Постанова

від 02.10.2006 по справі 16/294-06-7748а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/294-06-7748А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" жовтня 2006 р.Справа  № 16/294-06-7748А

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      не з'явився;

Від відповідача:  Чернєв П.Г. по дов. №1 від 07.09.2001р.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу  “Агро-Віта” про стягнення 2.230,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про  стягнення сільськогосподарського виробничого кооперативу  “Агро-Віта”  (далі по тексту СВК “Агро-Віта”) заборгованості по покриттю витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з січня по грудень 2005 року у розмірі 2.230,20 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням СВК “Агро-Віта” вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. N 1788-XII, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх. № 21335 від 02.10.2006р., проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

СВК „Агро-Віта” перебуває на обліку як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III  платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи,  а також фізичні  особи  -   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників.

У відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III  для платників збору,  визначених пунктами 1 та  2  статті  1 цього  Закону,  об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті   13   Закону   України   "Про  пенсійне  забезпечення" до досягнення   працівниками   пенсійного   віку, передбаченого    статтею   12   Закону   України   "Про   пенсійне забезпечення".

Процедури обчислення  і  сплати страхових внесків та  інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно  від  форм  власності,  виду діяльності і господарювання, а також  нарахування  і  сплати фінансових  санкцій  та  пені,  подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається п. 1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі по тексту Інструкція).

Відповідно до пунктів “б” –“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. N 1788-XII, а також п. 6.1 Інструкції відшкодуванню  підлягають  витрати  Пенсійного фонду на виплату та  доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових  умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV для платників,  зазначених  у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції,  в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на  виплату  і доставку пенсій.

При цьому, слід зазначити, що згідно Закону України „Про внесення змін до законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств” від 23.12.2004р. № 2287-IV з 01.01.2005р. відновлено відшкодування сільськогосподарськими підприємствами Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та  доставку  пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” –“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно п. 6.8. Інструкції підприємства  зобов'язані щомісяця  до  25-го   числа вносити  до Пенсійного  фонду  зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.3. Інструкції у разі ліквідації або зміни власника  підприємства  суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Як вбачається з доданих управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському   районі Одеської області до позовної заяви матеріалів, органом ПФУ за період з січня по грудень 2005 року працівникам КСП „Ярославський” була виплачена пенсія на пільгових умовах на загальну суму 2.491,75грн.

Як вбачається з довідки Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 04/10-618 від 02.08.2006р., внаслідок реорганізації КСП „Ярославський” були створені такі підприємства: сільськогосподарський виробничий кооператив „Колос”, сільськогосподарський виробничий кооператив „Вікторія” та СВК „Агро-Віта”.

Керуючись п. 6.3 Інструкції, управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області відповідні повідомлення із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складеними органом ПФУ у відповідності до п. 6.4 Інструкції, були направлені на адресу відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах  справи).

Однак, СВК „Агро-Віта” витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, були відшкодовані частково у розмірі 261,55грн.

У зв'язку з чим, вважаючи, що відповідачем були порушені вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. N 1058-IV, Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. N 1788-XII, Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 17.02.2000р. № 1461-III, Інструкції, управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з СВК „Агро-Віта” 2.230,20 грн. сум вищезазначених витрат.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу “Підстави для звільнення від доказування”.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Проаналізувавши доводи та документи, які були надані учасниками процесу, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, заявлених управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище по тексту рішення, внаслідок реорганізації КСП „Ярославський” були створені такі підприємства: сільськогосподарський виробничий кооператив „Колос”, сільськогосподарський виробничий кооператив „Вікторія” та СВК „Агро-Віта”.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992р.  № 2114-XII у разі поділу колективного сільськогосподарського підприємства до  новостворених  підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки  реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України від 16.01.2003  № 435-IV комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її  кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ст. 1 закону України "Про сільськогосподарську кооперацію” від 17.07.1997р. № 469/97-ВР сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на  засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Як вбачається, із п. 2.1 статуту СВК „Агро-Віта” засновниками, членами кооперативу виступають власники частини майнових (земельних) паїв КСП „Ярославський”, таким чином СВК „Агро-Віта” є правонаступником КСП „Ярославський” лише в цій частині. Зазначене підтверджується також протоколом № 1 від 18.02.2000р. установчих зборів із створення сільськогосподарського кооперативу „Агро-Віта” на базі реорганізованого КСП „Ярославський”.

Крім того, як вбачається з довідок виконавчого комітету Малоярославецької –другої сільської ради Тарутинського району Одеської області  № 474 від 29.09.2006р, № 475 від 29.09.2006р. та № 476 від 29.09.2006р., особи,  витрати на виплату та доставку пільгових пенсій яким були заявлені управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області до стягнення з відповідача, не були ані працівниками, ані членами кооперативу.

З огляду на викладене, враховуючи, що СВК „Агро-Віта” є  правонаступником КСП „Ярославський” лише в частині майнових (земельних) паїв та особи, які зазначені у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, направлених відповідачу, не були ані працівниками, ані членами кооперативу, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області позову.

 Відповідно до положень  ч.1 ст. 162 КАС України при  вирішенні  справи  по  суті  суд  може   задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на викладене, суд вважає за правомірне у задоволенні позову про стягнення СВК  “Агро-Віта”  заборгованості по покриттю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня по грудень 2005 року у розмірі 2.230,20 грн., управлінню Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 158, 160 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У позові відмовити.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено  27.10.2006р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.