Рішення

від 21.02.2012 по справі 5011-42/884-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-42/884-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-42/884-2012

21.02.12

За позовом Державного підприємства “Готель “Спорт” м. Києва

до Публічного акціонерного товариства “Київенерго” м. Києва

про зобов'язання здійснити перерахунок.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Саєнко М.І., Богуцький Д.П.,

від відповідача Жовтун О.В.

СУТЬ СПОРУ :

у січні 2012 року Державне підприємство “Готель “Спорт” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” укладений договір № 530363 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 5 серпня 1999 р., згідно з яким відповідач зобов'язався постачати йому теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання, а він, у свою чергу –оплачувати спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Протягом грудня 2008-лютого 2009 років відповідач проводив нарахування плати за теплову енергію, одержану за цим договором, за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р., які були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р.

Нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008-лютого 2009 років за вищевказаними тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача перерахувати вартість спожитої протягом грудня 2008-лютого 2009 років теплової енергії за договором № 530363 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 5 серпня 1999 р. на суму 49513,72 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, сплив строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що 5 серпня 1999 р. між позивачем та відповідачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” укладений договір № 530363 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній в свою чергу –оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договору за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Поясненнями позивача стверджується, що протягом грудня 2008-лютого 2009 років на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р. ЇЇ розмір згідно з даними актів приймання-передавання товарної продукції, становив 85144,71 грн.

Згідно з Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008-лютого 2009 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з умовами п. 2 додатку № 4 “Порядок розрахунків за теплову енергію” до спірного договору абонент (позивач у справі) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту (структурний підрозділ відповідача) табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Виходячи з указаних умов договору про визначення відповідачем вартості теплової енергії за договором у завищеному розмірі позивач міг довідатися не раніше одержання вищевказаних розрахункових документів, тобто за грудень 2008 року –12-15 січня 2009 р., січень та лютий 2009 року –відповідно 12-15 лютого та березня 2009 р.

З матеріалів справи слідує, що в суд з указаним позовом позивач звернувся 25 січня 2012 р., тобто в частині вимог, які стосуються грудня 2008 року, з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано.

Тому вимоги в цій частині відповідно до вимог 267 ЦК України задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача щодо спливу позовної давності в решті вимог є необґрунтованим, оскільки суперечать наявним у справі доказам, встановленим судом обставинам та вимогам чинного законодавства.

Виходячи з наявних у справі доказів про обсяг постачання за договором (акти приймання-передавання товарної продукції, підписані сторонами) №№ 01/2009-530363, 02/2009-530363 у січні 2009 року –64,400 Гкал, лютому 2009 року –59,900 Гкал та чинного тарифу 171,62 грн./Гкал без ПДВ дійсна вартість переданого за договором товару становить 25598,34 грн. Відповідно вартість теплової енергії завищена відповідачем на 31488,03 грн. (57086,37-25598,34).

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, вимоги про стягнення 3000 грн. витрат на юридичну допомогу задоволенню не підлягають, оскільки належних доказів надання таких послуг позивачу суду не надано.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного підприємства “Готель “Спорт” м. Києва задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Державним підприємством “Готель “Спорт” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код 01997700) протягом січня-лютого 2009 року за договором № 530363 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 5 серпня 1999 р., на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам” в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації № 715 від 18 червня 2007 р., зменшивши її розмір на 31488,03 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) на користь Державного підприємства “Готель “Спорт” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код 01997700) 682,37 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                                П.І.Паламар