Постанова

від 30.10.2006 по справі 11/373/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/373/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" жовтня 2006 р. Справа № 11/373/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ліптуга Т.І., довіреність № 412/2288 від 21.08.2005 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „ІКС - Миколаїв”(далі по тексту ТОВ „ІКС –Миколаїв”)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2006 р.

по справі № 11/373/06

за позовом ТОВ „ІКС - Миколаїв”

до Державної холдінгової компанії „Чорноморський суднобудівний завод” (далі по тексту ДАХК „ЧСЗ”)

про стягнення 602 723,46 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДАХК „ЧСЗ” про стягнення заборгованості у сумі 404568,18 грн. за поставлену комп'ютерну техніку, пеню за прострочення оплати поставленої продукції у розмірі 75936,89 грн., інфляційні витрати у сумі 95882,66 грн., трьох процентів річних в розмірі 26335,75 грн та витрати на сплату держмита та на ІТЗ.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки на суму 777325,80 грн. На виконання договору були здійснені поставки продукції 18.12.2003 р., 19.02.2004 р. та 31.03.2004 р. на загальну суму 372757,62 грн.

05.04.2004 р. відповідно до накладної № Н-647 поставлено продукцію на суму 404199,48 грн. Продукція відповідачем прийнята, але при прийнятті продукції не було надано довіреність на отримання продукції і накладна не була підписана представником відповідача.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити борг за одержану продукцію, документально оформити прийнятті продукції по накладній  Н-647, але відповідач борг за одержану продукцію не сплатив, належним чином оформити документи відмовився.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2006 р. у справі № 11/373/06 (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 368,70 грн. боргу, 87,38 грн. збитків від інфляції, 3% річних –24,0 грн., витрати на сплату держмита - 4,22 грн. та витрати на ІТЗ –0,08 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивач не надав належних доказів поставки продукції по накладній Н-647.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ „ІКС - Миколаїв” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, допустив порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.

Відповідач вважає, що рішення суду обгрунтовано, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія судів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, дійшла до наступного:

Під час розгляду справи судом було встановлено: 03.12.2003 р. між сторонами було укладено Договір поставки товару № 33/356, згідно з яким ТОВ „ІКС –Миколаїв” зобов'язалося на умовах та в порядку, визначеному даним договором, поставляти ДАХК „ЧСЗ” продукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а ДАХК „ЧСЗ” зобов'язалося на умовах та в порядку визначеному цим договором приймати товар та оплачувати його.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість Договору складає 777325,80 грн., відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює оплату продукції на протязі шести місяців з дня підписання Договору.

Згідно з п. 8.3 Договору Покупець у разі порушення сплати по даному Договору сплачує Поставнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

На виконання умов договору ТОВ „ІКС - Миколаїв” згідно з накладними       №№ ФН2 від 18.12.2003 р., ФН-505 від 19.02.2004 р., ФН-116 від 31.03.2004 р. поставило продукцію на загальну суму 373126,32 грн., яка була прийнята відповідачем по довіреностям: НАЗ № 256705, ЯЗЖ№649533, ЯЗЖ№649600.

За одержану по вказаним накладним продукцію відповідач сплатив 372757,62 грн., тобто борг за поставлену по вказаним накладним техніку складає 368,70 грн., що відповідач не заперечує.

05.04.2004 р. ТОВ „ІКС - Миколаїв” по накладній Н-647 було поставлено продукцію на суму 404199,48 грн. (12 комп'ютерів, один сервер, 37 моніторів, одна інженерна система).

Факт отримання вказаної продукції та розміщенні її на підприємстві відповідача підтверджено розписками посадових осіб відповідача, копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що відповідач на підставі договору від 03.12.2003 р. дійсно одержав вказану в накладній Н-647 техніку, що дана техніка знаходиться у відповідача і сплата за одержану по договору поставки продукцію не проведена.

Згідно ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставку продукції на підставі накладної № Н-647 та відповідно до цього про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції належно не з'ясував всі обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права доказових та юридичних фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Матеріалами справи –накладною № Н-647 з підписами посадових осіб відповідача про одержання комп'ютерної техніки та поміщення її на склад відповідача, матеріалами перевірки даного факту органами УМВС України в Миколаївській області, які свідчать про наявність спірної комп'ютерної техніки на складі відповідача та про використовування даної техніки відповідачем –підтверджено факт одержання відповідачем комп'ютерної техніки на суму 404199,48 грн., і таким чином достеменно встановлено факт виконання позивачем умов договору поставки, факт поставки на склад відповідача (відповідно до умов п. 4.2 Договору № 37/356) товару на вказану в договорі поставки суму –на 777325,80 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 404568,18 грн. підлягають задоволенню (згідно з накладними №№ ФН2 від 18.12.2003 р., ФН-505 від 19.02.2004 р., ФН-116 від 31.03.2004 р. заборгованість в сумі 368,70 грн. та по накладній Н-647 –заборгованість у сумі 404199,48 грн.).

Посилання відповідача на те, що спірна комп'ютерна техніка надійшла від іншого поставника нічим не підтверджено, спростовуються вищевказаними матеріалами і не може бути взято до уваги.

Відсутність записів в первинних бухгалтерських документах відповідача про взяття на облік спірної комп'ютерної техніки не може свідчити про відсутність факту передачі техніки позивачем відповідачу, у зв'язку з чим не може бути доказом відсутності поставки продукції і посилання на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФ України від 24.05.1995 р. за № 88.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений сторонами строк.

Умовами договору, укладеного між сторонами, передбачено, що покупець здійснює оплату на протязі шести календарних місяців з дня підписання договору, тобто до 3 червня 2004 року. Оплата за одержаний товар була сплачена 08.12.2003 р. –100800,00 грн., 05.02.2004 р. –136031,28 грн., 31.03.2004 р. –135926,34 грн., а всього на суму 372757,62 грн., залишаючись боржником 404568,18 грн., які повинен був сплатити до 03.06.2004 р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було бути виконано і в даному випадку такою датою повинно бути 03 грудня 2004 року.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ,тобто позовна давність в один рік відраховується з 04.06.2004 р. та закінчується 04.06.2005 р. Позов подано до суду 07 липня 2006 року, від відповідача надійшло клопотання про застосування судом строків позовної давності щодо стягнення пені  і в даному випадку пропущення строків позовної давності є підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення пені і тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення грошового зобов'язання індекс інфляції склав 123,7%, тобто грошове зобов'язання покупця зросло на 23,7%, що складає: 404568,18 грн. х 23,7 % = 95882,66 грн., три проценти річних від простроченої суми складають 26335,73 грн. (404568,18 грн. х 3%: 365 х 792) і вказані збитки від інфляції та три проценти річних у вказаній сумі підлягають стягненню на користь позивача.

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки комп'ютерної техніки позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ „ІКС –Миколаїв” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2006 р. підлягає зміні в частині стягнення заборгованості, збитків від інфляції, трьох процентів річних, витрат на сплату держмита та на ІТЗ судового процесу, тобто п. 2 резолютивної частини рішення слід викласти в наступній редакції: Стягнути з ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” (54001, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, р/р 260082559 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, код ЄРПОУ 14312980) на користь ТОВ „ІКС –Миколаїв” (54010, м. Миколаїв, вул. будника,5, р/р 26000002740000 в МФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 326795, код ЄРПОУ 30396698) борг за поставлену продукцію 404568,18, збитки від інфляції –95882,66 грн., 3% річних –26335,73 грн., витрати по сплаті держмита - 5267,86 грн., витрати на ІТЗ судового процесу –118,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись cm.cm. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2006 р. по справі № 11/373/06 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини в такій редакції:

п. 2 „Стягнути з ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” (54001, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, р/р 260082559 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, код ЄРПОУ 14312980) на користь ТОВ „ІКС – Миколаїв” (54010, м. Миколаїв, вул. будника,5, р/р 26000002740000 в МФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 326795, код ЄРПОУ 30396698) борг за поставлену продукцію 404568,18, збитки від інфляції –95882,66 грн., 3% річних –26335,73 грн., витрати по сплаті держмита –5267, 86 грн., витрати на ІТЗ судового процесу –118.00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                             Я.Ф. Савицький

     Суддя                                                                                             Т.Я. Гладишева