Ухвала

від 13.06.2006 по справі 20-12/075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/075

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"13" червня 2006 р.  10:15 справа № 20-12/075

За позовом: Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь,  вул. Гоголя, 20-а)

до: Комунального підприємства “Кіновідеопрокат” (99008, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 34)

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6794,40 грн.,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Єрмолаєвої О.Ю.,

Представники сторін

позивача – Кухаренко В.М., довіреність № 04-280 від 23.05.06р., головний спеціаліст юрист,

відповідача –Кудряшов В.В., довіреність № 104 від 10.05.06р., юрист,

Суть спору:

Позивач звернувся в порядку статті 19, 20 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  до господарського суду з позовної заявою про  стягнення штрафних санкції в сумі 6794,40 грн. до Комунального підприємства “Кіновідеопрокат”, посилаючись на те, що відповідачем самостійно у встановлений законом термін не перераховані адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів у зв'язку з чім за відповідачем виникла заборгованість в сумі 6794,40 грн.

Ухвалою від 18.04.06р. відкрито провадження у адміністративної справі № 20-12/075, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 23.05.06р. закінчено підготовче провадження і призначена адміністративна справа до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення виклав згідно  відзиву на позов, вважає, що позивач в порушення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду з позовної заявою понад строку річного строку, встановленого зазначеної статтею, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач письмово пояснив, що строки передбачені статтею 250 Господарського кодексу України у даному випадку не повинні застосовуватися, тому що це не адміністративно-господарські санкції, а штрафні, які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.  

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

В с т а н о в и в:

Відповідно до Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.02р., це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладено контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету відділення штрафних санкції підприємствами, установами, організаціями  за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню штрафних санкції у випадках їх несплати в судовому порядку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91р. (з подальшими змінами та доповненнями від 05.07.01р.) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів  здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від  середньооблікової численності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Відповідно до пункту 5 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Відповідно до пункту 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,  органів Державного нагляду за охороною  праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 175 від 19.10.04р.) в період з 01.01.02р. по 01.10.04р. Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у дев'яти підприємствах. В роботи комісії по атестації робочих місць інвалідів ДКП “Кіновідеопрокат” участі не приймало (а.с. 6).

Згідно пункту 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу,  створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні  місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштуванню інвалідів і інформації органів передбачених статтею 18 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Згідно звіту, форми 10-ГП про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік, представленому відповідачем на адресу позивача, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 4 чоловіка від середньооблікової численності штатних працівників облікового складу, фактично на підприємстві працювало в звітному періоді 1 чоловік, не створених робочих місць для інвалідів за вісь період 2002 року складає 3 чоловіка Середня річна заробітна платня на підприємстві за 2002 рік складала  2264,80 грн. (а.с. 5).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи і організації, на яких кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, щорічно оплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України штрафні санкції.

Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної платні на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом Інструкції зі статистики численності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95р. № 171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин..

Вказані відрахування відповідач не провів.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів в 2002 році 6794,40 грн.

Відрахування в Севастопольське відділення Фонду соціального захисту інвалідів України (далі Фонд) не носять характер обов'язкових платежів, а є штрафною санкцією за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не залежать від наявності або відсутності прибутку, а статті 124 Конституції України гарантують Фонду право звертатися до суду з даними вимогами.

Оскільки відрахування до Фонду носять  характер штрафних санкцій за не створення робочих місць підприємство повинне нести відповідальність у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місце.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів обґрунтованими, але не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до субєктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Враховуючи норми  статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено адміністративно-господарський штраф – окремий вид адміністративно-господарських санкцій.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно вимог статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів в Україні, акумуляції, обліку та використання цих коштів відповідач до 15 квітня 2003 року зобов'язаний був перерахувати на рахунок позивача суму штрафних санкцій у розмірі 6794,40 грн. за не створення трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів, але відповідач суму штрафних санкції станом на 15 квітня 2003 року не сплатив. Ця дата є початком перебігу терміну позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення означених штрафних санкції за 2002 рік 17 квітня 2006 року, суд вважає, що позивачем не дотримано строків застосування до відповідача адміністративно-господарських санкції за 2002 рік.

Керуючись розділами 3, 5, 11, 14 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. № 314, ст. 10, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні., ст. 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України, ст. 69, 70, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набуває законної сили через в десять днів з дня її оголошення або з дня складання в повному обсязі. Оскарження постанови подається протягом десяти днів відповідно до розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

19.06.2006р.