Постанова

від 02.10.2006 по справі 15/286-06-7512а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/286-06-7512А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "02" жовтня 2006 р.Справа  № 15/286-06-7512А

  15 год. 39 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –              Райтенко Т.Г.;  

від відповідача –          Джугостран В.І., Третьяк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Ексімтранссервіс-Південь” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

    ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Ексімтранссервіс-Південь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0000512200/0 від 31 травня 2006 р. та № 0000522200/0 від 31.05.2006 р., посилаючись на невідповідність зазначених рішень вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/286-06-7512А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 серпня 2006 р. у справі № 15/286-06-7512А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 11 вересня 2006 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним прийняття рішень про застосування штрафних санкцій до позивача, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, про що зазначено у запереченнях на позовну заяву.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 05 травня 2006 р. по 12 травня 2006 р. працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проводилась позапланова виїзна перевірка ПП „Ексімтранссервіс-Південь” з питань дотримання термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій по контракту № 05-R від 17.08.2005 р. з нерезидентом „DANICA FOOD A/S” (Данія) на підставі листів уповноваженого банку АБ „Південний” від 03.04.2006 р. № 17/4421 та від 04.05.2006 р. № 17/5970.   

За результатами проведеної перевірки складено акт № 100/2200/33567045 від 18.05.2006 р. „Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства України ПП „Ексімтранссервіс-Південь”, код ЄДРПОУ 33567045, при здійсненні імпортних операцій по контракту № 05-R від 17.08.2005 р. з нерезидентом    „DANICA FOOD A/S” (Данія) за період 17.08.2005 р. –12.05.2006 р.”, на підставі якого винесено рішення № 0000512200/0 від 31 травня 2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49 661, 65 грн. та рішення № 0000522200/0 від 31 травня 2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 289,00 грн.

Так, на думку суду, зазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у Малиновському районі правомірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту про результати позапланової виїзної перевірки від 18.05.2006 р. № 100/2200/33567045, підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 0000512200/0 від 31 травня 2006 р. стало порушення позивачем ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів,  які здійснюються на умовах відстрочення  поставки,  в  разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,   послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як встановлено судом, 17.08.2005 р. між Фірмою „DANICA FOOD A/S” (Данія) та ПП „Ексімтранссервіс-Південь” укладено контракт № 05-R, відповідно до якого Фірма „DANICA FOOD A/S” (Данія) зобов'язалась поставити м'ясну продукцію, а ПП „Ексімтранссервіс-Південь” зобов'язалось прийняти товар та оплатити його вартість за мови 100% передоплати на умовах поставки CIF-Одеса. Загальна вартість контракту складає 4 800 000 грн.

На виконання умов контракту позивачем 27.12.2005 р. здійснено авансовий платіж на рахунок фірми „DANICA FOOD A/S” в сумі 85 475,31 дол. США, а товар фактично отримано на суму 65 748,38 дол. США. Тобто дебіторська заборгованість по даному авансовому платежу станом на 12.05.2006 р. складає 19 726,93 дол. США.

Також 28.12.2005 р. здійснено авансовий платіж в сумі 48 024,69 дол. США, отримувачем є фірма PERFECT FLAME LTD згідно додаткової угоди № 2 від 27.12.2005 р. Відповідно до норм чинного законодавства термін розрахунків встановлений до 28.03.2006 р. Однак, товар по імпорту не отримувався, у зв'язку з чим дебіторська заборгованість станом на 12.05.2006 р. складає 48 024,60 грн.

Крім того, авансовий платіж здійснено 06.01.2006 р. на суму 5 821,.40 дол.США. Термін розрахунків –06.04.2006 р., але товар не отримувався, у зв'язку з чим прострочена дебіторська заборгованість станом на 12.05.2006 р. складає 5 821,40 дол.США.

Таким чином, загальна сума заборгованості складає 73 573,02 дол.США.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у грудні 2005 року на адресу позивача від нерезидента –фірми „DANICA FOOD A/S” до Одеського порту у контейнері № CRLU 1205120 надійшов вантаж м'яса вагою 26 090,40 кг загальною вартістю 75 001,20 дол.США, що підтверджується комерційним інвойсом № 703/05 від 18.11.2005 р. та сервісним коносаментом зі штампом митного органу. Вказаний товар було задекларовано в режимі митного складу та з 22.12.2005 р. товар зберігається під митним контролем. Таким чином, позивач вважає, що отримав від нерезидента –фірми „DANICA FOOD A/S” за контрактом № 05-R від 17.08.2005 р. товар на суму 75 001,20 дол.США. При цьому позивач посилається на положення ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, в якій визначені поняття „імпорт” та „момент здіснення експорту (імпорту)”. Так, моментом здійснення експорту (імпорту) вважається момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Проте, зазначені посилання позивача щодо отримання їм товару є помилковими, оскільки вказаний у контракті № 05-R не перетинав митного кордону України у зв'язку з тим, що митне оформлення товару ще не закінчено.

Так, згідно ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Імпорт –митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень при умовах: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень (ст. 188, ст. 189 Митного кодексу України).

Але, як встановлено судом, вантаж перебуває в режимі митного складу, тому  відповідно податки і збори, якими підлягає обкладенню товар, не справлялись, оскільки режим митного складу передбачає, що ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання (ст. 212 Митного кодексу України).

З урахуванням викладеного не могло й перейти позивачу право власності на зазначений в контракті № 05-R товар (м'ясо яловичини). Так, відповідно до ст. 215 Митного кодексу України з товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися тільки операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів та підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

Більш того, користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 63 Митного кодексу України).

Таким чином, позивач на має права користуватися та розпоряджатися вищевказаним товаром, тоді як зміст поняття права власності включає в себе володіння, користування і розпоряджання майном.  

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позивачем порушені терміни розрахунків при здійсненні імпорту товару, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції згідно ч. 1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, яка передбачає: порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Крім того, згідно акту про результати перевірки позивачем також порушено ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15/93, яка передбачає зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Станом на 01.04.2006 р. за позивачем рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 120 653,14 дол. США по розрахункам з нерезидентом „DANICA FOOD A/S” (Данія) за контрактом № 05-R від 17.08.2005 р.

Оскільки позивачем товар не було отримано, у зв'язку з чим порушено терміни розрахунків, вказана сума заборгованості підлягає декларуванню. Так, згідно ст. 9  вищевказаного Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України; порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Проте, позивач не здійснив декларування наявності валютних цінностей за межами України.

Згідно ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15/93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції, зокрема: за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, застосовується штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність, а саме: порушення строків декларування –накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.

Таким чином, нараховані відповідачем штрафні (фінансові) санкції в сумі 289 грн. згідно рішення № 0000522200/0 від 31 травня 2006 р. правомірно застосовані до позивача.     

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень норм чинного законодавства при прийнятті рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги цілком необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства „Ексімтранссервіс-Південь” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 31.10.2006 р.

                    Суддя                                                                                 Петров В.С.