Ухвала

від 07.03.2012 по справі 26-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

26-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

07.03.2012Справа №5002-7/26-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еней» (вул. Бородіна, 18а, оф. 208, м. Сімферополь, АР Крим, 95022, ідентифікаційний код34946306)  

До відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, ідентифікаційний номер 04055630)

Про внесення змін до договору.

Суддя ГС АР Крим  І.І.Дворний

представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача -  не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еней» звернулася до Господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, в якому просить суд внести зміни до договору №145/801 від 27 липня 2010 року про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, виклавши пункти 1.2, 1.4 Договору в новій редакції:

«1.2. Розмір пайової участі (внеску) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сімферополя становить 3 326 735 грн. (три мільйони триста двадцять шість тисяч сімсот тридцять п'ять гривень), або 3,6% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, зазначеного в пункті 1.1 Договору.

1.4. Кошторисна вартість будівництва передбачених технічними умовами та вимогами інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури за межами земельної ділянки, наданої в оренду Замовнику, становить 5 783 695 грн. (п'ять мільйонів сімсот вісімдесят три тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень) і зараховується в рахунок пайової участі (внеску) Замовника, передбаченого пунктом 1.2. Договору.

Частина вартості будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури за межами земельної ділянки, наданої в оренду Замовнику, що перевищує розмір пайової участі (внеску) Замовника, передбаченого пунктом 1.2. Договору, Замовнику не відшкодовується.».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що після укладення між сторонами договору №145/801 від 27.07.2010 р. про участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста був прийнятий Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», частиною 1 статті 40 якого передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. На виконання цієї норми рішенням Сімферопольської міської ради №217 від 30.08.2011 р. було затверджено Положення про цільовий фонд створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сімферополя, Додатком №1 до якого є Порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сімферополя. Відповідно до п. 3.8 вказаного Порядку сума коштів, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еней» має сплатити, повинна складати 3,6% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, або 3 326 735,00 грн. Позивач звертає увагу на те, що частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. Враховуючи, що кошторисна вартість будівництва замовником інженерних мереж поза межами його земельної ділянки складає 5 783 698,00 грн., позивач звернувся до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з пропозицією щодо внесення змін до договору №145/801 від 27.07.2010 р. з урахуванням зазначених вище положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Сімферопольської міської ради №217 від 30.08.2011 р. Залишення відповідачем поза увагою цієї пропозиції стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еней» до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою ГС АР Крим від 05.01.2012 р. позовна заява була прийнята до розгляду, а від позивача у справі були витребувані наступні документи: нормативне обґрунтування підстав внесення змін до договору; докази направлення відповідачеві проекту додаткової угоди та докази її отримання відповідачем.

Аналогічні вимоги були викладені в ухвалах ГС АР Крим від 17.01.2012 р., 31.01.2012 р., 09.02.2012 р. та 28.02.2012 р.

Суд зазначає, що надання доказів направлення відповідачеві проекту додаткової угоди та докази її отримання відповідачем є необхідною умовою для вирішення спору по суті.

Так, порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, частини 2-4 якої визначають, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк. Відповідно, лише сплив 20-денного строку з моменту направлення пропозиції та відсутність відповіді на неї (навіть без урахування часу поштового обігу) може свідчити про наявність порушеного прав позивача.

Матеріали справи свідчать, що проект додаткової угоди про внесення змін до договору №145/801 від 27 липня 2010 року був направлений відповідачеві разом із супровідним листом №124 від 21.12.2011 р. Проте, докази фактичного направлення цього проекту та його отримання відповідачем суду надані не були. При цьому не може бути прийнятий до уваги наявний в нижньому правому кутку супровідного листа підпис, оскільки зі вказаної примітки не можливо здійснити ідентифікацію особи, що здійснила напис. Більш того, вказаний напис не відповідає вимогам Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348.

З огляду на це судом і були витребувані докази направлення відповідачеві проекту додаткової угоди та докази її отримання відповідачем.

Проте, зазначені вище документи позивачем суду надані не були, не зважаючи на багаторазові вимоги суду, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду. Більш того, представник позивача не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неприбуття.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 2.3 Постанови №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до пункту 3.9.3 цієї Постанови у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 3.13 Постанови).

Згідно з пунктом 3.9 Постанови при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Матеріали справи свідчать про наявність всіх необхідних умов для залишення позову без розгляду.

Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Неодноразове невиконання позивачем покладених на нього судом обов'язків є перешкодою для додержання судом вимог вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно  користуватися  належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

Суд зазначає, що обов'язок щодо доведення суду ті обставин статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на позивача. В свою чергу, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності  за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України  сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення  поданими господарському суду доказами. Саме у цьому  полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов'язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи та передбачений 69 Господарського процесуального кодексу України двухмісячний строк, в межах якого спір має бути вирішено господарським судом, суд вважає, що ним створені належні умови для надання позивачем доказів, якими позивач без поважних причин не скористався, у в зв'язку з чим суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.