Рішення

від 01.03.2012 по справі 8/342/07-7/160/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/342/07-7/160/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12                                                                                 Справа №  8/342/07-7/160/08

Суддя    Кутіщева-Арнет Н.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова паливна компанія “Росток”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства “Петракомерц”, м. Запоріжжя  

                                                                                              Суддя Кутіщева –Арнет Н.С.

 Представники:

Від позивача:  не з'явився.  

Від відповідача:  не з'явився.

До господарського суду звернулось ТОВ “Нафтова паливна компанія “Росток” з позовом про стягнення 165, 656 тон насіння соняшника за договором купівлі-продажу № 8 від 26.04.2006р., 24848 грн. 40 коп. штрафу.  

Постановою Вищого господарського суду України від  13.02.2008р.  № 8/342/07 касаційну скаргу ПП “Петракомерц” задоволено частково, ухвали, рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2007р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від  11.12.2007р.  у справі № 8/342/07 скасувати. Справу  № 8/342/07 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В., № 380 від 18.03.2008 р., справу № 8/342/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова паливна компанія “Росток” до Приватного підприємства “Петракомерц” було передано на новий розгляд судді Кутіщевій Н.С.   

Ухвалою суду від 18.03.2008р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно                № 8/342/07-7/160/08, судове засідання призначено на 26.03.2008р.  

Ухвалою суду від 26.03.2008р. провадження по справі №8/342/07-7/160/08 зупинялось до отримання результатів розгляду пов'язаної з нею справи № 10/702/07 про визнання  додаткової угоди недійсною господарським судом Запорізької області.

В зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по справі (ухвала суду від  08.12.2011р. № 10/702/07 про припинення  провадження по справі ч.1 п. 4 ст. 80 ГПК України) ухвалою суду від 09.02.2012р. провадження по справі № 8/342/07-7/160/08 було поновлено, судове засідання призначено на 22.02.2012р.

        Ухвали суду були направлені на адреси сторін в установленому законом порядку і в строк.

          Відповідно до  п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р.  № 18 “Про деякі питання практики  застосування ГПК України”, особи,  які  беруть  участь   у   справі,   вважаються повідомленими  про  час  і  місце  розгляду  судом  справи  у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

         У разі  присутності  сторони  або  іншого  учасника  судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання,  в якому відображені відомості про явку  сторін  (пункт  4  частини  другої статті 81-1   ГПК)   (1798-12),  є  належним  підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу)  про час і місце наступного судового засідання.

       За змістом цієї  норми,  зокрема,  в  разі,  якщо  ухвалу  про порушення  провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто  повідомленою  суду  стороною,  а  в  разі  ненадання  суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних  осіб  -  підприємців),  і  не повернуто  підприємством  зв'язку  або  повернуто  з посиланням на відсутність (вибуття) адресата,  відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо,  то вважається,  що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

      Судам на безоплатній  основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок  доступу  до цього   реєстру визначається   відповідним  Положенням, затвердженим наказом  Державного   комітету   України   з   питань регуляторної політики   та  підприємництва  від  14.02.2011  N17 (v5710632-09)  (зареєстрований  в   міністерстві  юстиції   України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Адреси сторін, вказані у позовній заяві, підтверджуються  витягами з ЄДР станом на 08.02.2012р.

          Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.  

          З метою витребування від позивача додаткових документальних доказів, судове засідання відкладалось до  01.03.2012р.  Ухвалою суду  від  22.02.2012р.,  суд зобов'язав позивача письмово викласти свої вимоги на теперішній час з урахуванням обставин викладених в постанові ВГСУ  та надати їх належне нормативне обґрунтування; надати оригінали документів долучених до позову та на які позивач посилається як на доказ правомірності заявлених вимог;  надати оригінали договору № 8 та додаткову  угоду від 27.11.2006 р., докази  визнання недійсною додаткової угоди чи її розірвання, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару уповноваженою особою відповідача, листування по суті  спору (при наявності такого).

         В продовжене 01.03.2012р. судове засідання представники сторін  не з'явились повторно, про поважність причин неявки сторони суд не повідомили.

Сторони без поважних причин не виконали вимоги суду, не надали суду витребувані матеріали.

Від позивача в канцелярію господарського суду Запорізької області , в день судового засідання, нарочно було здано клопотання про відкладення судового засідання, в зв'язку з неможливістю  присутності  представника Зборщик З.А., поскільки  остання знаходиться  в командировці.

Клопотання  судом  залишено без задоволення, як необґрунтоване належними документальним доказами.

Крім явки представників  сторін, суд  зобов'язував сторони надати суду  додаткові  матеріали  і неявка сторін не звільняє  сторін від виконання вимог суду.

           Відповідно до  п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р.  № 18 “Про деякі питання практики  застосування ГПК України” (далі-Постанова), у випадку нез'явлення в засідання господарського  суду представників  обох  сторін  або  однієї  з  них  справа може бути розглянута без їх  участі,  якщо  неявка  таких  представників  не перешкоджає вирішенню спору.

          Господарський суд, з урахуванням  обставин  конкретної  справи, може  відхилити  доводи  учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу  щодо  відкладення  розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин,  пов'язаних з  відпусткою,  хворобою, службовим відрядженням,  участю  в  іншому  судовому  засіданні  і т.п.).  При  цьому  господарський  суд  виходить  з  того,  що,   у відповідних випадках, такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь  у  судовому засіданні іншого  представника,   згідно  з  частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК  (1798-12  ),  з  числа  як  своїх працівників,   так   і   осіб,   не  пов'язаних  з  ним  трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду   справи   без  участі  представника  підлягає  доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -  34 ГПК) (1798-12),  причому  відсутність коштів для оплати послуг представника  не  може  свідчити  про  поважність   причини   його відсутності в судовому засіданні.

       Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським  судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

       Враховуючи вищевикладене,  суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в  справі матеріалами.  

       Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р.  № 18 “Про деякі питання практики  застосування ГПК України” (1798-12 ),  зокрема  статтею  22  цього   Кодексу ( 1798-12 ),  не  передбачено  права  позивача  на  подання  заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних  вимог,  або заявлення  "додаткових" позовних  вимог  і  т.п.  Тому  в  разі надходження до  господарського  суду  однієї  із  зазначених  заяв

(клопотань) останній,  виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви  та  конкретних  обставин  справи,  повинен розцінювати її як:

    - подання іншого (ще одного) позову, чи

    - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

    - об'єднання позовних вимог, чи

    - зміну предмета або підстав позову.

     У будь-якому з таких випадків позивачем  має  бути  додержано правил вчинення  відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК (1798-12 ) та зазначені в цій постанові.

    Згідно п. 3.12. Постанови, право позивача на зміну предмета або  підстави  позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом  подання  до суду  відповідної  письмової  заяви,  яка  за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК ( 1798-12  )  з  доданням  до  неї документів, зазначених  у статті 57 названого Кодексу ( 1798-12 ). Невідповідність згаданої заяви  вимогам  цих  норм  процесуального права  є  підставою  для  її  повернення  з підстав,  передбачених частиною першою статті 63 ГПК ( 1798-12 ).

       Початок розгляду  справи  по  суті  має місце з того моменту, коли  господарський  суд  після  відкриття   судового   засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших  клопотань  і  заяв (про відкладення розгляду справи,  залучення до участі в ній інших осіб,   витребування   додаткових   доказів    тощо)    переходить безпосередньо  до  розгляду позовних вимог,  про що зазначається в протоколі судового засідання.  При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання,  не перешкоджає такому переходові до розгляду  позовних вимог,   якщо   у   господарського   суду  відсутні  підстави  для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК (1798-12 ).

         Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на договір купівлі-продажу №8  від  26.04.2006р.,  ст.ст. 526, 527, 530, 549, 550, 551, 552, 610, 612 ЦК України, вказуючи на те, що 26 квітня 2006р.  між  ТОВ НТК “Росток”  та ПП “Петракомерц” був укладений договір № 8 на поставку соняшника № 8 в кількості  200тн. за ціною 500грн. 00 коп. на загальну суму 100000грн. 00коп., згідно з яким ТОВ “НТК “Росток” здійснює 100% передплату, а  поставка  товару  здійснюється  до 30 листопада 2006р. на склад  покупця. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по договору, але відповідачем так не здійснена поставка соняшника в кількості  165, 656 тн., що в грошовому еквіваленті складає 82828грн. 00коп.          

Відповідач не надав суду  відзив на позовну заяву, правом на захист своїх інтересів не скористався.  Поважність причин суду належним чином не надав.

Позивач не врахував  зауважень суду і повторно не виконав вимоги суду, не надав витребувані  матеріали,  не забезпечив  явку свого представника до судового засідання.

          Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.   

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи завершено 01.03.2012р. оголошенням рішення в повному об'ємі.    

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази,  суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.        

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Скасовуючи  рішення господарського суду Запорізької області від  15.10.2007р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2007р. № 8/342/07, колегія суддів Вищого господарського суду України, в постанові від  13.02.2008р. зазначила,  при новому розгляді справи суду  належить врахувати наведене в постанові, повно та  всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та  постановити законне й обґрунтоване  рішення.

26.04.2006 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №8, за яким ПП "Петракомерц" зобов'язалось продати ТОВ "Нафтова паливна компанія "Росток" 200 тон насіння соняшника за ціною 500 грн. за 1 тону, на загальну суму 100 000 грн., а останнє –прийняти та оплатити його вартість на умовах 100% передплати.

Пунктом 3.1. цього договору передбачено, що поставка товару здійснюється ПП "Петракомерц" автомобільним транспортом на склад покупця до 30.11.2006 року.

Позивач, виконавши умови вказаного договору, перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 107 828 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки позивачу насіння соняшника не виконав та частково повернув передплачені останнім грошові кошти у розмірі 25 000 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням ПП "Петракомерц" договірних зобов'язань, ТОВ "Нафтова паливна компанія "Росток" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача у примусовому порядку 165,656 тон насіння соняшника та 24 848,40грн. штрафу за несвоєчасну поставку.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець)передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статтей 662, 663 цього  Кодексу, продавець зобов'язаний   передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Посилаючись на недотримання продавцем умов п. 3.1. договору, щодо поставки товару до 30.11.2006 року, позивач у позовній заяві вимагає передання передплаченого ним товару та стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки, зазначених в цьому пункті договору.

Разом з тим, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав та вимагаючи від відповідача поставки товару, позивач не врахував і не вказав на зміну строків поставки, визначену сторонами в  додатковій угоді від 27.11.2006 року до вказаного договору.

Відповідно  до п. 1 додаткової угоди, п. 3.1 викласти в наступній редакції: “Поставка товару здійснюється автомобільним  транспортом на склад покупця до 30 листопада 2010р. В разі не поставки товару,  в установлений  даним  договором строк, продавець зобов'язується повернути суму передплати, що поступила від покупця в національній валюті на розрахунковий рахунок продавця на протязі зо-ти  календарних днів після 30 листопада 2010року”.

Позивач в своїх вимогах не посилався на зміну строків поставки сторонами.

Вказана додаткова угода від 27.11.2006 року надана представником відповідача, у судове засідання апеляційної інстанції з посиланням на неможливість надання її суду першої інстанції у зв'язку з тим, що він, з поважних причин, не був присутній у судових засіданнях.

       Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р.  № 18 “Про деякі питання практики  застосування ГПК України”,   письмові  докази  подаються  в  оригіналі або в належним чином засвідченій  копії  (стаття  36  ГПК)  (1798-12  ).   Якщо документи,  які мають значення для правильного вирішення спору,  і підписи  на  них  виготовлені  стороною  за  допомогою  будь-яких технічних   засобів,   то   такі   документи   повинні  прийматись господарським  судом  як  письмові   докази,   досліджуватись   та оцінюватись за загальними правилами ГПК ( 1798-12 ).

       Подані сторонами копії   документів,    виготовлені   з використанням технічних засобів  (фотокопії  тощо),  засвідчуються підписом  особи,  яка  їх  виготовила  або  яка  перевірила  їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади  (якщо  вона  є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

      Якщо подані  копії  документів,  у  тому  числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд  може  витребувати оригінали цих документів,  у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі,  яка  їх  подала.  Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

       Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів,  а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам,  то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

       Ухвалою суду  від 22.02.2012р., суд зобов'язав сторони письмово викласти свої вимоги на теперішній час та надати їх належне нормативне обґрунтування; надати оригінали документів, долучених до позову та на які позивач посилається як на доказ правомірності заявлених вимог;           надати оригінали договору № 8 та додаткову  угоду від 27.11.2006 р., докази  визнання недійсною додаткової угоди чи її розірвання, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару уповноваженою особою відповідача, листування по суті  спору (при наявності такого).

         Справа № 8/342/07 була прийнята до провадження  ще  18.03.2008р.  і сторін було достатньо часу для  того, щоб скористатись своїми правами  на захист своїх  порушених прав та оспорюваних інтересів, чого до теперішнього часу не було зроблено.

          Неявка представника до судового засідання не позбавляє сторону  від виконання вимог суду та направлення  суду всіх витребуваних матеріалів.  

Згідно з ст.124 Конституції України, судові  рішення ухвалюються судами  іменем  України  і є обов'язковими  до виконання на всій території України. Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень  обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

   Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи носити альтернативний характер. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за  допомогою правосуддя.

         Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи  є дві копії договору від 26.04.2006 року №8, одна  з яких  завірена позивачем, інша відповідачем. Додаткову угоду до договору позивач не надав, поважність причин  ненадання суду  не повідомив. Копія  додаткової угоди, яку відповідач надав до ВГС, завірена відповідачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також дослідивши надані сторонами  докази, суд дійшов висновку, що позивачем, на теперішній час, не доведено належними  документальними  доказами  правомірність заявлених вимог.   

З огляду на викладене,  в позові слід відмовити.             

          Судові витрати залишити  за позивачем, згідно ст.   49 ГПК України.  

          Керуючись ст. ст. 3, 25, 33, 34,  43,  49,  82, 84, 85 ГПК України, суд:

                                                                  ВИРІШИВ:

          В позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтова паливна компанія “Росток”, м. Запоріжжя до Приватного підприємства “Петракомерц”, м. Запоріжжя      відмовити.

         Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

                             Суддя                                                             Н.С. Кутіщева - Арнет