Постанова

від 20.08.2008 по справі 12/28-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/28-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 серпня 2008 р.                                                                                    № 12/28-08  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дніпропетровського державного аграрного університету

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Дніпропетровської області19.02.2008Дніпропетровського апеляційного господарського суду05.06.2008

у справі№ 12/28-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кінг"

доДніпропетровського державного аграрного університету

простягнення 78 380,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідачаПастернак Л.Ф.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.08.2008, розгляд справи № 12/28-08 господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Грек Б.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 у справі № 12/28-08 (суддя Жукова Л.В.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кінг" (далі - позивач) до Дніпропетровського державного аграрного університету (далі –відповідач) про стягнення 78 380 грн. збитків, зумовлених упущеною вигодою (неотриманням прибутку), які заподіяні в результаті припинення відповідачем енерго- та водопостачання позивачу, чим була паралізована робота диско-бару "Кінгстон", що призвело до невиконання позивачем обов'язків перед третіми особами з організації для них корпоративних свят. Крім того, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто 783,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 у справі № 12/28-08 (колегія суддів у складі: Євстигнеєв О.С. –головуючий суддя, судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) апеляційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 у справі № 12/28-08 –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 у справі № 12/28-08 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України, застосування яких призвело до безпідставного висновку про продовження договірних відносин між сторонами; незастосування положень ч. 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана правомірними діями, не підлягає відшкодуванню; невірне тлумачення судами ст. 22 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного встановлення розміру суми упущеної вигоди позивача; незастосування ст. 226 Господарського кодексу України, яка мала бути обов'язково застосована за даних обставин.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

- 01.04.2000 між сторонами був укладений договір № 7 оренди нежитлових приміщень, відповідно до п. 1 якого, відповідач, за договором орендодавець, передав, а позивач, за договором орендар, прийняв у термінове платне користування приміщення загальною площею 220 м2, розташоване за адресою: Набережна Перемоги, 44, гуртожиток № 2 під торгівлю продовольчими товарами; пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні витрати на утримання приміщення згідно розрахунку; комунальні послуги - згідно акту; оплата послуг відповідно до п. 3.5 договору здійснюється орендарем щомісячно протягом 5 банківських днів;

- додатковою угодою до договору № 7 від 01.04.2000 строк дії зазначеного договору було продовжено сторонами до 01.04.2007 (а.с.113);

- позивач використовує орендоване майно під підприємство громадського харчування;

- 15.11.2007 та 07.12.2007 відповідач відключив позивача від електромережі та водопровідної мережі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами;

- 25.10.2007, 30.10.2007, 04.11.2007, 17.11.2007 позивач уклав договори з третіми особами № 24, № 26, № 27, № 31 на проведення новорічних свят на загальну суму 78 380 грн., однак, у зв'язку з відключенням відповідачем від енергопостачання та водопостачання позивача, останнім зазначені договори були розірвані, що підтверджується листами третіх осіб від 13.12.2007, 18.12.2007, 20.12.2007;

- задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що відключення відповідачем позивача від енергопостачання та водопостачання паралізувало роботу підприємства позивача –диско-бару "Кінгстон" та завдало збитків на суму 78 380 грн., оскільки позивач не зміг виконати договори, укладені між ним та третіми особами на проведення святкових заходів. Даний висновок зроблений на підставі того, що в силу п. 3.5 договору оренди від 01.04.2000 позивач сплачував виставлені рахунки по енергопостачанню та водопостачанню на користь відповідача, що підтверджується актами прийняття виконаних послуг, виставленими рахунками на оплату наданих послуг та квитанціями про їх сплату позивачем, копії яких наявні в матеріалах справи;

- місцевий господарський суд зазначив, що факт виставлення рахунків відповідачем за період з квітня по жовтень 2007 року, сплата цих рахунків позивачем на водопостачання та енергопостачання на користь відповідача свідчать про те, що між сторонами за відсутності заперечень обох сторін було продовжено строк дії договору оренди від 01.04.2000 нежитлових приміщень;

- апеляційний господарський суд погодився із даним висновком місцевого господарського суду, враховуючи укладену між сторонами додаткову угоду до договору № 7 від 01.04.2000, відповідно до якої строк зазначеного договору був встановлений сторонами до 01.04.2007 та положення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який є спеціальним законом щодо майна державного закладу освіти) та ст.764 ЦК України;

- апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем не надано доказів відмови від договору, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 782 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доходами позивача у розумінні ст.22 ЦК України є загальна сума укладених ним договорів з третіми особами на проведення новорічних вечорів, оскільки отримана за цими договорами сума, у випадку виконання цих договорів, і є неодержаним доходом (упущеною вигодою) позивача;

- за таких обставин суди попередніх судових інстанцій прийшли до висновку, що дії відповідача по відключенню позивача від водопостачання та енергопостачання суперечать ст. ст. 525, 526 ЦК України та призвели до заподіяння збитків позивачеві (упущеної вигоди), які згідно з розрахунком становлять 78 380 грн. у зв'язку з невиконанням та розірванням договорів, укладених між позивачем та третіми особами від 25.10.2007 № 24, від 30.10.2007 № 26, від 04.11.2007 № 27, від 17.11.2007 № 31, невиконання та розірвання зазначених договорів було зумовлено саме відключенням відповідачем позивача від енергопостачання та водовідведення.

Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення збитків (упущеної вигоди), оскільки вони є передчасними та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень виходили з того, що доходами позивача в розумінні ст. 22 ЦК України є загальна суму укладених ним договорів з третіми особами на проведення новорічних заходів, оскільки отримана позивачем за цими договорами сума, у випадку належного виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань перед третіми особами, і буде вважатись неодержаним доходом (упущеною вигоду) позивача.

Вищий господарський суд України вважає даний висновок помилковим, оскільки судами не була врахована та суттєва обставина, що договірні суми формуються з врахуванням майбутніх запланованих, але не здійснених затрат позивача, пов'язаних з виконанням укладених договорів. Тобто, не враховано неминучих розумних витрат на отримання доходів, які б позивач поніс би, якби не відбулося порушення його права.

Як зазначалось вище, важливими елементами доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві, а також встановлення протиправності поведінки відповідача як заподіювача збитків та його вини. Зокрема, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода –наслідком протиправної дії.

Крім того, обов'язковим є дослідження питання вини відповідача у вчиненні певної дії, яка призвела до порушення прав позивача. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судами попередніх судових інстанцій, дане питання не досліджувалось.

Прийняті судові рішення мотивовано тим, що позивачем доведено наявність причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача та збитками позивача, а саме: дії відповідача по відключенню орендованого позивачем приміщення від водопостачання та енергопостачання призвели до заподіяння збитків останньому (упущеної вигоди); вказані протиправні дії відповідача унеможливили виконання позивачем договірних зобов'язаних перед третіми особами, і, як наслідок, стали підставами для розірвання укладених між позивачем та третіми особами договорів по наданню послуг, за якими позивач мав намір отримати певний прибуток.

Вищий господарський суд вважає даний висновок судів попередніх судових інстанцій таким, що не підтверджений документально, з посилання на належні докази, які б дали підстави судам прийти до беззаперечного висновку, що з боку відповідача мало місце вчинення протиправних дій з відключення приміщення, що орендується позивачем.

Так, судами зазначено: "15.11.2007 та 07.12.2007 відповідач відключив позивача від електромережі та водопровідної мережі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не оспорюється сторонами".

Разом з тим, які саме докази, наявні в матеріалах справи, дали підстави судам прийти до даного висновку, не вбачається можливим встановити, оскільки в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень відсутні посилання на конкретні докази, подані сторонами в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України та їх подальшого дослідження, що дало б можливість встановити факт вчинення відповідачем протиправної дії з відключення приміщення орендованого позивачем від електро- та водопостачання.

При цьому, у випадку можливого встановлення даного факту –вчинення протиправної дії однією з договірних сторін, суди повинні з'ясувати, які дії (вжиті заходи) з боку сторони, права якої таким чином порушуються, були нею вчинені з метою запобігання настання для неї негативних наслідків у вигляді понесення збитків (в даному випадку упущеної вигоди).

Таким чином, у розгляді позову суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи у відповідній частині.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 у справі № 12/28-08 скасувати.

Справу № 12/28-08 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                                       Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                      Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                        Б.М. ГРЕК