Рішення

від 06.03.2012 по справі 5015/252/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/252/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12                                                                                           Справа № 5015/252/12

Господарський суд Львівської області у складі судді  Козак І.Б.,

при секретарі  Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна», м. Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум», м. Львів,

про: стягнення 104 734 грн. 33 коп.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна»до Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»про стягнення 101 309 грн. 80 коп. заборгованості за договором, 736 грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 2 688 грн. 07 коп. пені та стягнення судового збору.

Постановою від 23.11.2011 року Київський апеляційний господарський суд направив справу № 32/27 до господарського суду Львівської області за встановленою територіальною підсудністю.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012 року (суддя Козак І.Б.) прийнято справу до провадження і призначено до розгляду на 07.02.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені: позивач –26.01.2012 року рекомендованою поштою № 04112 0793446 1, відповідач –27.02.2012 року рекомендованою поштою № 01033 1072299 9 та № 79053 0457163 0 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Судове засідання 07.02.2012 року відкладено на 21.02.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Судове засідання 21.02.2012 року відкладено на 06.03.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2012 року в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Відповідач яку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, 06.03.2012 року подав клопотання (вх. № 4876/12), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Відповідно до приписів частини третьої статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд відхиляє вищезазначене клопотання відповідача, так як розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неможливістю відповідача забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35625192, знаходиться за адресою: 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд 8-А, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 262039 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30583551, знаходиться за адресою: 79007, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 29 кв. 7, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 209794, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА № 296441, Витягом з ЄДРПОУ серії АЖ № 378229 та Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 590009 (докази в матеріалах справи).

01.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна»(надалі - позивач, експедитор) та Приватним акціонерним товариством «Західно-Український консорціум»(надалі –відповідач, клієнт) укладено Договір транспортного експедирування № UAC156 (надалі - договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільного та господарського законодавства, зазначений договір є договором транспортного експедирування..

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України та частини першої статті  316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Станом на момент розгляду справи в суді доказів розірвання та/або визнання недійсним договору транспортного експедирування від 01.04.2010 року № UAC156 сторонами не заявлено та не подано.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що експедитор від свого імені та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу.

Розділом 2 договору визначено загальні положення і порядок надання послуг.

Так, згідно пунктів 2.2. та 2.3. договору на кожне окреме перевезення клієнтом оформляється транспортне замовлення, котре містить опис умов та особливостей конкретного перевезення та є невід'ємною частиною договору. підтвердженням факту надання послуги є товарно-транспортна накладна встановленого зразка (TTH/CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора) та вантажоотримувача та митних органів. Датою виконання послуги є дата вивантаження автомобіля.

Розділом 4 договору встановлено зобов'язання сторін.

Так, у відповідності до пункту 4.1. договору експедитор, серед іншого, зобов'язаний організовувати перевезення по транспортних замовлення клієнта в суворій відповідності з виданим підтвердженням прийняття замовлення до виконання; подати під завантаження відповідний рухомий склад в технічно справному стані та забезпечений всіма необхідними для виконання перевезення документами. відсутність необхідних документів  прирівнюється до неподачі рухомого складу під завантаження; забезпечити доставку ввіреного клієнтом вантажу у вказаний пункт призначення і видати його уповноваженому представнику в цілості і схоронності, відповідно до товарно-транспортної накладної і переданих на місці завантаження і митного оформлення документів.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що клієнт, зокрема, зобов'язаний повідомити в своїй заявці всю необхідну інформацію про перевезення в формі, визначеній договором, і гарантувати повноту і достовірність переданої інформації; забезпечити проведення процедури завантаження/вивантаження транспортних засобів і митне оформлення вантажу, що перевозиться.

Розділом 5 договору встановлено порядок розрахунків.

Так, у відповідності до пункту 5.2. договору клієнт зобов'язаний по виставленому експедитором рахунку повністю оплатити послуги експедитора.

Пунктом 5.3. договору визначено, що розрахунки за надані транспортно-експедиторські послуги проводиться в гривнях напряму шляхом банківського переказу з рахунку клієнта на рахунок експедитора.

У відповідності до пункту 5.4. договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг клієнтом є відправлений поштою оригінал рахунку експедитора. Після завершення перевезення експедитор висилає клієнту поштою оригінальні екземпляри рахунку, акта наданих послуг, податкової накладної, оригінальну CMR накладну з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу і завірену оригінальною печаткою експедитора.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що строк оплати транспортно-експедиційних послуг експедитору складає п'ять календарних днів від дати отримання оригіналів документів у відповідності до умов пункту 5.4. договору.

Згідно пункту 5.6. договору винагорода експедитора вважається виплаченою, а понесені ним витрати відшкодованими в день надходження від клієнта в повному обсязі суми оплати на розрахунковий рахунок експедитора.

Розділом 6 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 7 –порядок вирішення спорів.

Так, у відповідності до пункту 6.8. договору за прострочення оплати рахунків понад строки, встановлені в пункті 5.5. договору, нараховується пеня в розмірі 0,03 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно пункту 7.1. договору при виникненні спорів сторони прагнутимуть до їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо сторони не дійдуть згоди, то справа передається в господарський суд у відповідності до правил підсудності.

Розділом 9 договору визначено інші положення договору.

Так, пунктом 9.1. договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його укладення та діє до 31.12.2010 року. Якщо одна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свої наміри розірвати договір, його строк автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 262 619 грн. 60 коп., що підтверджується підписаними представником вантажоодержувача вантажно-митними накладними CMR від 25.05.2011 року б/н, від 30.05.2011 року б/н, від 30.05.2011 року, від 03.06.2011 року б/н, від 09.06.2011 року б/н та виставленими до оплати відповідачу рахунками від 25.05.2011 року № 47021105040, від 31.05.2011 року № 47021105047, від 31.05.2011 року №470211050499, від 03.06.2011 року № 47021106006, від 09.06.2011 року № 47021106014 та прийнятими і підписаними відповідачем без зауважень Актами надання послуг від 31.05.2011 року № 47021105040, від 03.06.2011 року № 47021105047, від 03.06.2011 року 47021105049, від 10.06.2011 року № 47021106006, від 17.06.2011 року № 47021106014 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплатив 131 309 грн. 80 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 131 309 грн. 80 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 22.07.2011 року звернувся до відповідача Претензією (вих. № 22/07/2011) з вимогою про погашення заборгованості з оплати наданих послуг в розмірі 131 309 грн. 80 коп. в строк 01.08.2011 року.

У відповідь на Претензію відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем після порушення провадження у справі частково погашено заборгованість з оплати транспортно-експедиційних послуг в розмірі 38 539 грн. 77 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи Банківською випискою від 11.10.2011 року (докази в матеріалах справи).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг становить 62 770 грн. 03 коп., станом на час розгляду справи в суді сторонами доказів її погашення суду не подано та не заявлено.

Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України та частини першої статті  316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 33, 34 та 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського Договору транспортного експедирування від 01.04.2010 року № UAC156.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 688 грн. 07 коп. пені, яка на рахована у відповідності до пункту 6.8. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 736 грн. 46 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України (розрахунок в матеріалах справи).

Суд, оглянувши та дослідивши  докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з боржника: Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»(79007, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 29 кв. 7; код ЄДРПОУ 30583551) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, буд 8-А; код ЄДРПОУ 35625192) 62 770 грн. 03 коп. заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, 2 688 грн. 07 коп. пені, 736 грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 1 047 грн. 34 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»(79007, м. Львів, вул. Джерельна, буд. 29 кв. 7; код ЄДРПОУ 30583551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС Україна»(04112, м.Київ, вул. Ризька, буд 8-А; код ЄДРПОУ 35625192) 38 539 грн. 77 коп. заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги провадження припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

4.          Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

                    Суддя                                                                         Козак І.Б.        

06.03.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.