Ухвала

від 06.03.2012 по справі 2-102

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-102

Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко

Номер провадження 22-ц/1890/651/12

Суддя-доповідач - Білецький

Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Білецького О. М.,

суддів -  Рибалки  В. Г.,  Шевченка  В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 лютого 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод», третя особа – ОСОБА_2,   

про стягнення заборгованості та збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

                                                                  в с т а н о в и л а :

З вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду  21 грудня 2011 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 лютого 2012 року позов  задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» на користь ОСОБА_1 щомісячно і безстроково по 1264 грн. 70 коп. відшкодування завданої каліцтвом шкоди, починаючи з 01 лютого 2012 року.

Стягнуто з ПАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» на користь ОСОБА_1 694 грн. 20 коп. заборгованості по виплатах відшкодування.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині розміру заборгованості по виплатах відшкодування змінити та, задовольнивши позов у повному обсязі, стягнути на його користь заборгованість по виплатах відшкодування  у загальному розмірі 1795 грн. 50 коп.

Доводить, що внаслідок самовільної зміни відповідачем у травні 2011 року порядку виплати відшкодування не у поточному місяці, а у наступному - за попередній місяць, таке відшкодування йому за травень 2011 року в розмірі 1101 грн. 30 коп. так і не виплачено.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.   

Як вбачається, 30 січня 1992 року водій відповідача ОСОБА_2, керуючи автобусом ЛУАЗ-677 без номерних знаків, яким «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» володів на підставі договору на його ремонт, на автошляху Суми-Ромни в районі с.Єлісеєнково Сумського району порушив вимоги п.п.1.3, 1.6, 1.11 Правил дорожнього руху, в результаті чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. За скоєний злочин ОСОБА_2 був визнаний винним і засуджений вироком Сумського районного суду від 12 липня 1993 року.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17 листопада 1994 року з Дванадцятого Київського авторемонтного заводу на користь ОСОБА_1 було стягнуто щомісяця по 415375 крб. на відшкодування втраченого заробітку у зв'язку з втратою професійної працездатності.

Рішенням Сумського районного суду від 23 листопада 2001 року  було встановлено, що з 16 травня 1995 року до 29 листопада 1995 року ОСОБА_1 мав 25% втрати професійної працездатності, а з 29 листопада 1995 року і пожиттєво має 45% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності.

Цим рішенням з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто, починаючи з 01 жовтня 2001 року по 80 грн. щомісяця в рахунок відшкодування втраченого заробітку.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2006 року з ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» на користь позивача стягнуто 3 633 грн. 60 коп. заборгованості втраченого заробітку за період з 01 березня 2005 року по 01  квітня  2006  року, а також визначено до стягнення з товариства на його користь з 01  квітня  2006  року щомісяця і  безстроково по 395 грн. 42 коп. в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом.

У подальшому ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду і рішеннями Сумського районного суду Сумської області з даного відповідача на його користь стягувалась заборгованість по цим виплатам. а розмір відшкодування збільшувався у зв'язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати та інфляцією.

Останнім рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 березня 2011 року розмір завданого каліцтвом щомісячного безстрокового відшкодування стягуваного з ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» на користь ОСОБА_1 було збільшено до 1101 грн. 30 грн. та стягнуто на його користь заборгованість по їх виплаті по 28 лютого 2011 року в розмірі 551 грн. 60 коп.

На виконання цього рішення суду ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» перераховував позивачу кошти на його картковий рахунок у відділенні ПАТ «Приватбанк». З копій платіжних доручень (а.с.10-19) убачається перерахування наступних виплат:

12 березня 2011 року  – 1011 грн. 50 коп., за березень 2011 року;

13 квітня 2011 року  – 1742 грн. 70 коп., за квітень 2011 року;

23 червня 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за травень 2011 року;

13 липня 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за червень 2011 року;

01 серпня 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за липень 2011 року;

01 вересня2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за серпень 2011 року;

10 жовтня 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за вересень 2011 року;

22 листопада 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за жовтень 2011 року;

19 грудня 2011 року  – 1101 грн. 30 коп., за листопад 2011 року.

Вказані факти правильно і з достатньою  повнотою  встановлені  судом  на підставі належним чином досліджених доказів, на які суд послався у рішенні.

Рішення суду першої інстанції від 01 лютого 2012 року в частині стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не проведення товариством перерахунків сум щомісячних виплат у зв'язку із законодавчим збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та зростанням індексу споживчих цін за період з березня 2011 року по січень 2012 року включно - 694 грн. 20 коп., а також у частині визначеного цим судом розміру щомісячної виплати з 01 лютого 2012 року – 1264 грн. 70 коп. не оскаржується, а тому в силу ст.303 ЦПК України апеляційний суд не вправі давати оцінку висновкам, викладеним у рішенні суду в цій частині.

Відповідно до ст.ст.6, 15 ЦК України суд захищає лише порушене, оспорюване або невизнане право  чи інтерес особи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам за травень 2011 року - 1101 грн. 30 коп., оскільки на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом (у грудні 2011 року) ці кошти вже були виплачені відповідачем, як зазначено вище - 23 червня 2011 року 2011 року (а.с.13).

Той факт, що завод з травня 2011 року виплачує втрачений заробіток позивачу у наступному календарному місяці за тим, за який ці кошти нараховано (наприклад 23 червня – за травень, 13 липня – за червень і т.д.) також не є підставою для подвійного стягнення цих коштів судом.

За певних обставин позивач вправі вимагати належного виконання рішення суду у примусовому порядку і відшкодувати збитки, завдані несвоєчасною виплатою через знецінення цих коштів.    

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування у цій частині не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                             у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 лютого 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по виплатах відшкодування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -