Постанова

від 24.01.2012 по справі 2270/13464/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/13464/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:

головуючого-судді

Ковальчук О.К.

при секретарі

 Бесарабі І.А. 

за участі:

представників позивача Стеценко О.Л., Мацькова В.Д.

представника відповідача Харламова А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом      товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Обрій",   третя особа на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Арка Компані",   до  Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області     про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000082301/0 від 16.06.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 257/23/35779344 від 27.05.2011 року податкове повідомлення-рішення Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області 16.06.2011 року №000082301/0, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за січень 2009 року на 416854,0 грн. і лютий 2009 року на 35262,0 грн. На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з поставки мінеральних добрив від ТОВ «Арка Компані» в січні-лютому 2009 року та нікчемність договору поставки від 16.01.2009 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Законом України «Про податок та додану вартість», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ТОВ «Арка Компані», залучена до участі у справі ухвалою суду від 02.11.2011 року, відповідно до витягу Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи припинена.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання від ТОВ «Арка Компані» мінеральних добрив в січні-лютому 2009 року відповідно до нікчемного договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року, які не мали реальних наслідків, встановлений під час перевірок позивача та його контрагента, зафіксований в акті планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Арка Компані» від 10.11.2010 року № 6566/23-506/32763326 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.20010 року, складеним ДПІ у Київському районі м. Харкова, та актом позапланової невиїзної перевірки позивача, складеним Летичівською МДПІ у Хмельницькій області № 257/23/35779344 від 27.05.2011 року.

          Вказує, що операції придбання мінеральних добрив (силітри аміачної) від ТОВ "Арка Компані», яке є транзитером, фактично не здійснювались, а отже є нікчемними в силу ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст.215, ст.216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, ст. 55' Господарського кодексу України.

          На думку відповідача, на нікчемність договору поставки вказують такі обставини:

          сертифікати якості на аміачну селітру під час перевірки не надані;

          видаткові накладні складені в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996 та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, оскільки не містять прізвищ та посад осіб, які приймали-передавали товар, не вказані реквізити довіреностей виписаних на отримувача товару;

          відповідно до залізничних накладних на перевезення аміачної селітри залізницею відправником є ВАТ «Азот» м.Черкаси, а одержувачем - ТОВ «Агрофірма Обрій». Зазначені залізничні накладні не містять інформації, що власником продукції або відправником є ТОВ "Арка Компані";

          відсутні перевізні документи (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), якими підтверджуються факти отримання аміачної селітри, яка надійшла від ТОВ «Арка Компані» на залізничній станції Деражня та її транспортування до місцезнаходження позивача в с. Голосків Летичівський район Хмельницька область.

          відсутні акти про фактичну якість і комплектність товару, отриманого позивачем від ТОВ «Арка Компані», а також акти про фактичну наявність продукції, які складаються у випадку відсутності супровідних документів, сертифікатів відповідності та/або свідоцтв про визнання відповідності.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Обрій» 16.07.2008 року зареєстроване Летичівською райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №734245). З 17.07.2008 року перебуває на обліку як платник податків в Летичівській МДПІ.

          Основними видами діяльності позивача є змішане сільське господарство, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, надання інших індивідуальних послуг.

          В травні 2011 року на підставі ст.ст. 20, 75 і 78 Податкового кодексу України відповідно до повідомлення №13 від 10.05.2011 року та наказу №335 від 10.05.2011 року Летичівською МДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Арка Компані» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом № 257/23/35779344 від 27.05.2011 року.

          На підставі зазначеного акту № 257/23/35779344 від 27.05.2011 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 000082301/0 від 16.06.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за січень 2009 року у розмірі 416 854,00 грн. та лютий 2009 року у розмірі 35 262,00 грн.

          Зазначене податкове повідомлення-рішення до подання адміністративного позову оскаржене позивачем в адміністративному порядку та залишене без змін рішенням ДПА у Хмельницькій області від 25.07.2011 року №13478/10/25-034 та рішенням ДПА України від 06.10.2011 року №3141/6/10-2115.

Спірне податкове повідомлення-рішення № 000082301/0 від 16.06.2011 року базується на викладеному в акті перевірки № 257/23/35779344 від 27.05.2011 року висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі – Закону № 168), який діяв на час існування спірних відносин, та завищення залишку від"ємного значення податку на додану вартість в сумі 452116 грн., з т.ч. за лютий 2009 року в сумі 416854 грн. та за березень 2009р. в сумі 35262 грн. у зв»язку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ відповідних звітних періодів податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арка Компані» по операціях з придбання селітри аміачної, що фактично не здійснювались, відповідно до нікчемного договору поставки.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року, укладеного з позивачем, ТОВ «Арка Компані» зобов»язалось передати у власність позивача селітру аміачну марки Б (ГОСТ-2-85) виробництва Черкаського ВАТ «Азот» в кількості 512 тон в поліетиленових мішках типу «Біг Бег» (п.1.1 договору), якість якої повинна відповідати державним стандартам, які діють на території України, і підтверджується паспортом якості заводу виробника (п.2.1 договору), загальною вартістю 1090560,0 грн. в тому числі ПДВ (п.4.1 договору) на умовах FCA ст.Черкаси; постачальник вважається таким, що виконав свої обов»язки з поставки з моменту передачі товару його перевізнику (п.3.2 договору). За змістом договору поставки поставка здійснюється окремими партіями протягом 20-днів з моменту попередньої оплати (п.3.1 договору), датою поставки товару є дата приймання товару для перевезення, зазначена в залізничній накладній (п.3.3 договору), право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару до перевезення (п.3.4 договору).

Додатковими угодами до договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року № 1 від 16.01.2009 року, №3 від 26.01.2009 року і №4 від 27.01.2009 року позивач та його контрагент погодили обсяги поставки селітри аміачної, її вартість, умови оплати та умови поставки – FCA ст. Черкаси, станція призначення - Деражня.

На виконання договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року, отримавши від позивача попередню оплату вартості товару, ТОВ «Арка Компані» в січні - лютому 2009 року поставило позивачеві мінеральні добрива (селітру аміачну) виробництва Черкаського ВАТ «Азот» на загальну суму 2 711 940,00 грн. в т.ч. ПДВ 451 989,00 грн. шляхом передачі залізничному перевізнику.

Перевезення придбаної від ТОВ «Арка Компані» селітри аміачної від станції Черкаси до станції призначення Деражня підтверджується залізничними № № 42194965, 42194966, 42195023, 42195022, 42195303, 42195284, 42195456, 42195500, 42195502, 42195503, 42207564, 42207689, 42207690, 42207755, 42207766, 42207779, 42207879, 42207885, 42207939 і 42207838, дорожніми відомостями за січень-лютий 2009 року, відповіддю Жмеринської дирекції залізничних перевезень від 16.01.2012 року.

          Поставка кожної партії мінеральних добрив крім зазначених вище залізничних накладних, підтверджується паспортами якості, податковими накладними на загальну суму 2 711 937,00 грн. в т. ч. ПДВ 451 989,00 грн. № 74 від  19.01.2009 року, № 108 від 21.01.2009 року, № 112 від 22.01.2009 року № 132 від 26.01.2009 року, № 146 від 28.01.2009 року і № 178 від 02.02.2009 року та відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі, підписаними позивачем та ТОВ «Арка Компані», відповідно до яких зазначений в цих актах товар (селітру аміачну) позивач отримав на умовах FCA ст.Черкаси

Про попередню плату придбаного товару на суму 2 711 940,00 грн. в т. ч. ПДВ 451 989,00 грн. свідчать виписки з банківського рахунку позивача за січень-лютий 2009 року.

Перевезення поставленої ТОВ «Арка Компані» селітри зі станції Деражня на склад в с. Головченці позивач здійснював власним автомобільним транспортом, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2009 рік, технічними паспортами вантажних автомобілів та подорожніми листами.

Після оприбуткування їх в складському обліку у книзі складського обліку за 2009 рік придбані мінеральні добрива позивач протягом квітня-червня 2009 року використав у власній господарській діяльності для вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується наявними матеріалах справи лімітно-забірними картками на отримання зі складу матеріальних цінностей за квітень-червень 2009 року, накладними на внутрішнє переміщення та актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин. Факт використання позивачем придбаних мінеральних добрив не спростований відповідачем.

Позивач та його контрагент ТОВ «Арка Компані» відобразили операції з поставки у січні-лютому 2009 року селітри аміачної у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується наданою відповідачем інформацією з системи співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту.

Отримуючи належним чином оформлені постачальником товарів (послуг) податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту з ПДВ, податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних від ТОВ «Арка Компані» мінеральних добрив.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР, право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки зазначеного товару.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представники відповідача не довели, що податкові накладні по операціях з придбання селітри аміачної оформлені ТОВ «Арка Компані» з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

          Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару (ТОВ «Арка Компані»), які підтверджують факт поставки товару, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що факт поставки мінеральних добрив від вказаного контрагента, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності для сільськогосподарського виробництва підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

          За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Прийнявши рішення про отримання з бюджету належної йому суми бюджетного відшкодування, позивач подав податковому органу податкову декларацію, відобразивши зазначене рішення у декларації з ПДВ з дотриманням вимог пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди –як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування від'ємного значення ПДВ, заявленого ним до бюджетного відшкодування.

При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року, укладеного позивачем з ТОВ «Арка Компані», відсутності реальних наслідків цього договору, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

          Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.           Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року, укладеного позивачем з ТОВ «Арка Компані», вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

          Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент – ТОВ «Арка Компані» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали його. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності господарської діяльності контрагента позивача, припиненого у вересні 2010 року, на дату поставки товару.

          Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у «Арка Копмані» достатньої кількості працівників, як на одну з підстав недійсності договору, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

          Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності факту передачі селітри аміачної від ТОВ «Арка Компані», мотивовані тим, що відповідно до залізничних накладних вантажовідправником вказаного товару є Черкаське ВАТ «Азот», у зв»язку з наведеним нижче.

Відповідно до ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

В силу ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Тому, відсутність у ТОВ «Арка Компані» складських приміщень для зберігання товару не може буди підставою недійсності договорів купівлі-продажу (поставки) такого товару.

Крім того, судом не встановлено та не доведено відповідачем, що право власності ТОВ «Арка Компані» на аміачну селітру, поставлену позивачеві, оспорене у встановленому законом порядку будь-яким іншим господарюючим суб'єктом , в тому числі і Черкаським ПАТ «Азот», яке вказане у залізничних накладних як відправник товару.

Той факт, що Черкаське ПАТ «Азот» не є постачальником мінеральних добрив, підтверджується відповіддю зазначеного товариства на запит суду від 02.12.2012 року №121-07/274-4986 та доданими до неї договорами поставки між ним та ТОВ «Лек-Оіл» та відповіддю ТОВ «Лек-Оіл» від 27.12.2011 року №0381.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 передбачено, що перевізними документами є накладна та інші залізничні документи на вантаж. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Водночас п. 6 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. З зазначеного випливає, що вантажовідправник товару не обов'язково є його власником. Крім того, за змістом ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

          Статтею 664 (пункт 1) Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За змістом п. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Пунктом 3.2 договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 року позивач та ТОВ «Арка Компані» визначили, що товар поставляється на умовах FCA ст.Черкаси; постачальник вважається таким, що виконав свої обов»язки з поставки з моменту передачі товару його перевізнику.

          Таким чином, право власності на селітру аміачну, передану ТОВ «Арка Компані» для перевезення, виникло у позивача в момент передачі залізничному перевізнику.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки № ПРО 3 від 16.01.2009 рок, укладеного позивачем з ТОВ «Арка Компані», а отже і щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при проведенні перевірок платників податків визначений гл.8 ПК України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі – Порядок № 984).

Так, відповідно до п. 86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За змістом п. 2 Порядку № 984 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З урахуванням зазначених норм, органи державної податкової служби наділені повноваженнями здійснювати перевірки дотримання платником податків лише того законодавства, контроль за дотриманням якого на них покладено.

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Досліджуючи акт перевірки від 27.05.2011 року №25793/23/35779344, суд встановив, що фактичним предметом зазначеної перевірки є перевірка відповідачем дотримання позивачем вимог цивільного та господарського (а не податкового) законодавства під час укладання та виконання договору купівлі-продажу, контроль за дотриманням якого не належить до повноважень відповідача. Вказане підтверджується висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 і 712 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Проте, перевірка дотримання позивачем цивільного законодавства, в тому числі під час укладання господарських договорів не входить до повноважень відповідача.

Крім того, за змістом п.4 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 і 6 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, належать: дата і місце складання; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч вимогам 5 і 6 Порядку № 984 акт перевірки від 11.07.2011 року №4893/23-7/22987900 не містить жодного послання на первинні документи, позивача зафіксовані в бухгалтерському обліку позивача, які складені з порушенням вимог законодавства або свідчать про порушення ним податкового законодавства, не містять також посилання на дані бухгалтерського обліку позивача.

Натомість, висновок про нікчемність укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Постачрадіокомплект» та відсутність реальних наслідків поставки товару сформульовано на підставі акту планової виїздної документальної перевірки ТОВ "Арка Компани від 10.11.2010 року № 6566/23-506/32763326 з питань дотримання вимог податковго, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.20010 р., складеного ДПІ Київському районі м. Харкова.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

          Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

          Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області № 000082301/0 від 16.06.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено  27 січня 2012 року

Суддя

/підпис/

О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" Суддя

О.К. Ковальчук