Постанова

від 03.02.2012 по справі 2а-6082/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 року           2а-6082/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників:

від позивача –ОСОБА_1,

від відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»

до                              Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про                              визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) визнання протиправним та скасування рішення від 16.11.2011 № 102 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Акт (рішення) про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»як платника податку на додану вартість прийнято податковим органом неправомірно, без врахування вимог податкового законодавства. Так, на думку позивача, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що сукупний обсяг постачання підприємством товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців становить менше 50 % від загального обсягу постачання, оскільки як стверджує позивач, податковий орган здійснив аналіз поставок товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»з 1 жовтня 2010 року, тобто за період, коли був чинний Закон України «Про податок на додану вартість», норми якого не встановлювали такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Тому, спірний Акт є незаконним і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У запереченнях проти позову відповідач зазначив, що ним правильно встановлено фактичні обставини, їм надано належну правову оцінку, та вірно визначено період поставки товару позивачем іншим платникам податку на додану вартість. Тому, як вважає відповідач, рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість є правомірним і не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»є юридичною особою, що зареєстрована 10.07.2006 Шевченківською районною у місті Києві державної адміністрації, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Крім того, відповідно до Свідоцтва № 100112205 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість за № 344867426591.

У листопаді 2011 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення від 16.11.2011 № 102 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад».

Як вбачається із вказаного рішення, комісією податкового органу, яка створена відповідно до розпорядження начальника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, встановлено, що позивач не подає податкової звітності більше дванадцяти послідовних податкових місяців з показниками, які свідчать, що постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 % від загального обсягу постачання.

Так, комісією виявлено, що підприємство подає податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 (включно) з показниками, які свідчать, що постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить 50 % від загального обсягу постачання.

Враховуючи викладене, комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог підпункту «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України та необхідності анулювання реєстрації з 16.11.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад»платником податку на додану вартість.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 69 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається зі спірного рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, податковий орган здійснив перевірку та аналіз показників податкових декларацій позивача за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 включно.

Суд звертає увагу, що до 01 січня 2011 року спеціальним Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, а також порядок реєстрації та анулювання реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності платниками податку на додану вартість був Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пунктом 2.1 статті 2 вказаного Закону платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

В силу підпункту 2.2 статі 2 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 статті 9 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»центральний податковий орган веде реєстр платників податку, при цьому, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

В силу положень пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»було передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Анулювання реєстрації відбувається, зокрема, у випадку якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання (підпункт «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону). Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Зокрема, згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Із аналізу вказаної правової норми вбачається, що викладений у Законі України «Про податок на додану вартість»перелік підстав анулювання реєстрації платника податку був вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягав.

У подальшому, починаючи, з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у зв'язку з чим, у податковому законодавстві з'явилась нова підстава для анулювання реєстрації платника податку, визначена у пункті «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним пунктом Податкового кодексу України передбачається, що негативні наслідки пов'язані із позбавленням статусу платника податку на додану вартість наступають у випадку, якщо обсяг постачання товарів/послуг платником податку іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Загалом положення частини першої статті 58 Основного Закону про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Проте, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа N 1-7/99) за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)). У Податковому кодексі України відсутні будь-які посилання на поширення дії пункту «и»пункту 184.1 статті 184 цього Кодексу на правовідносини, які мали місце до набрання ним чинності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки податкове законодавство до 01 січня 2011 року не передбачало для платника податку на додану вартість підставу анулювання його реєстрації, викладену у пункті «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, то податковий орган не мав права брати для обрахунку обсягу постачання товарів/послуг за період до набрання чинності цим Кодексом –01 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 (касаційне провадження № К/9991/68545/11).

За таких обставин, відповідачем протиправно анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями  11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.11.2011 № 102 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад» (ідентифікаційний код – 34486748).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Склад» судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  08 лютого 2012 р.