Постанова

від 27.09.2011 по справі 2а/0570/11528/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27 вересня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/11528/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Буряк І. В.

при секретарі                                                  Беспалько Г.Г.

за участю представників сторін:          

позивача:                    ОСОБА_1 (дов.)

відповідача:                    ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація»

до                               Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про           визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011р. №15913/10/23-313

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація» (надалі – позивач, ПуАТ «Будмеханізація») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (надалі – відповідач, ДПІ у Київському районі м. Донецька) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2011р. №15913/10/23-313.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість по господарським операціям позивача з ТОВ «Хімагроресурс», зазначаючи що чинним законодавством не передбачено відсутність у покупця супровідних документів, які передаються разом із товаром, або документів, які б свідчили про прийняття вантажу, у якості підстави для визнання договору, або факту виникнення права власності нікчемним, або недійсним.

Позивач зазначає, що у податкового органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними або недійсними.

В судовому засіданні від 27.09.2011р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738, на підставі якого прийнято спірне рішення, щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за безтоварними операціями з  ТОВ «Хімагроресурс» – обґрунтованими та правомірними.

У судовому засіданні від 27.09.2011р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ПуАТ «Будмеханізація» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 01237738, місцезнаходження: 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 8а, про що зазначено у довідці АБ №218884 з ЄДРПОУ, та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100285550.

З 30.05.2011р. по 03.06.2011р. ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Хімагроресурс» (код за ЄДРПОУ 37240058), за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738.

Згідно висновку вказаного акту, перевіркою встановлено:

- порушення позивачем вимог п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 316 523,00 грн., у тому числі за грудень 2010р. у розмірі 117 275,00 грн., за січень 2011р. – 199 248,00 грн., згідно податкових накладних отриманих при здійсненні нікчемних правочинів від ТОВ «Хімагроресурс», описаних у розділі 3 даного акту перевірки, що призвело до заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає сплаті (рядок 27) за грудень 2010р. у розмірі 117 275,00 грн., за січень 2011р. – 199 248,00 грн.;

- укладання позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Хімагроресурс», які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011р. №15913/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 316 523,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 73 130,75 грн.

У адміністративному порядку висновки вказаного акту перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738 та спірне рішення не оскаржувались.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із акту перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738 вбачається, що підставою для здійснення висновку про заниження податку на додану вартість на суму 316 523,00 грн. стали наступні обставини.

Відповідачем встановлено, що згідно актів від 24.03.2011р. №796/23-4/37240058, від 11.04.2011р. №958/23-4/37240058, отриманих від Державної податкової інспекції у м. Черкаси пор результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Хімагроресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальниками та покупцями за грудень 2010р., січень 2011р. за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Хімагроресурс», даних податкової звітності  та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, а саме згідно форми 1-ДФ чисельність працюючих на ТОВ «Хімагроресурс» складає одна особа, а також відсутність торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна.

Зазначено, що господарські операції за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. щодо придбання ТОВ «Хімагроресурс» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «Хімагроресурс» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 01.03.2011р. № 184 встановлено, що фактичне місцезнаходження ОСОБА_3, який являється директором ТОВ «Хімагроресурс», не встановлене, за даними ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області на території м. Черкаси та області не зареєстрований.

Перевіряючими зазначено, що ТОВ «Хімагроресурс» створене з метою мінімізації сплати податків, а вчинені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зазначено, що операції ТОВ «Хімагроресурс» та контрагентів-покупців не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Зроблено висновок, що наслідком діяльності ТОВ «Хімагроресурс» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань  та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Перевіряючи зазначають, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Хімагроресурс» не спричиняють реального настання правових наслідків , а отже є нікчемними.

Перевіркою встановлено, що згідно умов угоди від 01.10.2010р. №127 між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс», позивачем було придбано запчастини в асортименті у ТОВ «Хімагроресурс»,  на що отримані податкові накладні від 20.12.2010р. №201204, від 29.12.2010р. №291201, від 24.01.2011р. №240103, від 270102 №27.01.2011р., від 280102 №280102 та відповідні видаткові накладні на загальну суму 1 899 142,93 грн.

За зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 316 523,82 грн.

Згідно акту перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738 до перевірки надані лише накладні, а документи, які свідчать про прийняття вантажу до перевірки не надані.

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» суперечать вимогам діючого законодавства та здійснювались з порушенням його норм, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та є нікчемними.

Таким чином, висновку щодо завищення податкового кредиту на суму 316 523,00 грн. перевіряючи дійшли у зв'язку із здійснення позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» правочинів без мети реального настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, тобто внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Позивачем до матеріалів справи надана копія запиту від 25.05.2011р. №12071/10/23-313 «Про надання інформації та її документального підтвердження» та копія відповіді вих. №331 від 27.05.2011р. на вказаний запит.

Із вказаних документів вбачається, що позивачем не надані витребувані товарно-транспортні накладні або інших документів щодо перевезення товарів та відповідні пояснення.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно договору постачання від 01.10.2010р. №127 ТОВ «Хімагроресурс», у якості продавця, зобов'язується поставити позивачу,у якості покупця, запасні частини до транспортних засобів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Хімагроресурс» за договором постачання від 01.10.2010р. №127 позивачем надані:

- шляховий лист №718/1 на 18-22 грудня 2010 року, товарно-транспортна накладна від 20.12.2010р. № 014843, податкова накладна від 20.12.2010р. №201204 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки;

- шляховий лист №718/5 на 27-30 грудня 2010 року, товарно-транспортна накладна від 29.12.2010р. № 014844, податкова накладна від 29.12.2010р. №291201 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки;

- шляховий лист №17 на 23-25 січня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 24.01.2011р. № 014845, податкова накладна від 24.01.2011р. №240103 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки;

- шляховий лист №18 на 27-29 січня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 27.01.2011р. № 014846, від 28.01.2011р. №014847, податкова накладна від 27.01.2011р. №280102 та відповідні видаткова накладна, рахунок-фактура і банківські виписки.

Суд зазначає, що вказані товарно-транспортні накладні мають недоліки щодо обов'язкових до заповнення реквізитів, а саме посади, прізвища, ім'я по батькові представника ТОВ «Хімагроресурс» та представника вантажоодержувача(позивача), що підписали вказані товарно-транспортні накладні.

У наданих видаткових накладних також відсутні реквізити щодо посади, прізвища, ім'я по батькові представника одержувача (позивача), що підписав ці накладні.

Статтею першою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені документи не є первинними документами, які фіксують факти здійснення відповідних господарських операцій позивача з ТОВ «Хімагроресурс», та, відповідно, не можуть слугувати підставою для податкового обліку вказаних операцій.

Із наданих позивачем документів вбачається, що постачанню підлягали товарно-матеріальні цінності, що мають великі розміри та вагу, у тому числі двигун у зборі, комплект гусениць, коробка передач К-700, екскаваторний ківш тощо.

Тобто, вказані товари потребують спеціальних матеріально технічних засобів та відповідних працівників щодо відповідних умов їхнього зберігання, розвантаження та навантаження тощо.

Як було встановлено відповідачем, у ТОВ «Хімагроресурс» відсутні матеріально-технічні умови та відповідні працівники для проведення обумовленої договором постачання від 01.10.2010р. №127 діяльності.

Жодних посилань або доказів, які б ставили під сумнів висновки актів від 24.03.2011р. №796/23-4/37240058, від 11.04.2011р. №958/23-4/37240058, отриманих від Державної податкової інспекції у м. Черкаси, та відповідно акту перевірки від 10.06.2011р. №3722/23-3/01237738 щодо неможливості здійснення ТОВ «Хімагроресурс» господарської діяльності, у тому числі обумовленої договором постачання від 01.10.2010р. №127, до суду не надано.

Суд зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Наявність укладеного між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім того, ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, частиною другою зазначеної статті встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент проведення спірних господарських операцій) зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198  Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198  Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На підставі аналізу зазначених норм Суд приходить до висновку, що надання документів, які згідно Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України є підставою для нарахування податкового кредиту, не можуть слугувати єдиним та безспірним доказом факту реального здійснення постачання товарів (робіт, послуг).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів, що за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Суд вважає, що контролюючим органом доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача з ТОВ «Хімагроресурс» у податковому обліку фактичним обставинам.

На підставі наведеного, Суд дійшов до висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Хімагроресурс» внаслідок відсутності об'єктивної можливості здійснення ТОВ «Хімагроресурс» обумовленої договором постачання від 01.10.2010р. №127 та відповідними накладними господарської діяльності.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 27 вересня 2011 року, повний текст виготовлено 3 жовтня 2011 року.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                Буряк І. В.