Ухвала

від 30.10.2006 по справі 3/126ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/126ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

30.10.2006 року                                                Справа № 3/126ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 судді-доповідача:                               Якушенко Р.Є.

 суддів                                                  Бородіної Л.І.

                                                            Перлова Д.Ю.

Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.06.2006. Розпорядженнями від 28.07.06, 23.08.06 та 13.10.06 склад судової колегії змінено.

за присутністю секретаря

судового засідання          Мартинцевій Н.М.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              не прибув

          від відповідача                    Прокопенко В.О., дов. б/н від 06.02.06

Розглянувши                     Луганського обласного відділення Фонду

апеляційну скаргу                     соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

на постанову

господарського суду            Луганської області

від                                         18.05.2006

у справі                               № 3/126ад (суддя Доманська М.Л.)

за позовом                                Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, м. Луганську

         до відповідача                    Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Слобожанське”, смт Троїцьке

Луганської області

про                                         стягнення 9105 грн. 26 коп.

Постановою господарського суду Луганської області від 18.05.2006 у справі            № 3/126ад (суддя Доманська М.Л.) відмовлено у задоволенні позову Луганського

Суддя-доповідач Якушенко Р.Є.

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Слобожанське”, смт Троїцьке Луганської області про стягнення  несплачених штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік в сумі               9105 грн. 26 коп.

Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції  від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.ст.4, 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, положення „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок), п.п.5, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”),  п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за                   № 287/823, п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, мотивована доведеністю факту невиконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості місць на працевлаштування інвалідів.

Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на відповідача не може бути покладена  відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік з огляду на приписи статті 250 Господарського кодексу України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодилось з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, як таку, що не відповідає нормам матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що застосування судом строків визначених у статті 250 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки він не є учасником відносин у сфері господарювання.

На думку позивача працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на  виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Для врегулювання правових відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути застосовано норми Господарського кодексу України.

З 01.01.06 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960, яким були внесені зміни до ст. 19, 20 закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ, якими штрафні санкції хоча офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції але строки, визначені в Господарському кодексі України, все одно до них не застосовуються.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Слобожанське”, відповідач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необгрунтованими та звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі зазначено також про дії комунального підприємства „Попаснянський жил-сервіс „Черемушки”, що не стосується обставин даної справи.

Представник позивача, заявника апеляційної скарги, у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 10.01.02 № 49,  за 2004 рік (а.с.10) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –95 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –432,5 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2004 році 2 інваліда. За розрахунком позивача (а.с. 11-12) відповідач повинен був працевлаштувати у 2004 році  4 інвалідів та підприємство відповідача  мало перерахувати  штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік у сумі  9105 грн. 26 коп.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

20.03.06 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось  до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Слобожанське” про стягнення  штрафних санкцій в сумі 9105 грн. 26 коп.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом отримана інформація

Троїцького районного центру зайнятості від 27.02.06 № 29/6-136, від 10.04.06 № 29/6-281 та від 28.04.06 № 29/6-327 з якої вбачається, що у 2004 році підприємство не інформувало про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів (така інформація мала надаватись до місцевого центру зайнятості у звітах за формою 3-ПН). З довідки Троїцької райдержадміністрації від 11.05.06 № 622 вбачається, що інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись. З довідок Управління праці та соціального захисту населення Троїцької райдержадміністрації від 27.02.06 № 279, від 07.04.06 № 552, від 26.04.06 № 626 та від 11.05.06 № 701 вбачається, що у 2004 році підприємство відповідача не надавало інформацію про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в колективному договорі не відображались заходи зі створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 34-35).

Відповідач відзиву на позов не подав.

Постановою господарського суду Луганської області від 18.05.06 у справі №3/126ад у задоволені позову відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у 2004 році не інформував органи державної служби зайнятості, органи  Міністерства соціального захисту, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим на підприємство відповідача не направлено для працевлаштування жодного інваліда.

В матеріалах справи відсутні докази, що у 2004 році відповідачем розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів.

Здійснивши  системний аналіз норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції  від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 12 Закону України „Про охорону праці”, положення „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок). „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”),  Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, місцевий господарський суд дійшов у цій справі правомірного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Разом із тим статтею 250 Господарського Кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивачем подано позов без дотримання вимог ст. 250 господарського кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, обґрунтовано застосував приписи ст. 250 ГК України та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Обгруновуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на зміни внесені до ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІ, якими штрафні санкції визначені як адміністративно-господарські, але строки встановлені в господарському кодексі України до них не застосовуються.

Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами скаржника, оскільки зміни внесені Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960 з 01.01.06, а штрафні санкції за даним позовом нараховані за 2004 рік.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Луганської області від 18.05.06 у справі №3/126ад.

Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.

Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.

Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 18.05.06 у справі №3/126ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 18.05.06 у справі №3/126ад залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.          

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                            Р.Є. Якушенко

          Судді                                                                       Л.І. Бородіна

                                                                                          Д.Ю. Перлов