Постанова

від 17.08.2006 по справі 20-12/075

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/075

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 17 серпня 2006 року  

Справа № 20-12/075

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Заплави Л.М.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.                              

за участю представників сторін:

позивача: Кухаренко В.М., дов. №04-280 від 23.05.2006,

відповідача: Кудряшов В.В., дов. №19 від 07.02.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 13.06.2006 у справі № 20-12/075

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)

до          Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" (вул. Адм. Октябрьського, 34,Севастополь,99008)     

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6794,40 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                              Постановою господарського суду міста Севастополя від 13.06.2006 у задоволенні позову відмовлено.

                    Постанова суду мотивована тим, що згідно вимог частини 1статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-12 від 21.03.1991 та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів в Україні, акумуляції, обліку та використання цих коштів, відповідач до 15 квітня 2003 року зобов'язаний був перерахувати на рахунок позивача суму штрафних санкцій у розмірі 6794,40 грн. за не створення у 2002 році трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів, але відповідач суму штрафних санкції станом на 15 квітня 2003 року не сплатив. Ця дата є початком перебігу терміну позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення означених штрафних санкції за 2002 рік 17 квітня 2006 року, суд вважає, що позивачем не дотримано строків застосування до відповідача адміністративно-господарських санкції за 2002 рік.

                    Не погодившись з постановою суду, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.

                    Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що  згідно  статті  249 Господарського кодексу України стягнення адміністративно - господарських санкцій здійснюється на підставі рішень, винесених органами державної  влади або органами  місцевого самоврядування. В даному випадку Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів у разі порушення Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” №875-12 від 21.03.1991, не виносить самого рішення, оскільки обов'язок  відповідача сплачувати штрафні санкції до Державного бюджету  передбачений Законом. Таким чином, норми статей 238, 241,249,250 Господарського кодексу України не розповсюджуються на вказані правовідносини.

                    Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін, як постановлену  у відповідності з нормами чинного законодавства.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 була проведена заміна судді  Антонової І.В. на суддю Котлярову О.Л. у зв'язку з відпусткою судді Антонової І.В.

                    При апеляційному розгляді справи в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що постанова  суду  підлягає скасуванню, як винесена з порушенням норм матеріального і процесуального закону, вихадячи з наступного.  

                    Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами  України відповідно до статті 8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 в редакції закону від 05.07.2001, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин.

                    Відповідно до статті 10 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” фінансування робіт по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

                    Предметом спору по справі є правомірність стягнення штрафних санкцій за  нестворені  у 2002 році  3 робочих  місця для працевлаштування інвалідів з Державного комунального підприємства „Кіновідеопрокат”.

                    Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернулося поштовим відправленням від 14.04.2006 до суду з позовними вимогами до Державного комунального підприємства „Кіновідеопрокат” про стягнення штрафних санкцій в сумі 6794,40 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-XII від 21.03.1991, яке виразилося в тому що, в 2002 році відповідач не створив 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

                    Відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991,  в редакції яка діяла у 2002 році (від 05.07.2001) для усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1767 від 28.12.2001,  підприємства,   на  яких  працює  15  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів (далі - Фонд)  за  своїм  місцезнаходженням і  щороку  не  пізніше 1 лютого  подають  до  зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування   інвалідів   за   формою,   що    затверджується наказом   Мінпраці   за   поданням   Фонду   та   погоджується   з Держкомстатом (форма 10-ПІ поштова - річна).

                    Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма 10-ПІ- поштова - річна, наданого Державним комунальним підприємством „Кіновідеопрокат” до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22.04.2003 за 2002 рік вбачається, що норматив відповідача, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу якого 88 осіб, складає 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 1, фонд оплати праці штатних працівників складає 199,3 тис.грн., середньорічна  заробітна плата штатного працівника складає 2264,8 грн., штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів 6794,3 грн. (аркуш справи 5). Тобто, відповідач узгодив з фондом своє зобов'язання.

                    Згідно Форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 49 від 10.01.2002, рядок 02, в якому зазначаються інваліди, працюючі на підприємстві, визначається у відповідності з пунктом 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, що діяла у 2002 році.

                    Відповідно  до пунктів  3.3.1-3.3.3 вказаної вище Інструкції,  середньооблікова чисельність працівників за  період  з початку року (у тому числі за квартал, півріччя,  9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової  чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця  включно,  та  ділення  одержаної суми  на  кількість  місяців  за  період  з  початку  року (11+5+1=17 місяців:12-1,4 інвалідів). Інвалід Котельников В.Ф.. - відпрацював  у 2002 році 11 місяців, Перминов О.Б, - 5 місяців, Гевлич О.Г. - 1 місяць (аркуш справи 5).

                    Відповідно до пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці України 29.12.2004 № 338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.2004 за № 1671/10270, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих  місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення) у зв'язку з чим судовою колегією не приймаються довід відповідача, що фактично 1,5 робочих місця було створено, а не 1.

                    Таким чином, середньооблікова чисельність інвалідів, працювавших у Державному комунальному підприємстві „Кіновідеопрокат” у 2002 році складає 1 інвалід. 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів  не створено, обов'язок перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів штрафних санкцій до 15.04.2003 за 2002 рік  6794,4 грн. (3  х 2264,8 )  підприємством не виконано.

          Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,  громадськими організаціями інвалідів.

          Відповідно до пункту З Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Згідно  довідки МСЕК №175 від 19.10.2004, за період з 01.01.2002 до 01.10.2004 була проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах міста Севастополя відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про атестацію робочих місць інвалідів” №442 від 01.08.1992, однак Державне комунальне підприємство „Кіновідеопрокат”  у цьому списку не значиться (аркуш справи 6)

          Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          Відповідач цих вимог  Положення не виконав, у 2002 році заходів по створенню робочих місць не здійснив, у зв'язку з чим не інформував органи вказані в статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином, Законом встановлено, що направленню  інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню  органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991  в редакції Закону від 05.07.2001.

      У  судовому засіданні було надано відповідачем  4 із 12  звітів   за формою № 3-ПН  станом  на 28.04.2002, 28.05.2002,28.06.2002,28.09.2002. Звіти  за формою № 3-ПН за  інші 8  місяців  звітного  періоду у  матеріалах  справи  відсутні і не надані відповідачем незважаючи на вимоги апеляційного суду, що підтверджує вивід про відсутність систематичного інформування.

   Із звітів форми 3-ПН, які є у матеріалах справи, вбачається  наявність вакантних посад, але не має вказівки на те, які категорії громадян можуть працювати на цих посадах.

    Відповідно  до  пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках",  затвердженої           Наказом  Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244,  зареєстрованим  в  Міністерстві  юстиції  України   17.07.1998   за  № 464/2904, та № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

          в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

          В графі 14 наданих 4-х звітів ф-3ПН стоїть прочерк. Тобто, для інвалідів місце не створено.

                    Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

                    Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду України  від 20.07.2004 зі справи №2-23/9783-2003, від 29.03.2005 зі справ №13/403, №3/118 та інших.

                    Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України  не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежить від наявності або відсутності прибутку.

                    Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно частини 3 та 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі  відсутності  коштів,  штрафні  санкції   можуть бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому законом.

                    З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” обов'язків щодо створення  у 2002 році 3 робочих  місць для  забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.

                    Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

                    Сума коштів штрафних санкцій за не створення у 2002 році 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 6794,4 грн. (199300:88 = 2264,8 грн. , 2264,8 х 3= 6794,4 грн.).

                    Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та відповідно до пункту 3 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно до 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

                    Крім того, посилання відповідача на те що, він звільняється від сплати штрафних санкцій, так як утримується за рахунок місцевого бюджету не приймаються до уваги, так як згідно статті 20 Закону  України "Про  основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 із змінами та доповненнями та Законом України "Про державний бюджет" на 2004,2005,2006 звільнені юридичні особи - бюджетні установи.          Відповідач не є бюджетною установою, а є комунальною установою і у 2002 році на обслуговуванні у відділенні Державного казначейства у Ленінському районі міста Севастополя не знаходився, що підтверджується листом  відділенні Державного казначейства у Ленінському районі міста Севастополя №04-11/989 від 07.08.2006.

Посилання в апеляційній скарзі Державного комунального підприємства „Кіновідеопрокат” на те, що воно у 2002 році не мало прибутку, судовою колегією не приймається до уваги у зв'язку з тим, що відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України (далі Фонд) не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку, що передбачено статтею 20 Закону України №875 від 21.03.1991.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації здійснюють відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків та зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи та організації у порядку, передбаченому законом. Таким законом є  Закон України „Про виконавче провадження”  № 606-ХІV від 21.04.1999.

Висновки суду в частині пропуску позивачем 6 місячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України  та 3 річного строку, передбаченого статтею 71 Цивільного кодексу України 1963, є помилковим.

                    Відповідно до прикінцевих положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

                    Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).

                    Обов'язок сплатити добровільно штрафні санкції  за 2002 рік для відповідача закінчився 15.04.2003, Господарський кодекс України введено в дію з 01.01.2004

                    З викладених приписів чинного законодавства випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2002 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року. А отже,   припис статті 250 Господарського кодексу України, яка передбачає 6 місячний строк застосування адміністративно –господарських санкцій  не може бути застосованим до спірних відносин, так як Господарський кодекс України введено в дію з 01.01.2004. Отже  по штрафним санкціям за 2002 році діє норма статті 71 Цивільного кодексу України 1963, яка передбачає загальний 3 річний строк позовної давності.

                    Посилання відповідача на статті 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають  річний термін звернення до суду, не приймаються, так як цей кодекс   введено в дію з 01.09.2005, а спірні відносини виникли у 2002 році і на правовідносини 2002 року нормам Кодексу адміністративного судочинства України не надано зворотньої сили.

                    Посилання суду  на те, що позивач звернувся до суду з позовом 17.04.2006, у зв'язку з  чим  пропустив 3 річний строк позовної давності не відповідає дійсності, так як позивач  здав на пошту позовну заяву  14.04.2006, яку суд отримав  17.04.2006. Ці обставини підтверджені поштовим конвертом (аркуш справи 17) та оглянутими судом поштовою квитанцією за 14.04.2006  та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

                    Частина 2 статті 225 Цивільного кодексу України передбачає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що  здані своєчасно.  

                    Суд першої інстанції не дослідив і не відобразив  у судовому рішенні коло обставин, які  підлягають доказуванню, невірно застосував норми матеріального закону, у зв'язку з чим постановив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

                    Керуючись  пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207   Кодексу адміністративного судочинства України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 13.06.2006 у справі №20-12/075 скасувати.

          3. Прийняти нову постанову:

          "1.  Позовні вимоги  задовольнити.

                    2.Стягнути з Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" ідентифікаційний код 02404332 (вул. Адм. Октябрьського, 34,Севастополь,99008, ОКПО 260003011240 в СФ АКБ УСБ міста Севастополя, МФО 324195 ОКПО 02404322) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, ОКПО 24035598, р/р 31216230600007 у УДК міста Севастополя, МФО 824509) штрафні санкції в сумі  6794,40 грн.

                    3.Стягнути з Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" ідентифікаційний код 02404332 (вул. Адм. Октябрьського, 34,Севастополь,99008, ОКПО 260003011240 в СФ АКБ УСБ міста Севастополя, МФО 324195 ОКПО 02404322) в доход бюджету України державне мито у сумі  3,40 грн."

                    4. Доручити господарському суду міста Севастополя  "видати виконавчі документи. "

                    Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в  місячний термін.

Головуючий суддя                                                  З.Д. Маслова

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                О.Л. Котлярова