Постанова

від 02.10.2008 по справі 13/005-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/005-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 жовтня 2008 р.                                                                                    № 13/005-08  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Савтек"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 року

у справі господарського судуКиївської області

за позовомТОВ "Савтек"

доТОВ "ТМО"

3-ті особиМакарівська районна державна адміністрація Київської області,Лишнянська сільська рада

проусунення перешкод в користуванні земельними ділянками та відшкодування шкоди

за участю представників від:

позивача Тимофенко К.Л., Бобрик В.І.,

відповідача Лавренова Н.О., Щєглов Є.Є.,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до господарського суду з позовом (враховуючи уточнення до позовної заяви) про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 98 962,64 грн., зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем земельними ділянками площею 2,00 га та 8,00 га, які розташовані на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, а саме: знести залізобетонну огорожу; звільнити самовільно зайняті земельні ділянки; привести зазначені земельні ділянки у придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням стан, провести рекультивацію порушених земель.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що із листа Державної екологічної інспекції в Київській області від 30.11.2007р. № 11-08/1056 вбачається, що на земельній ділянці площею 1,44 га, яка розташована в с. Лишня Макарівського району Київської області знято родючий шар ґрунту і побудовано залізобетонну огорожу. Роботи по будівництву огорожі та зняттю родючого шару ґрунту провадились ТОВ «ТМО»при відсутності відповідних дозволів, що було встановлено Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.10.2007р. Відповідно до листа Управління з контрою за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.03.2008р. № 082098/обл., проведеною перевіркою на дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою ТОВ «ТМО»та ТОВ «САВТЕК», було встановлено, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,6 га, що належить позивачу на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.03.2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов"язано усунути перешкоди в користуванні позивачем земельними ділянками, площею 2,00 га та 8,00 га, які розташовані на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, а саме: знести залізобетонну огорожу; звільнити самовільно зайняті земельні ділянки; привести зазначені земельні ділянки у придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням стан, провести рекультивацію порушених земель. Стягнуто з відповідача на користь позивача заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок шкоду в розмірі 12054,24 грн. та 1620,69 грн. судових витрат. В частині стягнення шкоди в сумі 86908,40 грн. відмовлено.   

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 року рішення місцевого господарського суду від 31.03.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Савтек" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 року скасувати, рішення господарського суду Київської області від 31.03.2008 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідач правомірно користується земельною ділянкою в межах встановлених у 1990 році, яка виділена на праві постійного користування спеціалізованому кооперативному підприємству «Керамік», а відповідно до розпорядження Представника Президента України від 03.08.1992р. № 367 правонаступником будівлі та земельної ділянки є ТОВ «ТМО».

Апеляційний суд дійшов до такого  висновку пославшись на те, що згідно  розпорядження Представника Президента України від 03.08.1992 року до ТОВ "ТМО" Жовтневого району перейшло право постійного користування земельною ділянкою 4,5 га, що розташована в селі Лишня, Макарівського району Київської області під будівництво цегляного заводу.

Проте з таким висновком апеляційного суду, який повністю суперечить висновку місцевого суду, колегія Вищого господарського суду погодитись не може, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, наявним в справі документам, а також змісту самого цього Розпорядження.  

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідачем не доведено належними доказами факт передачі будівель та матеріальних цінностей з балансу Спеціалізованого кооперативного підприємства "Керамік" (СКП "Керамік") на баланс Територіально-міжгосподарського об'єднання Жовтневого району (ТМО Жовтневого району), а також відсутність  доказів дійсної реалізації розпорядження Представника Президента України 03.08.1992 року.

Апеляційним судом не враховано  відсутність належних повноважень у Представника Президента в Жовтневому районі м. Києва при прийнятті розпорядження від 03.08.1992 року № 367 як щодо майна СКП "Керамік", так і щодо земельної ділянки, розташованої в Макарівському районі, яка знаходилась у безстроковому користуванні СКП "Керамік".

Згідно ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 р.,  при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Ст. 34 Закону України "Про підприємства України",  зокрема, передбачає, що при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Згідно з ч. 1 цієї статті у редакції, що діяла станом на 03.08.1992 р., ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу.

Проте судами не встановлено, що в 1992 році Спеціалізоване кооперативне підприємство "Керамік" або Територіально-міжгосподарське об'єднання  Жовтневого району м. Києва,  було власником будівель і споруд.

Апеляційним судом  не встановлено, що власником спеціалізованого кооперативного підприємства "Керамік" (вищим органом управління) прийнято рішення про реорганізацію цього підприємства шляхом приєднання до ТМО Жовтневого району, а Розпорядження Представника Президента в Жовтневому районі м. Києва 03.08.1992 року № 367 не є таким рішенням, оскільки ця посадова особа не уповноважена приймати такі рішення і не є представником власника спеціалізованого кооперативного підприємства "Керамік".

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого суду в тій частині, що доводи відповідача про те, що ТОВ "ТМО" є правонаступником Спеціалізованого кооперативного підприємства "Керамік" (кооперативу "Керамік), в тому числі щодо земельної ділянки, виділеної останньому в 1990 році, повністю спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими обставинами.

Місцевий господарський суд правомірно пов'язує момент припинення права користування земельною ділянкою, у зв'язку з припиненням діяльності кооперативу «Керамік»з 28.06.1996р.

Дійшовши до протилежного висновку, апеляційний суд не врахував, що Спеціалізоване кооперативне підприємство "Керамік" (кооператив "Керамік) ліквідовано розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області №288 від 28.06.1996, а ТОВ Спеціалізоване керамічне підприємство "Керамік" зареєстроване 06.06.2006 і ліквідоване СКП "Керамік" є різними юридичними особами, а відповідно,  виключається можливість правонаступництва відповідачем всіх прав кооперативу "Керамік", зокрема і щодо спірної земельної ділянки.

При цьому апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як було встановлено місцевим судом, ТОВ "ТМО" не має державного акта про право постійного користування чи будь-якого іншого права користування земельною ділянкою, оформленого на себе, і безпідставно заявляє, що є належним користувачем спірної земельної ділянки.

Право власності ТОВ "Савтек" на земельні ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 3222784200:05:004:0106) та 8 га (кадастровий номер 3222784200:05:004:0107), частину з яких зайнято ТОВ "ТМО", посвідчується належним чином, а саме виданими у встановленому порядку і наразі дійсними державними актами про право власності на землю (серія ЯД № 926092 і серія ЯД № 926091 від 12.12.2007 р.), на що також не звернув уваги апеляційний суд.

Вищевказані державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України є правовстановлюючими документами і підтверджують право власності позивача на земельні ділянки та надають йому право на їх володіння, використання та розпорядження.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, єдиним власником спірних земельних ділянок є позивач, оскільки одна і та ж земельна ділянка не може одночасно перебувати у приватній власності однією особи і у постійному користуванні другої особи.           З врахуванням встановлених обставин, в тому числі й актів перевірок Державної екологічної інспекції в Київські області та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області місцевий суд правомірно дійшов висновку, що ТОВ "ТМО" здійснило самовільне зайняття частини земельних ділянок, що належать позивачу на праві власності, а також знищило межові знаки, зняло родючий  шар грунту і побудувало на них залізобетонну огорожу. Тим самим, створило перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками для здійснення підприємницької діяльності та завдало шкоди.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова винесена без урахування всіх обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.  

Керуючись ст.ст. 1115; 1117, 1119 –11112  ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 21.05.2008 року у справі № 13/005-08 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 31.03.2008 з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази згідно з ст..122 ГПК України.

Головуючий, суддя                                                                    Н. Кочерова

Судді                                                                                                    О. Мамонтова

                                                                                                    М. Черкащенко