Рішення

від 27.02.2012 по справі 5023/10322/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2012 р.                                                            Справа № 5023/10322/11

вх. № 10322/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "Інтерпак", м. Луганськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків      

про стягнення 9352,5 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія "Інтерпак", м. Луганськ,  звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків, 7900 грн. основного боргу, 842 грн. пені, 163 грн. 3% річних, 447,5 грн. інфляційних нарахувань та1506 грн. судового збору, обгрунтовуючи  свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 29 від 12.04.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 січня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  12 січня 2012 року було відкладено розгляд справи на 30 січня 2012 року.

26 січня 2012 року позивач надав клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 94,5 грн. та просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1411,50 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн.

26 січня 2012 року позивач надав клопотання, в якому просив суд після ухвалення рішення повернути позивачу оригінали наступних документів: договір поставки № 29 від 12.04.2011 р., специфікацію № 1 до договору поставки № 29 від 12.04.2011 р., накладну № РН-0121 від 26.04.2011 р., довіреність № 199 від 26.04.2011 р.

26 січня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач не має в наявності рахунок-фактуру № СФ-0000094 від 12.04.2011 р., проте не зважаючи на це, факт того, що поставка здійснювалась позивачем відповідачу підтверджується іншими документами, а саме довіреністю № 199 від 26.04.2011 р., яка видана на отримання від ПП Компанії "Інтерпак" цінностей за договором № 29 від 12.04.2011 р. та витягами банку від 13.04.2011 р., від 16.06.2011 р., від 20.06.2011 р., відповідно до яких відповідач сплатив 3500 грн. згідно договору № 29 від 12.04.2011 р.

30 січня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на сьогоднішній день рахунки на оплату поставленої продукції від позивача не надходили та у відповідності з умовами договору оплата поставленого товару не мала здійснюватись, у зв"язку з чим підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку відсутні. Відповідач зазначив, що враховуючи відсутність правових підстав для стягнення основної заборгованості нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені є необгрунтованим.

30 січня 2012 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/10322/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  30 січня 2012 року  заяву представника відповідача про продовження строку розгляду спору було задоволено, продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 28 лютого 2012 р., відкладено розгляд справи на 27 лютого 2012 року.

20 лютого 2012 року позивач надав клопотання, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині основного боргу та стягнути з відповідача 842 грн. пені, 163 грн. 3% річних, 447,5 грн. інфляційних витрат, 1411,50 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

27 лютого 2012 року представник позивача у судове засідання не з"явився,  про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

                    Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

12 квітня 2011 року між Приватним підприємством "Компанія "Інтерпак", м. Луганськ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 29, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується виготовити та поставити пакувальну продукцію згідно вимог п. 1.2 даного договору, нанести на пакувальну продукцію флексографічну печатку згідно пред"явленого відповідачем макету, а відповідач, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата по цьому договору здійснюється відповідачем банківським переводом на розрахунковий рахунок позивача - форма оплати - 100% передплата. Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачем по рахунку, пред"явленого позивачем.  Пунктом 10.1 договору передбачений строк дії договору, а саме договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р.

Сторони до договору уклали специфікацію № 1 від 12.04.2011 р., відповідно до якої вартість товару складає 45500 грн.

Відповідачем було перераховано позивачу передплату у розмірі 25000 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 42900 грн., що підтверджується накладною № РН-0121 від 26.04.2011 р., яка підписана обома сторонами.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте повністю за нього не розрахувався.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 7900 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було  погашено суму боргу у розмірі 7900 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи, у зв"язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7900 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

Крім того, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача 842 грн. пені, 163 грн. 3% річних, 447,5 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво - або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата по цьому договору здійснюється відповідачем банківським переводом на розрахунковий рахунок позивача - форма оплати- 100% передплата.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачем по рахунку, пред"явленого позивачем.

Судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару без отримання коштів попередньої оплати, чим  змінено умови укладеного між сторонами договору № 29 від 12.04.2011 р. щодо порядку оплати та сторони  в договорі не узгодили між собою кінцевий строк оплати за товар.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази пред‘явлення у встановленому порядку вимоги про оплату, а у наданому до матеріалів справи договорі та накладних кінцевий строк оплати не встановлений.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені обставини, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача не настав строк для виконання свого зобов"язання щодо оплати товару.

Стосовно нарахування 842 грн. пені, 163 грн. 3% річних, 447,5 грн. інфляційних нарахувань, суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки строк оплати за поставлений товар не настав, тому у даному випадку відсутнє прострочення грошового зобов"язання з боку відповідача та підстави для застосування до нього вказаних санкцій, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, як безпідставно заявлених.

Через невиконання відповідачем грошових зобов*язань,  для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити адвоката  для надання кваліфікованих юридичних послуг щодо стягнення боргу, вартість яких, згідно договору доручення від 05 грудня 2011 року  становить 1000 грн. Право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 22.12.11 р. Вартість послуг складає 1000,00 грн., що зазначено в квитанції до прибуткового касового ордера від 23.01.2012 р. , які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати.

У відповідності до ст.44 ГПК України, судові   витрати   складаються  з  судового  збору,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно Роз"яснень Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року р.  до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,  суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат у сумі 1000 грн., сплачених за отримання адвокатських послуг,   підлягає задоволенню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 844,69 грн., оскільки згідно ст.ст.44,49 ГПК України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті  хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. В стягненні 155,31 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Згідно  п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена  сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних  вимог  або  внесення  судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір",  у  випадках,  установлених  пунктом  1 частини першої цієї статті,  судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми;  в інших  випадках,  установлених  частиною  першою  цієї  статті,  - повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що судовий збір  у розмірі  94,50 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 660 від 08.12.2011 року до державного бюджету України, підлягає поверненню Приватному підприємству "Компанія "Інтерпак".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 202, 205, 526, 530 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 54, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 94,50 грн. задовольнити.

Повернути судовий збір  у розмірі  94,50 грн., перерахований згідно  платіжного доручення № 660 від 08.12.2011 року до державного бюджету України, Приватному підприємству "Компанія "Інтерпак", м. Луганськ   (код ЄДРПОУ 24051717).  

В частині стягнення 7900 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В стягненні 842 грн. пені, 163 грн. 3% річних, 447,5 грн. інфляційних нарахувань, 155,31 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, р/р № 2600930127814 в ВАТ "Реал Банк", м. Харків, МФО 351588, код 32359553) на користь Приватного підприємства "Компанія "Інтерпак" (91031, м. Луганськ, вул. Оборонна, 6 -А, р/р № 2600401303090 в АТ "БМ Банк", МФО 380913, код ОКПО 24051717) 844,69 грн.  витрат на оплату послуг адвоката, 1192,28 грн.  судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 02 березня  2012 року.