Постанова

від 09.10.2008 по справі 24/712-9/222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/712-9/222

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 жовтня 2008 р.                                                                                    № 24/712-9/222  

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Муравйов О.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргидочірнього підприємства "Будівельно-промислова компанія "Барселона"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2008р.

у справігосподарського суду№ 24/712-9/222міста Києва

за позовомдочірнього підприємства "Будівельно-промислова компанія "Барселона"

до

державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця"

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    відповідача -

стягнення 73 443,21 грн.

Старуха П.Д. дов. № 1 від 02.01.2008Лагода О.А. дов. № 1469-НЮ від 06.11.2006

             Розпорядженням № 02-12.2/431 від 08.10.2008. у зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки та відрядженням судді Першикова Є.В. змінено склад  колегії суддів у справі № 24/712-9/222, призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П. судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 року дочірнє підприємство "Будівельно-промислова компанія "Барселона" звернулось до господарського суду міста  Києва з позовом  про стягнення з відповідача  73443,21 грн., в тому числі матеріальні збитки за втрачений вантаж, сплачені штрафні санкції своїм контрагентам за невиконання з вини залізниці договірних зобов'язань, втрачену вигоду та матеріальну компенсацію моральної шкоди, оскільки залізниця не видала йому як вантажоотримувачу вантажі, що прибули на його адресу на станцію Короп Південно-Західної залізниці, через що підприємству було спричинено прямі збитки, додаткові збитки, упущену вигоду та моральну шкоду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, визнано правомірними дії залізниці по реалізації вантажів позивача через несплату збору за зберігання вантажів на станції призначення та плати за користування вагонами залізниці, а тому і відсутність підстав для стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 29.03.2007 рішення господарського суду м. Києва скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки залізниця фактично не видала позивачу вантажі, які надійшли на його адресу, чим спричинила йому прямі збитки, додаткові збитки і шкоду, в тому числі моральну.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007 за касаційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 та постанова Київського апеляційного господарського суду  від 29.03.2007 були скасовані і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень стало те, що в матеріалах справи були відсутні будь-які докази, а судові рішення ґрунтувались на обставинах, які були викладені лише у позові та запереченні на позов і не підтверджувались належними та допустимими доказами у відповідності із ст.ст.33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

         Під час нового розгляду справи суди виконали вимоги ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, витребували всі належні докази по справі та надали їм оцінку.

         Рішенням господарського суду м. Києва від  24.01.2008 з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь дочірнього підприємства "Будівельно-промислова компанія "Барселона" з урахуванням Ухвали суду від 15.02.2008 про виправлення  арифметичної помилки стягнуто 20472,92 грн. коштів, виручених залізницею від реалізації вантажів позивача та пропорційно судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

         Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 за апеляційною скаргою ДТГО "Південно-Західна залізниця" рішення господарського суду м. Києва по справі скасоване та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

         Постанова апеляційного суду ґрунтується на використанні залізницею заставного права на вантаж, передбаченого ст.48, 49, 50, 51 Статуту залізниць, для погашення заборгованості по оплаті за перевезення та додаткових платежів.

Не погоджуючись із Постановою Київського апеляційного господарського суду, дочірнє підприємство "Будівельно-промислова компанія "Барселона" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 та задовольнити позов повністю, залишивши в силі раніше прийняту по цій справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006.

Касаційна скарга вмотивована тим, що з вини залізниці вагони, що прибули на адресу  ДП БПК "Барселона" , не були подані під вивантаження, чим спричинено одержувачу прямі та додаткові збитки, упущену вигоду та моральну шкоду, які повинні бути відшкодовані у відповідності із ст.224, 225 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, наводить детальний аналіз доказів по справі.

Однак, у відповідності із ст.111-7 1117 Господарського процесуального права України касаційна інстанція не має права додатково  аналізувати або перевіряти докази по справі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

           Судами попередніх інстанцій встановлено, що  позивачем  пред'явлено позов про стягнення з залізниці 73443,21 грн. збитків, у тому числі 24632,51 грн. вартості втраченого вантажу, 31742,40 грн. збитків у вигляді сплачених вантажоодержувачем штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань, 5419,29 грн. втраченої вигоди та 5000 грн. матеріальної компенсації моральної шкоди  і судові витрати.

           Вимоги позивача ґрунтуються на укладеному сторонами Договорі про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 1144 від 14.08.2003;  Договорі № 41 від 14.02.2006, неузгодженні тарифів за виконання розвантажувальних робіт.

          На адресу ДП БПК "Барселона"- одержувача на станцію призначення Короп Південно-Західної залізниці за залізничними накладними прибували вантажі за відправками №№ 43802277, 32627301, 32627407, 32498488, 32498489: прибули 16.04.2006 вагони № 66629445, 67672642 з вантажем у кількості 133 т ; 01.05.2006 вагони № 67383844, 66562034 –138 т; 25.05.2006 вагони № 67917328, 64785256, 67882118, 64103229 –276 т; 11.07.2006 вагони №  65383846, 65383614 –138 т.

          Згідно із ст.42 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень вантажів) залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу радіо, телефонного та поштового зв'язку; в окремих випадках повідомлення може провадитись шляхом вивішування об'яв у товарній конторі або через посильних. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

         Суди попередніх інстанцій встановили, що про прибуття вантажів на станцію призначення на адресу ДП БПК "Барселона" залізниця повідомляла одержувача –позивача, про що свідчать  записи у книзі  сповіщень та  у графі 5 дорожніх відомостей, а також із листування позивача із залізницею.

         У листах  від 14.04.2006 №41, від 28.04.2006 № 45, від 11.07.2006 №84 ДП БПК "Барселона" налолягало на поданні залізницею під вивантаження вагонів на підвищену колію №5, а залізниця не подавала вагони на підвищену колію через відсутність Договору з позивачем та протоколу узгодження цін.

          У відповідності із ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24 години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24 години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

         Нормами Статуту залізниць України не передбачено обов'язку залізниці у разі розвантаження вагонів засобами одержувача виконувати його вказівки щодо подання вагонів саме на конкретно зазначені одержувачем колії, що належать залізниці.

         За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

          Пункт 8 Правил зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень вантажів) встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

          Ст. 119 Статуту залізниць встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці, зокрема,  вантажоодержувачами вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача.

          Збір за зберігання вантажів справляється незалежно від плати за користування вагонами.

           Пункт 2 Правил зберігання вантажів встановлює граничні строки зберігання і вивезення вантажів вантажовласниками. А якщо одержувач не сплатив усі належні залізниці платежі за вантаж, що прибув, протягом граничного терміну зберігання його на станції, то залізниця має право використати заставне право на вантаж і реалізовує його для покриття своїх витрат згідно із статтями 49, 51 Статуту залізниць.

          Судами встановлено, що вантажоодержувач - ДП БПК "Барселона" не з'являвся на станцію за одержанням вантажів, не розписувався у дорожніх відомостях ( не розкредитовував) в одержанні вантажів, що прибули на його адресу.

           Залізницею нараховано по накладних №№ 43802277, 32627301, 32627407, 32498488, 32498489 збір за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в розмірах відповідно  3707,28 грн. 5796,00 грн., 1887,84 грн., та за користування вагонами нараховано плату у розмірах 3553,44 грн., 2746,56 грн., 1709,52 грн., а всього на загальну суму 19400,64 грн. Розміри нарахувань судами встановлено по матеріалах справи.

            Стаття 10 Закону України "Про залізничний транспорт" надала підприємствам залізничного транспорту загального користування право на заставу майна переданих ним для перевезень вантажів для забезпечення  гарантії належної провізної плати  та інших платежів за перевезення в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

        Ст.48 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачає право залізниці реалізувати вантаж, що надійшов, іншій організації у разі перебування його на станції понад граничні терміни зберігання, установлені Правилами, в порядку, встановленому ст.49 та ст.50 Статуту залізниць.

          Ст.49 Статуту залізниць України та Правила реалізації вантажів ( розділ 10 Правил перевезень)  встановлюють порядок реалізації вантажів, в тому числі і тих, які зберігаються понад граничний термін зберігання : дозвіл на реалізацію вантажу на станції або на відправку його на склад реалізації надається управлінням залізниці за запитом начальника станції; оцінка вантажу здійснюється комісією за участю представників залізниці та організації –покупця, якій передається вантаж, та місцевих фінансових і торговельних органів або працівників торгово-промислової палати; про оцінку вантажу складається акт.

           Судами встановлено, що залізниця надавала дозволи на реалізацію вантажу. Згідно з актами оцінки форми ГУ-21 від 15.05.2006, 15.06.2006, 14.07.2006 вантажі оцінено у розмірі відповідно 4926,00 грн., 9108,00 грн., 5248,14 грн., всього на 19282,14 грн. Відповідно до актів передавання-прийняття вантажів вантажі передано іншій організації, а кошти у зазначених розмірах  перераховані на депозитний рахунок залізниці.

            Стаття 50 Статуту залізниць України та п.5 Правил реалізації вантажів встановлюють, що кошти, отримані залізницею за реалізований іншій організації вантаж за вирахуванням сум, належних залізниці, перераховується одержувачу, зазначеному в накладній, у разі оплати ним вартості вантажу; відправнику –у всіх інших випадках.

            Ст.51 Статуту залізниць також передбачає, що підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезення вантажів для забезпечення гарантії належної провізної плати та інших платежів. Заставне право діє поки вантаж перебуває у віданні залізниці.

           Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, залізниця використовує заставне право і реалізує вантаж після закінчення передбаченого Правилами граничного терміну його зберігання.

            Задовольняючи частково позовні вимоги ДП БПК "Барселона" та стягуючи із залізниці суму, виручену залізницею від реалізації вантажу позивача, суд першої інстанції не врахував заставне право залізниці, встановлене ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 51 Статуту залізниць України.

            Натомість суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу по суті, встановив, що після відрахування сум, належних залізниці, коштів від реалізації вантажів іншій організації не залишилось.

             Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується із висновком апеляційного суду щодо незастосування до спірних відносин ст.314 Господарського кодексу України, яка встановлює обов'язок залізниці  відшкодувати вартість втраченого вантажу, оскільки судами встановлено, що вантаж залізницею  не було втрачено, а реалізовано у встановленому порядку.

            В обґрунтування вимог та касаційної скарги ДП БПК "Барселона" посилається на ст.224 та 225 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків належать вартість втраченого майна, додаткові витрати (штрафи), неодержаний прибуток(втрачена вигода), матеріальна компенсація моральної шкоди.

           Однак, п.2 ст.225 Господарського кодексу передбачено, що законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.  Ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" та  ст. 314 Господарського кодексу саме і встановлюють обмежену матеріальну відповідальність перевізника за договором перевезення.

            Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується із висновком апеляційного суду  про те, що згідно із  ст.908 Цивільного кодексу України та ст.307 Господарського кодексу України відповідальність  суб'єктів господарювання за перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.105 Статуту залізниць залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі несуть матеріальну відповідальність у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

             Статутом залізниць не передбачено відповідальність залізниці за застосування нею заставного права. Також нормами Статуту не передбачено стягнення з залізниці збитків, спричинених сплатою вантажоодержувачем  штрафів іншим особам, втраченої вигоди, моральної шкоди.

             Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на те, що матеріалами справи підтверджено повідомлення залізницею позивача про те, що на його адресу надійшли вагони з вантажем, однак позивач не вжив заходів по прийняттю вантажів від залізниці та вивезенню їх зі станції, що позбавило залізницю можливості видати йому вантаж , як це передбачено ст.22 Статуту залізниць. Внаслідок порушення вантажоодержувачем свого обов'язку забрати вантаж у залізниці настали наслідки, передбачені ст.48 –51 Статуту.

 Вимога дочірнього підприємства "Будівельно-промислова компанія "Барселона", викладена у касаційній скарзі, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 та задовольнити позов повністю, залишивши в силі раніше прийняту по цій справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006. не може бути виконана, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 скасована Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007, яка не була оскаржена та набрала чинності.

Статтею 1117 Господарського процесуального права України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин та враховуючи, що Київським апеляційним  господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали,  їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського  суду від 12.06.2008 .

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Будівельно-промислова компанія "Барселона" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008. у справі № 24/712-9/222 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий                                                            І. Ходаківська

Судді                                                                                Т. Данилова

                                                                                           О. Муравйов