Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-332/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 р.                                                                                    № 2а-332/12/1370  

Львівський окружний  адміністративний суд

у складі: головуючого - судді  Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання –Іваськевича С.В.,

представника позивача –Пирської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000722301 від 29.09.2011 року та № 0001122301 від 22.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача –ПП «Техпром-інвест»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду  від 13.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 16.02.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог № 1995/10-006 від 14.02.2012 року. Відповідач зазначає, що проведення перевірки та її наслідки обумовлені результатами перевірки ПП «Техпром-інвест», відповідно до яких встановлено нікчемність всіх операцій даного підприємства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. Позивачем відображено взаємовідносини із ПП «Техпром-інвест»щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у листопаді 2009 року. Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку, що правочини між вищевказаними господарюючими суб'єктами є нікчемними, тобто не спрямованими на реальне настання наслідків передбачених ними. А відтак, відповідач вважає, що висновки Акту перевірки позивача та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є чинними та такими, що відповідають вимогам закону.

Дослідивши представлені позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Техпром-інвест»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-  п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено значення податкового кредиту за листопад 2009 року та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 29 250,00 грн.;

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено суму валових витрат на 146250,00 грн. в 4-ому кварталі 2009 року  та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 36 562,50 грн.;

- ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із ПП «Техпром-інвест»по отриманню ТМЦ та правочинів, що пов'язані з відображенням в податковому і бухгалтерському обліку реалізації таких ТМЦ, оскільки такі правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків передбачених ними та відповідно є нікчемними.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722301 від 29.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 45 703,13 грн., з них за основним платежем –36 562,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9140,63 грн.

Позивач проводив адміністративне оскарження акту перевірки та податкових повідомлень-рішень до ДПІ у м. Червонограді та ДПА у Львівській області. ДПА у Львівській області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.12.2011 року № 33293/10/25-005/2734 частково задовольнила скаргу позивача та скасувала податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Червонограді від 29.09.2011 р № 0000732301 за платежем податок на додану вартість 36 562,50 грн., в т.ч. 29 250,00 за основним платежем та 7312,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідачем 04.11.2011 року було складено адміністративний протокол про те, що директор ТзОВ ЗПВ «Темп»порушив ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, завищення податкового кредиту, чим порушив вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

18 листопада 2011 р. суддя Червоноградського міського суду Львівської області Кріль М.Д. розглянув справу № 31648/11 з приводу притягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності, відповідно до акту перевірки, постановив провадження по справі про притягнення директора позивача  до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Не зважаючи на викладене, 22.12.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122301, на підставі якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29 250 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив  їх до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з позовних матеріалів Товариство з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп»здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техпром-інвест». За період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ТзОВ ЗПВ «Темп»задекларовано податковий кредит та валові витрати:

- листопад 2009 року в сумі 29 250,00 грн.;

- ІV квартал 2009 року в сумі 146 250,00 грн.

Під час проведення перевірки, відповідачу були представлені такі первинні документи: журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.2009 року по 30.10.2010 року по взаєморозрахунках з ПП «Техпром-інвест», податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2009 року, картка по рахунку 631: контрагент: ПП «Техпром-інвест»та видаткові накладні.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту перевірки ДПІ у Сихівського району № 2469/23-209/36501076 від 24.09.2010 року, згідно яких встановлено нікчемність всіх операцій ПП «Техпром-інвест»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові  витрати  виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;  або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим  видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова,  податкова, статистична та  інші  види  звітності,  що  використовують  грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем для підтвердження реального характеру здійснених із ПП «Техпром-інвест»господарських операцій були представлені відповідачу (під час проведення перевірки) та суду первинні бухгалтерські документи, зокрема:

- податкова накладна № 1006000004 від 06.10.2009 р.;

- видаткові накладні № РН-10-0604 від 06.10.2009 р., № ТП-0000010 від 05.11.2009р., № ТП-0000005 від 09.11.2009 р., № ТП-0000012 від 13.11.2009 р., № ТП-0000008 від 16.11.2009 р., № ТП-0000013 від 17.11.2009 р., № ТП-0000009 від 23.11.2009 р.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Крім того, позивачем представлено докази подальшого використання придбаних ТМЦ  у господарській діяльності, зокрема  продукція «Жостка ПВХ композ. на основі», одержана у ПП «Техпром-інвест», використана на виготовлення «кабельного каналу 20х20 та 40х20», про що свідчать податкова та видаткові накладні, нормативний склад продукції. В бухгалтерському обліку підприємства відображено списання матеріалів на виробництво.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Закону України «Про податок на додану вартість»документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період була надана відповідачу та суду  податкова накладна, яка не має недоліків та порядок заповнення якої відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, суд приходить до висновку, що  поставка товару дійсно мала місце.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між  ТзОВ ЗПВ «Темп» та його контрагентом –ПП «Техпром-інвест», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України, тобто такі господарські операції не мали реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства,  не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін. Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Також суд бере до уваги те, що 18.11.2011 року постановою Червоноградського міського суду Львівської області закрито провадження по справі №31648/11 про притягнення директора позивача  до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. При цьому, відповідачем не представлено доказів оскарження такого рішення  суду в апеляційному порядку.

Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання, придбаних у зазначеного контрагента, ТМЦ. З огляду на викладене, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі,  із посиланням на первинні або інші документи,  які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено  і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що правочини, вчинені позивачем з ПП «Техпром-інвест», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, яка саме передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно об'єктивного і повного аналізу його господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти  до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому,  у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1.  Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області № 0000722301 від 29.09.2011 року та № 0001122301 від 22.12.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» (ЄДРПОУ 33775395) 30 (тридцять) гривень 12 (дванадцять) копійок судового збору.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії  постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2012 року.

                    Суддя                                                                                 Сакалош В.М.