Рішення

від 01.11.2006 по справі 15/308пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/308пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.11.06 р.                                                                               Справа № 15/308пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  малого приватного підприємства “Трудовик” м. Дзержинськ

до відповідача державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар

третя особа державне підприємство “Укрвуглеякість”

про визнання рахунку на оплату за вугілля в розмірі 42143,57 грн. незаконним.

за участю представників сторін:

від позивача: Грунтовський Е.М. за дорученням № 11 від 08.09.2006 р.; Строілов В.В. – директор згідно наказу № 1 від 20.10.2005 р.; Строілов В.С. за довіреністю б/н від 12.10.06 р.; Строілов В.В. за довіреністю б/н від 12.10.06 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

від відповідача: Гайдаш Я.М. за довіреністю № 7 від 27.09.2006 р. (в останнє судове засідання не з'явився); Вербовська В.В. за довіреністю № 5 від 01.06.2006 р.

від третьої особи:  Хмель Г.О.  за довіреністю № 02/1-415 від 06.10.2006 р. (в останнє судове засідання не з'явилася)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява малого приватного підприємства “Трудовик” м. Дзержинськ до державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар про визнання рахунку на оплату за вугілля в розмірі 42143,57 грн. незаконним.

Ухвалою суду від 15.09.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/308пн.

За заявою позивача відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового процесу.

Ухвалою від 28.09.2006 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без права заявляти самостійні вимоги на предмет спору державне підприємство „Укрвуглеякість”.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників позивача, відповідача, третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем МПП “Трудовик” та відповідачем ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” був укладений договір поставки вугільної продукції № 422 від 03.05.2006 року.

Предметом даного договору є поставка вугільної продукції відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно розділу 2  Договору якість вугілля повинна відповідати посвідченням якості на вугілля, якісним характеристикам, обумовленим у специфікаціях до цього договору, а також технічним умовам шахт.

Базова ціна однієї тони вугілля при базових показниках якості і значення самих базових показників якості зазначаються у специфікаціях до цього договору. Ціна однією тони вугілля для кінцевих розрахунків визначається виходячи із базової на підставі фактичних показників якості з врахуванням цінових поправок (знижок, доплат), залежних від відхилень фактичних значень від базових розрахункових показників якості, розмір яких вказаний у специфікаціях. Фактичні показники якості приймаються згідно посвідченням про якість, виданих вантажовідправниками.

Згідно пункту 4.1 Договору покупець проводить попередню оплату вугілля шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або шляхом перерахування готівкою коштів в касу постачальника.

Згідно пункту 3.4 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи у підтвердження поставки вугілля:

- копії залізничних квитанцій;

- оригінали посвідчень якості;

- листи про власність;

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- акт прийому-передачі вугільної продукції.

Відповідно до договору № 422 від 03.05.2006 року позивачем 07.06.2006 року була здійснена передоплата за вугілля марки ДГР (0-200) у розмірі 31000 грн. Відвантаження вугілля відбулося 19.06.2006 року у кількості 123,2 тони (два вагони). У супровідних накладних на вказані вагони якість вугілля за показниками вологості та золи не відповідала, на думку позивача, нормам вказаного договору.

Відповідно до посвідчення № 542 від 19.06.06 р. про якість вугілля ДГР (0-200) відповідач виписав рахунок-фактуру № 177 від 19.06.2006 р. на загальну суму 42143,57 грн. (з врахуванням ПДВ). Вказаний рахунок-фактуру відповідач направив для оплати позивачу.

Позивач оспорює якість поставленого йому вугілля, ставить під сумнів висновок хімічної лабораторії третьої особи ДП “Укрвуглеякість”, яка проводила дослідження вугілля та видавала посвідчення якості вугілля № 542.

Відповідно до умов договору від якості вугілля прямо залежить його вартість. Не погодившись із нарахованою відповідачем сумою на оплату за отримане вугілля у зв'язку з невідповідністю фактичної якості продукції показникам, зазначеним у посвідченні № 542  про якість вугілля, позивач звернувся до суду із позовом  про визнання рахунку на оплату  за вугілля в розмірі 42143,57 грн. незаконним.

Ухвалою від 15.09.2006 року господарський суд зобов'язав позивача обґрунтувати позовні вимоги відповідно до норм, передбачених ст. 12 ГПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Але позивач впродовж судового розгляду справи не змінював позовні вимоги та на полягав на задоволені позову про визнання рахунку на оплату незаконним.

На думку господарського суду позивач невірно обрав форму судового захисту порушених відповідачем прав та законних інтересів.

У статті 16 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкту господарювання. Також права і законні інтереси захищаються іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 12 ч.1 п.1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

У роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акти поділяються на нормативні та ненормативні.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Оспорюваний позивачем рахунок-фактура не є актом у розумінні вищевказаних норм закону та не може бути предметом судового розгляду у зв'язку з наступним:

- рахунок-фактура є бухгалтерським документом, який застосовується для здійснення платежів та ведення бухгалтерського обліку;

- не є юридичною формою рішення відповідача;

- не породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин;

- не має обов'язкового характеру для суб'єктів правовідносин. Пред'явлення рахунку-фактури для оплати позивачу не породжує для нього обов'язку проведення обов'язкової оплати за вказаним рахунком, тобто не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів;

- не доведені невідповідність оспорюваного рахунку-фактури вимогам чинного законодавства або відсутність належної компетенції органу, який видав рахунок-фактуру.

Умовами договору № 422 від 03.05.2006 р. не передбачено право сторін захищати порушене право шляхом визнання рахунку-фактури на оплату незаконним.

За вказаних обставин суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 49 ГПК відносить на позивача.

Керуючись статтями 1; 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову малого приватного підприємства “Трудовик” м. Дзержинськ до державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар про визнання рахунку-фактури № 177 від 19.06.2006 року на суму 42143,57 грн. незаконним.

В судовому засіданні 01.11.2006 року оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                         Богатир К.В.