міністрів України №440 від 25.04.2008 року «Про реалізацію статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі Постанова №440).

Фінансові санкції, які виникли в зв'язку з отриманням субвенції, не повинні примусово стягуватись з позивача, а повинні стягуватись через механізм субвенцій, оскільки підпунктом 4.4.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.5.1. та абз7 п.2.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (далі Інструкція 276), для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції.

Відповідно до абз. 2 пп. 16.3.3. ст. 16 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що право застосування податковим органом пп.16.3.3. п. 16.3. ст. 16 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" може виникнути лише при наявності декількох обставин у сукупності:

- підприємство повинно мати податковий борг, у розумінні п. 1.3. Закону 2181, тобто і нараховану пеню;

- податковий борг (його частка) повинен бути сплачений і у платіжному дорученні повинно бути вказано призначення платежу (тобто визначений такий податковий борг);

- при сплаті податкового боргу платник податків у платіжному доручені самостійно не розподілив податковий борг (його частку) та пеню.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується карткою особового рахунку позивача з ПДВ (т.1.а.с.178-246), позивачем було самостійно узгоджено податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями від 19.08.2008 № 18995, від 22.09.2008 № 20771, від 20.10.2008 № 24769, від 19.11.2008 № 27906, від 19.01.2008 № 33287, від.19.02.2008 № 3304, від 19.03.2008 № 5054, від 17.04.2008 № 8974, від 14.05.2009 № 11602, від 19.05.2009 № 12055, від 19.06.2009 № 13789, від 20.07.2009 № 9000468252, від 20.08.2009 № 9000914523, від 18.09.2009 № 9001124918, від 18.09.2009 № 9001133425 (уточнююча за квітень 2009), від 06.10.2009 № 9001243704 (уточнююча за травень 2009), від 20.10.2009 № 9001527327, від 19.11.2009 № 9001956238, від 18.12.2009 № 9002272922, від 12.01.2010 № 9002628191, від 19.02.2010 № 9000361596, від 19.03.2010 № 9000703164, в загальній сумі 1853353,00 грн.(т.1 а.с.151-170, т.2 а.с.1-3).

За цей період сплачено ПДВ до бюджету 1032229,00 гривень.

Відповідно до повідомлень ДПІ в Бахчисарайському районі (т.2 а.с. 24-31, 34-38, 41-44, 50-58, 64-74, 79-86, 88, 90, 95-101, 107-116, 122-130, 135-140, 143-146, 148-155, 157-163, 165, 166, 172-180, 183-185, 191-201), відповідачем було направлено кошти, сплачені позивачем самостійно відповідно до платіжних доручень (т.1 а.с. 19-122) на погашення податкових зобов'язань за період з 01.07.2008 по 28.02.2010, в тому числі на погашення пені в сумі 77160,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з висновку судово-економічної експертизи №133/10, факт зарахування відповідачем сум на погашення податкового боргу з ПДВ без врахування призначення платежу, зазначених позивачем в платіжних дорученнях про сплату податкових зобов'язань з ПДВ протягом 01.07.2008 року по 28.02.2010 року підтверджено у сумі 955068,51 гривень та нараховано пені 77 160,49 гривень. При цьому, експертом було визначено відповідно яких платіжних доручень про сплату податкового зобов'язання позивача, було перерозподілено кошти на погашення податкового боргу позивача з ПДВ.

15 серпня 2008 року позивачем направлено на погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок отриманої субвенції, при проведенні дослідження судом першої інстанції встановлено, що відповідач перераховану позивачем суму за платіжними дорученнями, направляв не в повному обсязі на погашення поточної заборгованості, зменшуючи цим податкове зобов'язання з ПДВ, що необґрунтовано збільшувало податкову заборгованість.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не спростував доводи позивача, а також висновки судово-економічної експертизи.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо протиправності дій відповідача з самостійного перерозподілу на погашення пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ за період 01.07.2008-28.02.2010 року в сумі 77160,49 грн., у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо приведення картки особового рахунку позивача з ПДІ за вказаний період відповідно до призначень платежу, самостійно визначених позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.12.11 року по справі № 2а-6490/10/12/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 12.12.11 року по справі № 2а-6490/10/12/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська