Ухвала

від 26.02.2015 по справі 2а-332/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 53747/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Куксова В.Г.,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000722301 від 29.09.2011 року та № 0001122301 від 22.12.2011 року.

Позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача суперечать законодавству, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача ПП «Техпром-інвест» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000722301 від 29.09.2011 року та № 0001122301 від 22.12.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у м. Червонограді, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що позивач за нікчемними правочинами з ПП «Технопром-інвест» в листопаді 2009 року завищив значення податкового кредиту і відповідно занизив податок на додану вартість на 29250,00 грн., а в четвертому кварталі 2009 року по операціях з цим же приватним підприємством завищив валові витрати на 146250,00 грн., внаслідок чого занизив податок на прибуток підприємств на суму 36562,50 грн. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства та безпідставно скасовані судом.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Техпром-інвест» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, результати якої зафіксовані в акті від 15.09.2011 року № 975/2301/33775395.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним було завищено значення податкового кредиту за листопад 2009 року та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 29250,00 грн., а також вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ним було завищено суму валових витрат на 146250,00 грн. в 4-ому кварталі 2009 року та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 36562,50 грн.

Крім того, податковий орган вважав порушеними позивачем норми ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із ПП «Техпром-інвест» по отриманню ТМЦ та правочинів, що пов'язані з відображенням в податковому і бухгалтерському обліку реалізації таких ТМЦ, оскільки такі правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків передбачених ними та відповідно є нікчемними.

На підставі акту перевірки від 15.09.2011 року № 975/2301/33775395 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722301 від 29.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 45703,13 грн., з них за основним платежем 36562,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9140,63 грн. та №0000732301 від того ж числа про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36562,50 грн., з них 29250,00 грн. основного платежу та 7312,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржив акт перевірки та податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м. Червонограді до ДПА у Львівській області. ДПА у Львівській області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.12.2011 року № 33293/10/25-005/2734 частково задовольнила скаргу позивача та скасувала податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Червонограді від 29.09.2011 р № 0000732301 за платежем податок на додану вартість в сумі 36 562,50 грн., в т.ч. 29 250,00грн. за основним платежем та 7312,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Зменшила на 29 250,00грн. суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, визначеного за березень 2010 року.

Відповідачем 04.11.2011 року було складено адміністративний протокол про порушення директором ТзОВ ЗПВ «Темп» ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, завищення податкового кредиту, та порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Червоноградського міського суду Львівської області 18 листопада 2011 р. провадження по справі про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

22.12.2011 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001122301, на підставі якого зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29250 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства. З такою позицією суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

З матеріалів справи видно, що товариство з обмеженою відповідальністю завод пластмасових виробів «Темп» здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техпром-інвест». За період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ТзОВ ЗПВ «Темп» задекларовано податковий кредит та валові витрати: листопад 2009 року в сумі 29250,00 грн.; - ІV квартал 2009 року в сумі 146250,00 грн.

Під час проведення перевірки, відповідачу були представлені первинні документи - журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.2009 року по 30.10.2010 року по взаєморозрахунках з ПП «Техпром-інвест», податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2009 року, картка по рахунку 631- контрагент: ПП «Техпром-інвест» та видаткові накладні.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків акту перевірки ДПІ у Сихівського району № 2469/23-209/36501076 від 24.09.2010 року, згідно яких встановлено нікчемність всіх операцій ПП «Техпром-інвест» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг), яка підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем для підтвердження реального характеру здійснених із ПП «Техпром-інвест» господарських операцій були представлені відповідачу (під час проведення перевірки) та суду первинні бухгалтерські документи, зокрема:- податкову накладну № 1006000004 від 06.10.2009 р.; - видаткові накладні № РН-10-0604 від 06.10.2009 р., № ТП-0000010 від 05.11.2009р., № ТП-0000005 від 09.11.2009 р., № ТП-0000012 від 13.11.2009 р., № ТП-0000008 від 16.11.2009 р., № ТП-0000013 від 17.11.2009 р., № ТП-0000009 від 23.11.2009 р.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Крім того, позивачем подано докази подальшого використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності, зокрема продукція «Жостка ПВХ композ. на основі», одержана у ПП «Техпром-інвест», використана на виготовлення «кабельного каналу 20х20 та 40х20», про що свідчать податкова та видаткові накладні, нормативний склад продукції. В бухгалтерському обліку підприємства відображено списання матеріалів на виробництво.

Крім того, як вбачається з положень Закону України «Про податок на додану вартість» документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, була надана відповідачу та суду податкова накладна, яка не має недоліків та порядок заповнення якої відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, суд прийшов до правильного висновку, що поставка товарів дійсно мала місце.

Досліджуючи обставини справи щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «Техпром-інвест», суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність доводів відповідача в цій частині, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений в ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ ЗПВ «Темп» та його контрагентом ПП «Техпром-інвест», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України, тобто такі господарські операції не мали реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Такий висновок відповідача суд правильно визнав помилковим, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін.

Податковим органом як суб'єктом владних повноважень не подано суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Більше того, суд обґрунтовано взяв до уваги те, що 18.11.2011 року постановою Червоноградського міського суду Львівської області закрито провадження по справі №31648/11 про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання, придбаних у зазначеного контрагента ТМЦ. З огляду на викладене, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними.

Крім того, відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що правочини, вчинені позивачем з ПП «Техпром-інвест», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків .

Податковим органом доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 року № 2469/23-209/36501076, в якому зроблені висновки про безтоварність господарських операцій контрагента позивача не можуть бути взяти до уваги, оскільки такі висновки без прийняття по них рішень є думкою перевіряючих посадових осіб, не мають правового значення та не тягнуть негативних правових наслідків для позивача.

За таких обставин, суд правильно вважав, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, тому у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені податкове зобов'язання з податку на прибуток та зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, правомірними.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.ч.3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року в справі № 2а-332/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський