Рішення

від 15.06.2006 по справі 39/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/432

15.06.06

За позовом    Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"

до                    1) Товариства з омеженою відповідальністю "Нова Інтернаціональна Корпорація"

2) Державного департаменту інтелектуальної власності

про                  визнання свідоцтва України № 33648 на знак для товарів і послуг "Пшеничная" недійсним

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Куриленко І. О.,  Шморгун Н.  В.

Від відповідача 1: не  з‘явилися

Від відповідача 2: Постоялкіна О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом  про  визнання свідоцтва № 33648  на знак для товарів  і послуг   «Пшеничная» недійсним  в  частині  стосовно  товарів 33  класу  МКТП.  Позивач також  просить    зобов‘язати   Державний  департамент  інтелектуальної  власності    внести  зміни   до  Державного  реєстру  свідоцтв    України на знаки для  товарів  і  послуг   щодо  чинності  знака   на товари   та  послуги   № 33648   від 15.08.2003  року   та здійснити  про  це публікацію в  офіційному    бюлетені.  Позовні вимоги позивач  обґрунтовує  тим, що Свідоцтво №33648  видане  з  порушенням   чинного законодавства  і  повинно   бути  визнаним   недійсним  в   частині  товарів   33  класу  МКТП  у  зв‘язку  з  порушенням   під  час  видачі  такого  свідоцтва   норм  п. 6 ст. 5,  ч. 2  ст. 6 Закону  України «Про   охорону  прав  на  знаки  для  товарів  і  послуг»,  ст. 6 quinquies Паризької  конвенції про  охорону   промислової власності. Крім  того, позивач  вказує, що  на момент  видачі  оспорюваного  свідоцтва існували зареєстровані  знаки  для  товарів  і послуг з  використанням позначення «Пшеничная»,  «Пшенична».   Позивач  зазначає, що   позначення  «Пшеничная»для горілок  є  загальновживаним словом. Позивач також просить  покласти на відповідача  1  витрати  по сплаті  держмита  та  витрати на інформаційно-технічне  забезпечення    судового процесу. Позивач  надав  суду додаткові  пояснення  по  суті    позовних  вимог та  пояснення  з урахуванням  висновку  судової  експертизи    об‘єктів  інтелектуальної  власності.

Відповідач 1  надав  відзив  на позов та  письмові  пояснення  по  справі,  в  яких    проти  задоволення позовних вимог заперечував з  огляду  на те, що видачі спірного свідоцтва  на  знак для  товарів і  послуг   «Пшеничная»  передував   судовий  спір  між    відповідачем  1  та відповідачем 2. Відповідач  2  зазначає, що  всі   доводи, що наведені    позивачем   у  позовній  заяві   вже  отримали   правову   оцінку  у  справі  № 21/17. Відповідач  1  також  зазначає, що   видача  оспорюваного  свідоцтва   не порушила  прав  осіб, які  мають   більш   високий рівень  пріоритету,  оскільки відсутні   заперечення   щодо  видачі  цього  свідоцтва. Відповідач 1  також зазначає,  що  позначення   «Пшеничная» не  є   загальновживаним  терміном   в лікеро-горілчаній   промисловості.

Відповідач 2 надав  відзив  на позов, в  якому    проти  задоволення позовних вимог заперечував з  огляду  на те, що  рішенням  Господарського суду  м.  Києва  від  27.01.2004  року  у  справі № 21/17 зобов‘язано  відповідача  2  зареєструвати словесне  позначення  «Пшеничная» за  заявкою   № 99072464   в  якості  знаку  для товарів  і послуг   33 та  35, 42 класів МКТП.  Відповідач  2  також зазначає,  що  при розгляді  заявки № 99072464 знаки  за  свідоцтвами № 17947  та № 17464 не  могли  буди підставою для  застосування  п.  3 ст. 6 Закону України «Про   охорону  прав  на  знаки  для  товарів  і  послуг»,  оскільки  позначення  «пшеничная», «пшенична»  вилучені  з  самостійної правової охорони, а  дію   свідоцтва  України № 8501 на знак  для  товарів  і послуг «Пшеничная,  водка»припинено. Відповідач  2  надав   відзив  на висновок  судової  експертизи № 1723,   в  якому зазначив, що висновок  судової  експертизи   підтвердив  частину  підстав   для  відмови  у    наданні  правової   охорони, викладені  у  рішенні  Держдепартаменту.

       Ухвалою суду від 24.11.2004 р. порушено провадження у справі.

       Ухвалами  суду  від 06.12.2004  року,  17.12.2004  року, розгляд  справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 14.01.2004 р., відповідно до ст.77 ГПК України, оголошувалася перерва.

Ухвалою  Господарського суду м. Києва   від  20.01.2005  року   призначено  судову експертизу об‘єктів  інтелектуальної  власності.  Провадження  у  справі  зупинено   до  закінчення   проведення   судової  експертизи   об‘єктів  інтелектуальної    власності.

03.02.2006  року  Київським  науково-дослідним  інститутом  судових  експертиз  підготовлено  висновок № 1723.   Справа  скерована до Господарського суду м.  Києва.

Ухвалою  Господарського  суду  м. Києва  від 20.03.2006  року  поновлено  провадження  у  справі  № 39/432.

Ухвалами  суду  від 05.04.2006  року,  26.04.2006  року, 17.05.2006  року, 25.05.2006  року  розгляд  справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.

Відповідач  1 звернувся до суду  з  клопотанням   про  зупинення  провадження  у  справі  до  вирішення Господарським  суду  м.  Києва   пов‘язаної  з нею  справи   № 21/16-39/191. Клопотання   відповідач  1  обгрунтовує  тим, що предметом спору у справі  № 21/16-39/191   є  зобов‘язання   відповідача  2    внести  зміни до  Державного  реєстру   свідоцтв  України   на  знаки  для  товарів  та   послуг щодо  свідоцтва України № 33648. Відповідач  1  зазначає,  що   на  момент  вирішення  спору  у справі  № 39/432  відсутнє  рішення  у  справі    № 21/17-39/191.  За  таких обставин, відповідач  1  вважає,  що  відсутня   реєстрація  знаку для  товарів  та послуг  «Пшеничная».  Зібрані  у справі  докази свідчать, що рішення  Господарського суду  м.  Києва  у  справі  № 21/17  виконано  відповідачем  2, однак,  скасування  рішення у  справі  № 21/17 не призвело  до   скасування  реєстрації знаку для  товарів  та послуг  «Пшеничная».  За  таких  обставин, клопотання  відповідача  1  про  зупинення  провадження  у  справі є необґрунтованим  та  задоволенню не  підлягає.

14.06.2006 року   відповідач  1  через канцелярію  суду  звернувся  з  клопотанням  про  відкладення  розгляду  справи  у зв‘язку  з неможливістю   представників     відповідача  1 з‘явитися в  судове  засідання, оскільки вони будуть  брати  участь  в  судовому  засіданні  в  м.  Харкові. Клопотання  відповідача  1    судом  відхиляється,   виходячи  з  наступного. У  відповідності із  ст. 28  ГПК  України справи  юридичних   осіб  в   господарському  суді  ведуть їх  органи,  що  діють  у  межах   повноважень, наданих їм   законодавством   та  установчими  документами, через  свого представника. Як  свідчать  зібрані  у  справі  докази,  відповідач  1 уповноважив   Дубинського  М. І., Сопільняк  В.  Ю., Мамуню   О.  С.  разом  або  окремо бути  його представниками  в  судах.  В  якості    підстави, що виключала    можливість  з‘явлення  представників  відповідача 1  в  судове  засідання, призначене на  15.06.2006  року,   відповідачем 1 було  зазначено   відрядження  Дубинського  М. І. та  Сопільняк  В.  Ю. до  м.  Харкова.   Причини неможливості  з‘явлення   в судове  засідання  представника   відповідача  1  Мамуня   О.  С. відповідачем  1  не  зазначені. Судом також враховано, що  представники відповідача 1   не з‘явилися  в  судові  засідання,  призначені  на  05.04.2006  року  і 25.05.2006  року,  та  не  подали   витребувані  судом  докази, що стало підставою відкладення  розгляду  справи. При  цьому, відповідач  1  не був  позбавлений  права   призначити   інших    представників.  Згідно з ст. 22 ГПК  України сторони   зобов‘язані добросовісно  користуватися   належними їм    процесуальними  правами,  виявляти    взаємну  повагу   до прав і    охоронюваних  законом  інтересів другої  сторони,  вживати  заходів   до всебічного,  повного  та  об‘єктивного   дослідження   всіх   обставин  справи,  що  відповідачем  1 здійснено  не було.

В судовому засіданні, призначеному на 15.06.2006 р., за  згодою представників   позивача  та відповідача 2, оголошувалися  вступна  та резолютивна  частини  рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

15.07.1999  року Товариство  з  обмеженою відповідальністю «Нова Інтернаціональна  Корпорація»(відповідач  1)  звернулося   з  заявкою № 99072464   про  реєстрацію знака    для товарів  і  послуг   «Пшеничная».

04.09.2001  року  прийняте  рішення  Інституту  промислової  власності   про  відхилення заявки № 99072464.

За  результатами  проведення повторної кваліфікаційної  експертизи   відповідачем  2  зроблено  висновок про  невідповідність   позначення  «Пшеничная» умовам  надання  правової охорони,  який  затверджено  відповідачем  2   -  04.03.2003  року.

Відповідач  1  звернувся з позовом  до відповідача  2    про  спонукання  до  виконання  дій.

Рішенням  Господарського  суду  м.  Києва від 27.01.2004  року у  справі № 21/17 зобов‘язано   Державний  департамент  інтелектуальної  власності   зареєструвати словесне  позначення  «Пшеничная» в  якості  знаку для товарів  та  послуг 33, 35 та 42   класів МКТП  за  заявкою № 99072464.   

15.08.2003 року Державний  департамент    інтелектуальної  власності   видав    Товариству  з  обмеженою відповідальністю «Нова Інтернаціональна  Корпорація»(відповідачу  1)  свідоцтво на знак  для  товарів  і  послуг   «Пшеничная»для  33, 35, 42  класів  МКТП, алкогольні  напої (крім  пива), горілка,  реклама,  керування  справами,  ділове  адміністрування, імпортно-експортні агентства,  сприяння   продажеві,  забезпечення  харчами  і  напоями.  

Рішення  Господарського  суду  м.  Києва від 27.01.2004  року у  справі № 21/17 скасовано, що  не  заперечується  представниками  сторін.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що 15.02.2001  року   Виробничо-комерційному  комбінату   «Алко»видано  свідоцтво   № 17947 за  заявкою № 94072527 від 12.07.1994  року  на  позначення  «Пшеничная  водка» для  товарів  33  класу  МКТП -  горілка, при  цьому зазначено, що   позначення «пшеничная», «водка» вилучені  як  окремі елементи  знака  з  охорони (код 526).

30.06.1997  року  Державному концерну  спиртової   та  лікеро-горілчаної   промисловості   «Укрспирт» видано свідоцтво   № 8501  на знак  для  товарів  і послуг «Пшеничная  водка»за  заявкою  № 94072527  від 12.07.1994  року, для  товарів  33  класу  МКТП -  горілка, лікеро-горілчані  вироби, при  цьому зазначено,  що слово  «водка» не  є  предметом   самостійної   правової  охорони (код 526).   Відповідно  до виписки з  Державного  реєстру  свідоцтв   України  на  знаки для  товарів  і послуг   відносно свідоцтва   № 8501,  дію  зазначеного  свідоцтва  припинено   на підставі   заяви  власника  свідоцтва повністю, дата  публікації  - 15.07.2002  року.

15.12.2000  року Львівському   виробничому   об‘єднанню  спиртової та  лікеро-горілчаної   промисловості.  Струтинській  спиртзавод видано свідоцтво   № 17464  на знак  для  товарів  і послуг  (етикетку),  яке  містило   позначення  «Пшенична»за  заявкою  № 96071524  від 01.07.1996  року, для  товарів  33  класу МКТП -  горілка.   При  цьому,  всі    цифрові та  словесні  позначення,  що  входять  до  складу етикетки вилучені  як  окремі елементи  знака  з  охорони (код 526).

Згідно з ст. 5  Закону України «Про  охорону  прав  на  знак  для  товарів   та  послуг», правова  охорона надається знаку, який  не  суперечить    публічному  порядку, принципам  гуманності   і   моралі   та  на  який  не поширюються   підстави для  відмови  в  наданні  правової   охорони,  встановлені  цим  законом.  Відповідно  до ст. 6 Закону України «Про  охорону  прав  на  знак  для  товарів   та  послуг»  не можуть  одержати   правову  охорону   позначення,  які, зокрема, складаються лише з  позначень  чи  даних, що є  описовими   при  використанні   щодо зазначених   у заявці товарів  і  послуг   або  у  зв‘язку з  ними,  зокрема,  вказують   на вид,   якість,  склад, кількість,  властивості, призначення,  цінність  товарів і  послуг, місце і  час  виготовлення   чи  збуту товарів або  надання  послуг або є оманливими   або  такими, що  можуть ввести  в оману щодо  товару, послуги або  особи,  яка виробляє  товар  або надає  послуги.  Не можуть  бути  зареєстровані  як  знаки позначення, які є   тотожними або   схожими  настільки,  що  їх  можна  сплутати з знаками, раніше  зареєстрованими  чи заявленими   на  реєстрацію  в  Україні   на  ім‘я  іншої  особи  для  таких самих  або  споріднених  з  ними  товарів  і  послуг.

Статтею   6 quinquies Паризької  конвенції  про  охорону промислової  власності   передбачено,  що  товарні  знаки  можуть бути  відхилені  при  реєстрації  чи  визнані  недійсними   у  випадку,  якщо  знаки   позбавлені    будь-яких  відмінних  ознак   або   складені  виключно   із знаків   чи  вказівок, що  можуть застосовуватися у  торгівлі  для  позначення   виду,  якості, кількості , призначення,  вартості, місця  походження   продуктів  чи  дати   їх  виготовлення або  якщо  знаки  суперечать   моралі чи громадському  порядку  та особливо, якщо  вони можуть   ввести  в оману   громадськість.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають  при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. З  урахуванням   тієї  обставини,  що  визначення чи відповідає  позначення   «Пшеничная» умовам надання правової охорони потребує спеціальних знань, судом призначено судову експертизу об‘єктів інтелектуальної власності,  проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Позивач, відповідач 1  та відповідач 2  надали суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта,  остаточне  коло  питань  визначене судом.

У  відповідності  з  висновком № 1723   експертизи об‘єктів   інтелектуальної  власності,  складеним  03.02.2006  року   Київським  науково-дослідним  інститутом  судових  експертиз  словесне позначення   «Пшеничная»за  Свідоцтвом  № 33648 є  позначенням,  яке   використовується   для  товарів  33  класу  МКТП (алкогольні  напої /крім  пива/, горілка),  зокрема  для   маркування   алкогольних напоїв.  Проте, використання   словесного   знаку  «Пшеничная»для маркування   товарів  33  класу МКТП (алкогольні  напої /крім  пива/, горілка) різними  виробниками   не  перетворило  його  у  видове  або  родове   поняття.

У  випадку,  якщо  при виробництві   спирту  етилового ректифікованого  «Екстра»,  як  сировина (одна з  складових,  що  входить   до  складу)  була  використана пшениця,  а згодом цей  спирт   був  використаний   як  сировина (одна  з  складових,  що  входить  до  складу)  при  виробництві   «Водки «Пшеничная»,  то  словесний  елемент  позначення «Пшеничная»є  зазначенням  сировини,  з  якої  виготовляється товар «горілка «Пшеничная»(що  відноситься  до  товарів  33  класу МКТП)  і  тому вказує  на  одну  з складових цього  товару.

Словесне  позначення  «Пшеничная»за  заявкою № 99072464, поданою  на  реєстрацію  15.07.1999  року  на  дату подання цієї  заявки  не  відповідало   умовам  надання   правової  охорони  стосовно такого товару,  як «горілка  «Пшеничная», що входить  до  33 класу  МКТП -  алкогольні  напої.

В  ході проведення дослідження  експертами було встановлено,  що позначення «Пшеничная» відноситься    до  одного з  видів    позначень, перелічених  в  п.  2    ст.  6  Закону України «Про  охорону  прав  на  знак  для  товарів   та  послуг», а саме:  буде оманливим    для товару «горілка «Пшеничная»у  випадку,   коли  при  виробництві  цього  товару   не буде  використано як  сировина  такий  вид зерна, як  пшениця і  тому  не відповідає   цій  умові  надання  правової  охорони.

Експертами  встановлено, що  зображення знаку   для  товарів і послуг за свідоцтвом  України № 17947  являє  собою   російськомовне словосполучення  «ПШЕНИЧНАЯ  Водка»  у характерному    графічному  виконанні.  Знак  для  товарів  і  послуг за  свідоцтвом  України №33648  за заявкою   № 99072464 «Пшеничная»є  словесним.   Експертами здійснено  порівняння зображення знаку   для  товарів і послуг за свідоцтвом  України № 17947 та позначення «Пшеничная»за заявкою   № 99072464. В  результаті  порівняння,  експерти прийшли  до висновку, що   позначення  «ПШЕНИЧНАЯ Водка»та «Пшеничная»  візуально  схожі між  собою,  але  не  настільки,  що їх можна  сплутати;    позначення  «ПШЕНИЧНАЯ Водка»та «Пшеничная»   фонетично  схожі  між  собою  настільки, що  їх  можна  сплутати;    позначення  «ПШЕНИЧНАЯ Водка»та «Пшеничная»семантично  схожі  між  собою  настільки,  що  їх можна  сплутати.  В  результаті проведеного  дослідження  експерти прийшли  до висновку, що  позначення  «ПШЕНИЧНАЯ Водка»та «Пшеничная» схожі між  собою  настільки,  що  їх можна  сплутати,  отже, позначення «Пшеничная» відноситься   до  одного з  видів  позначень,  перелічених  у  абз. 2 п. 3 ст. 6 Закону,  яке  є  схожим  настільки, що  його можна   сплутати  із  знаком   раніше  заявленим   на  реєстрацію  в  Україні   на  ім‘я  іншої  особи  щодо  товару  33  класу МКТП «водка»і тому  не відповідає   цій  умові  надання    правової  охорони.

Статтею 32 ГПК  України   встановлено, що  доказами  у справі є  будь-які фактичні  дані, на підставі яких  господарський суд   встановлює наявність чи  відсутність  обставин, на яких  ґрунтуються  вимоги  і заперечення сторін.  Ці  дані  встановлюються,  зокрема,  висновками  судових  експертів.  Однак,  висновок  судового експерта для  господарського  суду  не є обов‘язковим  і оцінюється  господарським  судом  за  правилами, встановленими  ст. 43 ГПК  України.

Відповідно до п. 1 (а) ст. 19 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Судом встановлено, що позначення   «Пшеничная» за  заявкою   № 99072464,  поданою  на  реєстрацію 15.07.1999  року,  на  дату  подання  цієї  заявки  не  відповідало   умовам  надання  правової  охорони,  встановленими Законом України «Про  охорону  прав  на  знак  для  товарів   та  послуг», стосовно  такого  товару  як   «горілка «Пшеничная»,  що входить   до  33  класу  МКТП -  алкогольні напої. При цьому, словесне  позначення «Пшеничная» є  зазначенням  сировини, з  якої   виготовляється  товар  «горілка  «Пшеничная», що відноситься  до товарів 33 класу  МКТП) і тому   вказує   на  одну   з  складових цього товару.  Крім  того,  позначення  «ПШЕНИЧНАЯ Водка» за  свідоцтвом  України  № 17947 та позначення  «Пшеничная»за заявкою  № 99072464 схожі між  собою  настільки,  що  їх можна  сплутати. При  цьому, позначення «Пшеничная» буде оманливим    для товару «горілка «Пшеничная»у  випадку,   коли  при  виробництві  цього  товару   не буде  використано як  сировина  такий  вид зерна, як  пшениця   і тому    позначення «Пшеничная» не відповідає  умові  надання  правової охорони.

Отже, свідоцтво України № 33648 підлягає визнанню його недійсним стосовно 33 класу МКТП -  алкогольні  напої.

За таких обставин,   позовні вимоги позивача   про визнання   недійсним  свідоцтва    України  на  знак  для  товарів  і  послуг  «Пшеничная»в  частині   товарів  33  класу МКТП є  обґрунтованими і  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач 1 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Позивач звернувся  з  позовною заявою  про зобов‘язання   Державного  департаменту  інтелектуальної  власності    внести  зміни   до  Державного  реєстру  свідоцтв    України на знаки для  товарів  і  послуг   щодо  чинності  знака   на товари   та  послуги   №33648   від 15.08.2003  року   та здійснити  про  це публікацію в  офіційному    бюлетені.

Законом  України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (ст.  2)  визначені повноваження  Установи  у   сфері   охорони прав  на  знаки  для товарів  і  послуг,  зокрема, передбачено, що   Установа  забезпечує    опублікування  офіційних відомостей  про  знаки  для товарів  і  послуг.   Установа –це  центральний  орган   виконавчої  влади  з  питань  правової охорони  інтелектуальної власності (Державний  департамент  інтелектуальної  власності).

За таких обставин, позовні вимоги про зобов‘язання   Державного  департаменту  інтелектуальної  власності    внести  зміни   до  Державного  реєстру  свідоцтв    України на знаки для  товарів  і  послуг   щодо  чинності  знака   на товари   та  №33648   від 15.08.2003   року   та здійснити  про  це публікацію в  офіційному    бюлетені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Якщо  спір виник  внаслідок  неправильних дій   сторони,   господарський  суд має  право покласти   на неї державне  мито незалежно  від результатів   вирішення спору. За  таких  обставин, судові витрати покладаються на відповідача 1. Ухвалою  Господарського  суду м. Києва  від 20.01.2005 року  на позивача  було покладено обов‘язок   провести попередню оплату за проведення   експертизи.  Ухвалою Господарського  суду м. Києва від  20.03.2006  року позивача  було зобов‘язано  надати   докази оплати  за проведення  судової  експертизи.  Позивач надав  докази  здійснення  ним оплати  за проведення експертизи  в  розмірі  10466,40 грн. Згідно  з ст. 49  ГПК  України,   суми, які  підлягають  оплаті  за проведення експертизи   при задоволенні позову  покладаються   на  відповідача.  За  таких  обставин, витрати  за  проведення експертизи  в  розмірі 10466,40 грн. покладаються на   відповідача  1.

Керуючись ст.ст.  33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво України  № 33648   від 15.08.2003 року частково  стосовно товарів 33 класу МКТП -  алкогольні  напої.

Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності (м.  Київ,  вул. Урицького, б. 45)    внести  зміни   до  Державного  реєстру  свідоцтв    України на знаки для  товарів  і  послуг   щодо  чинності  знака   на товари   та  послуги   №33648   від 15.08.2003   року   та здійснити  про  це публікацію в  офіційному    бюлетені «Промислова власність».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Інтернаціональна                       Корпорація" (м. Київ,  вул. В. Василевської, б. 7,  оф. 703; ідентифікаційний  код 23741934; рахунок 26001168222001 в  філії  «Розрахунковий  центр» Приватбанку м.  Київ,  МФО 320649)   на  користь  Дочірнього  підприємства   «Українська  горілчана  компанія Nemiroff»(Вінницька  обл., м.  Немирів,  вул.  Горького,  31; ідентифікаційний  код  30805594; рахунок 26000301212599 в  філії «Хмельницьке  центральне  відділення    Промінвестбанку», МФО 315278) 85,00  (вісімдесят п‘ять гривень  00  коп.)   держмита,  118,00  грн.  (сто  вісімнадцять  гривень  00  коп.)  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу, 10466,40 грн. (десять  тисяч чотириста шістдесят шість грн. 40  коп.) витрат  за  проведення експертизи.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Суддя                                                                                                          О.  В. Гумега