Постанова

від 09.02.2012 по справі 2а-13108/11/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2012 р.

о 10 годин 55 хвилин

Справа №2а-13108/11/0170/11

     Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання  Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі:

представника позивача – ОСОБА_1,  довіреність №315  від 01.12.2011р.

представника відповідача – ОСОБА_2, довіреність №1408/9/10 від 20.11.2009р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастелль-приморській»

до Державної податкової інспекції в місті Алушті АР Крим 

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастелль-приморській» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті  АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001312301 від 11.08.2011р., яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 166136грн., в тому числі за основним платежем у сумі 166135грн. та за штрафними санкціями у сумі 1грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених ПП «Торгбудсервіс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з таким постачальником є нікчемною.   

Ухвалами суду від 27.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача  у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.  

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастелль-приморській» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35861412), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.44), знаходиться на обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим (а.с.42). З 21.12.2010р. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100315444 (а.с.43).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кастелль-приморській» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 21.12.2010р. по 31.01.2011р.

За  результатами перевірки складено акт №844/23/35861412  від 19.07.2011р. (а.с.6-13), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п 7.4.1, 7.4.5 п.7.4,  п.п7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 21.12.2010р. по 31.01.2011р.  на суму 166135грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено що, відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки контрагента позивача ПП «Торгбудсервіс» встановлено, що всі операції купівлі-продажу ПП «Торгбудсервіс» з ТОВ «Ріона Крим» та ТОВ «Сімбіан» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже  є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами перевірки та на підставі акту №844/23/35861412  від 19.07.2011р.  відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001312301 від 11.08.2011р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 166136грн., у тому числі 166135грн. за основним платежем, 1грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.   

На час включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ (грудень 2010 року) нормативно-правовим актом, якій  визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997року (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;    

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;    

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому  значенні;

и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні №122113 від 21.12.2010р., №122114 від 21.12.2010р.,  №122112 від 21.12.2010р., на підставі яких сформовано спірний податковий кредит  та  які відповідають вищезазначеним нормам Закону №168 (а.с.17,18,20).

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ПП «Торгбудсервіс».

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угоди між позивачем та ПП «Торгбудсервіс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки ПП «Торгбудсервіс», що не підтверджено факт поставки товару ПП  «Торгбудсервіс» від ТОВ «Ріона-Крим» та ТОВ «Сімбіан».

Суд зазначає, що акт перевірки не містить відомостей щодо того, що контрагенти ПП «Торгбудсервіс», а саме ТОВ «Ріона-Крим», ТОВ «Сімбіан» є єдиними постачальниками ПП «Торгбудсервіс» та поставлені останнім позивачу товари, суми ПДВ по яких включені до складу податкового кредиту у грудні 2010року, були придбані саме у зазначених контрагентів.

Як вбачається із акту перевірки постачальниками ПП «Торгбудсервіс» у періоді, який перевірявся були й інші суб'єкти господарювання.  

Більш того, акт перевірки взагалі не містить відомостей щодо неможливості поставки товару саме ПП «Торгбудсервіс».  

Окрім того, суд зазначає, що порушення вимог законодавства іншими суб'єктами господарської діяльності є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких суб'єктів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм  постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

21 грудня 2010 року між ПП «Торгбудсервіс» (Постачальник ) та ТОВ «Кастель-приморській» (Покупець) укладено договір №21/12-10, предметом якого є поставка фільтркартону (а.с.14-15).

До матеріалів справи залучено первині бухгалтерські документи та ТОВ «Кастелль-приморській, а саме:

- видаткові накладні №122113 від 21.12.2010р. на загальну суму 406800,00грн., в т.ч. ПДВ 67800,00грн., №122114 від 21.12.2010р. на загальну суму 490024,80грн., в т.ч. ПДВ 81670,80грн., №122112 від 21.12.2010р. на загальну суму 99986,40грн., в т.ч. ПДВ 16664,40грн. (а.с.16, 19);

- платіжні доручення  на загальну суму 996811,20грн., а саме: №7 від 30.12.2010р. (на 32000,0грн), №8 від 30.12.2010р. (6500,00грн.), №9 від 30.12.2010р. (26500.00грн),  №143 від 04.05.2011р. (40800,00грн.), №40 від 24.05.2011р. (92000,00грн.), №45 від 25.05.2011р. (73400,00грн.), №52 від 27.05.2011р. (174100,00грн.), №53 від 27.05.2011р. (93486,40грн.), №54 від 27.05.2011р. (20414,00грн.), №177 від 20.07.2011р. (22400грн.), №290 від 05.09.2011р. (294500,00грн.), №316 від 19.09.2011р. (120710,80грн.) (а.с.101-106).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Також, судом до матеріалів справи залучені документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують використання придбаних у ПП «Торгбудсервіс» товарів у господарській діяльності позивача, зокрема це видаткові накладні, які підтверджують відвантаження придбаної у ПП «Торгбудсервіс» продукції покупцям(а.с.97-100).

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладений між позивачем та ПП «Торгбудсервіс» правочин є нікчемним в силу вимог ст.228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочину між позивачем та ПП «Торгбудсервіс») правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті було встановлено, о правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.   

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у контрагенту позивача найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів,  оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача, тоді як визнання нечинним рішення є способом захисту права у разі оскарження нормативно-правового акту. Оскільки оскаржуване позивачем рішення є правовим актом індивідуальної дії воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно ст.11 КАС України, суд має право вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таки обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача  №0001312301 від 11.08.2011р.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.02.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 14.02.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АРК  №0001312301 від 11.08.2011р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Москаленко С.А.