Постанова

від 15.10.2008 по справі 35/246-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/246-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2008 р.                                                                                    № 35/246-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуПервомайської районної спілки споживчих товариств

на рішеннявід 24.07.08

у справі№35/246-08

господарського судуХарківської області

за позовомПервомайського районного відділу земельних ресурсів

доПервомайської міської ради

провизнання права власності

за участю представників сторін

від позивача:Тимошенко Н.І., Чурилова Л.Ю., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

від скаржника:Шкодін Я.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Первомайський районний відділ земельних ресурсів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Леніна, 13.

Позов мотивовано посиланням на положення ст. 128 ЦК УРСР та обставини передання спірної будівлі Радою сільськогосподарських товаровиробників за актом приймання-передачі від 19.12.2000 на баланс позивача.

Рішенням від 24.07.08 господарський суд Харківської області (суддя Швед Е.Ю.) позов задовольнив, визнавши за позивачем право власності на спірну будівлю.

Ухвалою від 01.10.08 Вищого господарського суду України призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання про прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Первомайської районної спілки споживчих товариств, в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Стаття 107 ГПК України передбачає право на звернення з касаційною скаргою у справі сторін, а також осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник доводить, що рішення у справі стосується його прав та обов'язків, оскільки порушує його право власності на спірну будівлю.

При цьому скаржник посилається на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17.06.08 у справі №32-а-20/2008р. за позовом Первомайської райспоживспілки до Первомайської районної ради та Первомайської міської ради, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради №394 від 25.09.02 в частині оформлення права комунальної власності на спірну в даній справі будівлю. Скаржник зазначає про встановлення судом при вирішенні вказаної справи обставин перебування спірної будівлі на балансі та у фактичному володінні Первомайської районної спілки споживчих товариств, а також відсутності доказів щодо відчуження нею прав на вказану будівлю.

Також касатор зазначає про непідвідомчість даної справи господарським судам як такої, що пов'язана з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції засновано, зокрема, на положенні ст. 128 ЦК УРСР щодо набуття власності з моменту передачі речі та обставинах безоплатного передання спірної будівлі Первомайською районною спілкою споживчих товариств без залучення вказаної особи. З огляду на таке судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги до провадження і розгляд її по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та скаржника, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору позивачем у позовній заяві до Первомайської міської ради визначено визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Леніна, 13. Тобто з огляду на заявлені позовні вимоги даний спір є спором про право, а відтак правомірно розглянутий господарським судом Харківської області в порядку господарського судочинства, викладені ж в касаційній скарзі доводи щодо непідвідомчості даної справи підлягають відхиленню.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що 13.12.2000 Первомайською районною спілкою споживчих товариств по акту приймання-передачі основних засобів (типова форма №03-1 (бюджет)) безоплатно передано Раді сільськогосподарських товаровиробників вказану нежитлову будівлю (колишній магазин "Культтовари"), технічна документація на яку була відсутня. 19.12.2000 Радою сільськогосподарських товаровиробників по акту приймання-передачі основних засобів безоплатно передано цю будівлю на баланс Первомайського районного відділу земельних ресурсів Харківської області.

Відповідно до листа Первомайського БТІ №168 від 22.07.08 нежитлова будівля (колишній магазин "Культтовари") була збудована в 1947 році та є зареєстрованим за територіальною громадою в особі Первомайської районної ради. Відповідно до листа Державного архіву Харківської області №01-22/12 від 21.07.08 документи про ввід в експлуатацію або затвердження проектної документації на вказану будівлю відсутні.

З метою технічної інвентаризації збудованого ангару для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем було замовлено та виконано у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт, відповідно до якого загальна площа будівлі в літ. "А-1" складає 180,5 м2.

На замовлення позивача ТОВ "Харківтрансмашпроект" наданий технічний висновок про стан несучих та огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі (колишній магазин "Культтовари", відповідно до якого загальних технічний стан вказаної будівлі задовільний, і в разі проведення реконструкції її можна використовувати для розміщення відділу земельних ресурсів.

Згідно з актами прийому виконаних робіт позивачем проведено ряд поточних робіт щодо ремонту та реконструкції нежитлової будівлі, проведено газ, обладнано газовим опаленням.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на спірну в справі будівлю на підставі ст. 128 ЦК УРСР, відповідно до якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши справу в касаційному порядку, судова колегія вважає що рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам з огляду на наступне.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачами згідно зі ст. 21 ГПК України є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Статтями 24, 65 ГПК України передбачено право суду залучити до участі у справі іншого відповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем в разі встановлення того, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Таке право суду пов'язано з тим, що судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право. У зв'язку з цим  п. 1 ст. 65 ГПК України передбачає, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя при підготовці справи до розгляду вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Проте при вирішенні даного спору суд першої інстанції не досліджував передбачені вказаною нормою обставини та не встановлював особу, яка порушує або не визнає відповідне право позивача в разі його наявності. Зокрема, задовольнивши позов про визнання права власності, заявлений до Первомайської міської ради, суд в своєму рішенні взагалі не зазначив, в чому полягає порушення прав позивача цією особою.

І навпаки, вказавши про встановлення обставин щодо реєстрації спірної будівлі за Первомайською районною радою, суд першої інстанції вказану особу до участі у справі не залучив без встановлення обставин стосовно відсутності у цієї особи прав та обов'язків щодо спірного майна, яких може стосуватись судове рішення.

Проте в силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України прийняття господарським судом рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Слід також зауважити, що вказані обставини реєстрації встановлені судом лише на підставі листа Первомайського БТІ, а не відповідних документів, що підтверджують такий факт.

Крім того, застосувавши положення ст. 128 ЦК УРСР щодо набуття майна за договором з моменту передачі речі, суд першої інстанції виходив з обставин передачі спірної будівлі Первомайською районною спілкою споживчих товариств Раді сільськогосподарських товаровиробників, а останньою –позивачеві. Тобто висновки суду засновані на набутті позивачем права власності на спірне майно шляхом його переходу по ланцюгу від вказаних осіб. Проте ні Первомайська районна спілка споживчих товариств, ні Рада сільськогосподарських товаровиробників не залучені до участі у справі, висновки в якій можуть стосуватися їх прав та обов'язків щодо спірного об'єкту.

До того ж заснувавши свої висновки по суті спору на підставі обставин передачі спірної будівлі позивачеві вказаними особами, суд першої інстанції не встановив наявність у них на момент такої передачі права власності на спірне майно як підстави для набуття такого права позивачем. Судом взагалі не досліджено наявність у вищевказаних осіб певних прав на спірне майно на момент його передачі, повноважень на здійснення такої передачі. Також суд не досліджував фактичні обставини та підстави, на яких відповідний об'єкт передавався.

Касатор у своїй скарзі доводить, що він є власником спірної будівлі, вирішив передати її лише в користування, але фактично об'єкт переданий не був, посилаючись при цьому на обставини, встановленні рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17.06.08 у справі №32-а-20/2008р. Позивач у відзиві на касаційну скаргу доводить, що на момент передачі будівля була в державній власності, без зазначення підстав припинення права державної власності у зв'язку з визнанням відповідного права на цей об'єкт за ним.

Проте судом першої інстанції при розгляді справи вказані обставини не досліджувались, а в силу ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним тощо.

Більш того, слід зазначити, що визнавши право власності на спірну будівлю за Первомайським районним відділом земельних ресурсів, суд першої інстанції не встановив, чи є ця особа належним суб'єктом права власності, зважаючи на її правовий статус відповідно до вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи не дотримано вимог ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України, а рішення у справ підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України.

Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 24.07.08 у справі №35/246-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький