Постанова

від 07.10.2008 по справі 14/56-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/56-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" жовтня 2008 р.                                                           Справа № 14/56-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ємець Л.Д. - представника за довіреністю від 18.06.2008р.,

від відповідача: Олейникової Д.Р. - представника за довіреністю від 28.07.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оліком", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "28" липня 2008 р.  у справі № 14/56-08 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця

до Приватного підприємства "Оліком", м.Вінниця

про стягнення 13911,56 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.07.2008р. у справі №14/56-08 позов відкритого акціонерного товариства "Автосервіс" до приватного підприємства "Оліком" про стягнення 13911,56грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13911,56грн. основного боргу, 139,12грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118,00грн. відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2008р., з наведених у скарзі підстав (а.с. 118 - 119).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- позивач не довів, а господарський суд не з'ясував, чи дійсно вимога щодо виконання зобов'язання була отримана відповідачем;

- суд проігнорував надану в якості доказу накладну №РН - 0000037 від 02.02.2006р. щодо поставки цегли позивачу на суму 5324,40грн.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу  вх.№02-01/5517 від 08.09.2008р. зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2008р.  є законним і обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Разом з тим позивач відмічає, що його представником  примірник вимоги №22 - 43 від 06.03.2008р. особисто вручено працівникам відповідача, що спростовано відповідачем не було. Цегла ж за накладною    №РН - 0000037 від 02.02.2006р. була придбана позивачем самостійно за власні кошти у ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", а відповідач лише здійснив перевезення зазначеної цегли (а.с. 124 - 125).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  позивачем на користь відповідача в період з липня 2005р. по лютий 2006р. перераховано кошти в загальній сумі 183000,80грн., як оплата за цеглу, що підтверджується  платіжними дорученнями (а.с. 8 - 16, 89 - 97).  

У відповідності до видаткових накладних №РН-000021 від 28.07.2005р.,      №РН - 000039 від 31.08.2005р., №РН - 000055 від 30.09.2005р., №РН - 000067 від 31.10.2005р., №РН-000082 від 30.11.2005р., №92 від 30.12.2005р., №РН-000040 від 30.01.2006р., №РН-000041 від 28.02.2006р., відповідач поставив позивачу цеглу силікатну на  суму 166689,24грн. (а.с. 18 - 25).

Згідно акту виконаних робіт від 30.04.2006р., відповідач виконав на користь позивача роботи по перевезенню цегли силікатної на загальну суму 2400,00грн.         (а.с. 17).

У зв'язку з невиконанням  ПП "Оліком" зобов'язання щодо поставки цегли у повному обсязі, ВАТ "Автосервіс" звернулося до останнього з вимогою  вих.№ 22-43 від 06.03.2008р. про повернення грошових коштів у сумі 13911,56грн.  або здійснення поставки цегли на зазначену суму боргу (а.с. 27).

Вимогу вих.№ 22-43 від 06.03.2008р. відповідач залишив без відповіді, грошові кошти не повернув.

За вказаних обставин ВАТ "Автосервіс" 03.06.2008р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з  ПП "Оліком" грошових коштів у розмірі 13911,56грн. (а.с. 2 - 4).

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено усний договір поставки (який є дійсним у відповідності до ст. 265 ЦК України), всупереч якому  відповідач відмовився не тільки поставити продукцію, а й повернути сплачені позивачем за  товар (цегла) грошові кошти.

ВАТ "Автосервіс" у позовній заяві також відмічає, що підставою для подання  позову до господарського суду є часткове визнання відповідачем суми боргу у розмірі 7367,16грн.

Так, у рішенні господарського суду Вінницької області від 04.03.2008р. у справі №12/7-08 за позовом відкритого акціонерного товариства "Автосервіс" до приватного підприємства "Оліком" про стягнення 13911,56грн. зазначено, що відповідач визнав позовні вимоги в сумі 7367,16грн., проти решти заперечив, посилаючись на те, що у позивача перед відповідачем існує борг в сумі 6544,40грн. вартості неповернутих піддонів та поставленої цегли (а.с. 63).

Судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен поставити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 ГК України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ч.1 ст.265 ГК України визначається, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки  позивачу цегли силікатної частково - на  суму 166689,24грн. та , згідно акту виконаних робіт від 30.04.2006р., надав позивачу послуги перевезення на суму 2400,00грн., в той час, коли позивач здійснив оплату за поставку цегли в сумі 183000,80грн. (а.с. 8 - 25).

11.03.2006р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих.№22-43 від 06.03.2008р. про повернення грошових коштів у сумі 13911,56грн. або здійснення поставки цегли на зазначену суму боргу. Однак, вказана вимога  відповідачем  залишена без розгляду (а.с. 27 - 28).

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Всупереч вищезазначеним нормам Цивільного кодексу України відповідач не виконав зобов'язання  перед позивачем в повному обсязі.

У відповідності до ч.1,3 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази на підтвердження  поставки відповідачем товару (цегли силікатної) позивачу на суму  13911,56грн. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, внаслідок прострочення відповідача, щодо поставки цегли на суму 13911,56грн., позивач має право вимагати від останнього повернення сплачених коштів.

Колегія суддів, при визначенні суми заборгованості відповідача перед позивачем, не приймає до уваги  накладну №РН - 0000037 від 02.02.2006р., щодо поставки цегли позивачу на суму 5324,40грн., з огляду на те, що даний товар було придбано позивачем у ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", а не у відповідача. Відповідач, у свою чергу,  лише здійснив перевезення зазначеної цегли позивачу, надавши свій транспорт. (а.с. 26). Дана обставина підтверджується платіжним дорученням №82 від 31.01.2006р., нарядом на відвантаження №СК - 0002019 від 03.02.2006р., видатковими накладними №СК-0002021 від 03.02.2006р., №СК-0002305 від 08.02.2006р., накладними №02/04/1, № 02/04/2 від 04.02.2006р. та податковою накладною від 10.02.2006р. (102, 104-107).

Також, не приймає колегія суддів  до уваги і твердження відповідача про те, що ВАТ "Автосервіс" мало б зменшити суму позову ще на 1525,00грн., яка включає в себе вартість неповернених позивачем піддонів, на яких поставлялася цегла (а.с. 65). Якщо відповідач вважає, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо повернення піддонів, він має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в сумі 13911,56грн.  й необхідність їх задоволення.

Підсумовуючи наведене, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 28.07.2008р. у справі №14/56-08 є законним та обгрунтованим, а тому  його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оліком" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28 липня 2008 року у справі № 14/56-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оліком", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу № 14/56-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 -  до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.